Російський оперативно-тактичний ракетний комплекс "Іскандер-М" на репетиції параду 9 травня на Красній площі Москви, 2015 рік. Фото: Вікіпедія
Єдине джерело постачання ракет для збиття балістики – склади союзників
Саміт НАТО в Анкарі. Щось є обнадійливе в питанні подолання дефіциту засобів ППО?
Єдина новина обнадійлива – передача ракет від Канади. У нас є величезна проблема з ударами з боку Росії балістикою. Останнім часом росіяни ще й пришвидшилися: близько одного тижня між масованими ударами. І наразі збивати балістичні ракети ми можемо рівно одним засобом: комплексом Patriot американського виробництва. Темп виробництва протиракет дуже низький. Ми в останньому обстрілі бачили 29 російських балістичних ракет. Для розрахунку округляємо до 30 ракет. Чотири обстріли на місяць. Отримуємо 120 балістичних ракет, які Росія здатна виробляти і стріляти по нас щомісяця. На рік ми отримуємо близько 1400 ракет, які Росія здатна виробити. А спроможність виробляти ракети до Patriot у двох компаній в Сполучених Штатах Америки двох різних поколінь: PAC-2, PAC-3. Нам і PAC-2 підходить, але бажано, щоб все-таки PAC-3 – новіша система. Вони здатні сумарно виробити на рік близько 650 штук. Все виробництво, якщо навіть його повністю переспрямують на нас, не забезпечить тією кількістю, яка нам потрібна наразі.
Тому єдине джерело – це склади наших союзників. Ще є альтернативне виробництво в Саудівській Аравії і Японії. Там є ліцензійне виробництво цих компаній. Але за всю історію Саудівська Аравія нам взагалі військової допомоги не передавала, а тільки гуманітарно у вигляді коштів відносно невеликих. Японія передавала близько 200 ракет. Така інформація була в засобах масової інформації. Їх обсяг відносно невеликий з огляду на їхні можливості. Чому Японія нам не допомагає? Тому що в них є власний ворог – Китай і Північна Корея. Тому сподіватися на Японію я б не став. Єдине джерело, яке у нас є – склади наших союзників, передусім США та інші оператори країн НАТО, які реально можуть нас забезпечити. Росія близька до колапсу економічного. Нам треба протриматися близько одного року. Нам треба поставки в розмірі декілька сотень штук цих протиракет. Тим часом ми знищимо економіку Росії, їхній військовий потенціал, виробництво ракет.
"Нептун", "Фламінго", "Фрея"...
У НАТО думають, що ніколи не зможуть забезпечити перехоплювачами Україну в достатній кількості. Це, мовляв, неможливо. Треба шукати інші рішення, як от кампанія ударів із середньої та глибокої дальності.
Це єдиний шлях, який із технічної і економічної точки зору можливий. Ми не зможемо сидіти в Україні і вести бойові дії на лінії бойових зіткнень, знищувати нескінченні хвилі росіян, які йдуть проти нас і сподіватися, що ми будемо збивати всі ракети. У нас єдиний шанс, який є – ми можемо якимось чином отримати від союзників запас на три-шість місяців. За цей час значно наростити кампанію далекобійних ударів, знищувати нафтопереробні заводи, об'єкти ВПК. Ми вже це робимо. Але для цього нам треба засоби і свої власні, як "Нептун", "Фламінго", які вже довели свою ефективність. І засоби інші від наших союзників. У нас уже був один із прикладів, з великою ймовірністю було використання високоточних авіаційних боєприпасів "ERAM" американського виробництва, коли був знищений завод у Воронежі. І таких ударів нам треба робити не десятки, а сотні, щоб зупинити економіку ворога і їхні ВПК, їхню спроможність випускати ракети. А якщо збивати все, що вони по нас запускають і не завдавати удари в цей момент по їхньому виробництву – ми так нікуди не прийдемо.
