Вантажні судна в Ормузькій протоці. Червень 2026 року. Фото: AP
"Апокаліптичні сценарії не справдилися"
7 липня США завдали чергових ударів по Ірану. У Вашингтоні пояснили це відповіддю на іранські атаки на комерційні судна, які проходили через Ормузьку протоку, і порушення режиму припинення вогню. Як ця ситуація на Близькому Сході відбивається на цінах на нафту зараз і які тут можуть бути перспективи?
Ми бачили, що одразу після того, як Іран і США підписали меморандум про взаєморозуміння ціни на нафту марки Brent опустилися до 70-72 доларів за барель. Це рівень приблизно середини лютого 2026 року, тобто до початку бойових дій. Але після того, як 7 липня Іран знову атакував судна і США відповіли, то нафта піднялася на 9-10 доларів, аж до 80 доларів. Хоча вже сьогодні зранку ціна складає 76,56 доларів, тобто вона опустилася. Але такі стрибки цін характерні фактично для всього періоду цієї війни. Спочатку всі казали, що нафта може перетнути 150 і навіть 200 доларів, але такі апокаліптичні сценарії не справдилися. Ринок насправді почав адаптуватися