Європа критично залежить зараз від систем Patriot, а на власні системи вони приділяли дуже мало уваги. У нас є на озброєнні одна чи дві батареї SAMP/T. Але вони не показали себе ефективними проти балістичних ракет. Відсоток збиття дуже низький, якщо порівнювати з Patriot. Друга проблема – швидкість виробництва ракет. В них не локалізовано виробництво. Комплекс цей в двох країнах розкиданий. І ця ракета в процесі виробництва подорожує між Італією і Францією. Якусь частину зробили тут, перевезли, там доробили. І цей процес займає близько півтора роки для кожної ракети, яку треба виробити. Вона ще залежить від Китаю, від поставок рідкісноземельних металів, з якими теж можуть бути проблеми в процесі цього виробництва. Вони зараз почали виробляти нову систему, яка називається SAMP/T NG (New Generation) нового покоління, яка вже із заяв виробників повинна збивати там само, як Patriot, близько 90-95% ракет. Але темп виробництва доволі низький.
IRIS-T – система середнього радіусу дії до 60 км, яка із самого початку не розроблялася для збиття балістичних ракет. Це система для збиття крилатих ракет, літаків, дронів.
А якісь ще системи є в Європі?
Є тільки перспективні розробки, але от такого виробництва, такого масштабу, як SAMP/T або IRIS-T наразі не існує.
Зараз звучать заяви, що Україна буде виробляти ракети, комплекс "Фрея". Але він знаходиться на ранніх етапах виробництва. Так, вже є ракета, вже навіть її пуски роблять, але ж ми кажемо про те, що нам треба розгорнути виробництво радарів, систем, які розраховують траєкторію ракет. І самих ракет нам треба сотні штук. Це величезні по масштабу виробництва, які нам треба, щоб вони вже працювали вчора. А ми зараз кажемо, що в нас є тільки тестовий зразок. Тому сподіватися, що всі ці перспективні розробки, які наразі є, забезпечать нас захистом, я б не став. Це практично наразі нереально. Але хоча б ми почали цю розробку.
.jpg)
Павло Нарожний. Фото: Facebook
Україна збиває до 100% крилатих ракет
Як Україні вдалося досягти високих показників збиття крилатих ракет і дронів? Наскільки ці технології, наш досвід можуть бути обмінним фондом на ракети, які нам потрібні для збиття балістики?
Ми збиваємо до 100% крилатих ракет. Збити ці засоби ми можемо тільки ЗРК або піднімати нашу авіацію: F-16, МіГи, які наздоганяють ракети і їх збивають. І це дуже гарно, що ми, маючи відносно обмежену кількість цих всіх засобів, спромоглися досягти такого високого рівня. Але це все робиться тільки завдяки допомозі наших союзників. Без ракет ЗРК, від самих ЗРК IRIS-T, яких навіть немає на озброєнні у німецької армії німецького виробництва, ми отримуємо для них достатню кількість ракет. Ми отримуємо запчастини до літаків. І завдяки цьому збиваємо ці всі крилаті ракети.
Щодо "шахедів" та інших БПЛА, які запускають росіяни, то тут доволі складний комплекс. Це мобільні вогневі групи з землі – кулемети, які якусь кількість збивають "шахедів". До 40% збивається мобільними вогневими групами і близько 40% збивається дронами-перехоплювачами, яких в нас є декілька різних розробок. Вони збивають до 40% "шахедів" з двигуном внутрішнього згоряння. Зараз ворог переспрямовує своє виробництво, щоб "шахеди" були з реактивним двигуном. І оці всі дрони, у них є велика проблема, що не існує навіть перспективних двигунів для цих дронів, які б ефективно могли наздогнати "шахед" із реактивним двигуном. Робляться вже альтернативні системи: дрони-перехоплювачі з ракетним прискорювачем, є перша модель дрона-перехоплювача із реактивним двигуном. Він вже став мінікрилатою ракетою. Але це технології, які існують не лише у нас. Ми можемо в цьому взяти участь, як країна, яка дає свої поля бою для тестування, для величезної кількості даних, які ми зберігаємо щодо типів атак, якими працює ворог. Значну кількість у нас збивають засоби радіоелектронної боротьби. Останнім часом ворог намагається робити так, щоб дрони їхні керувалися, але все одно вони залежать від сигналів GPS. І у нас є величезний досвід по роботі з РЕБ. Це теж ми можемо показувати, це теж ми можемо продавати, хоча б обмінюватися досвідом із нашими союзниками, щоб отримувати інші технології, такі як ЗРК, як боротьба з крилатими ракетами.
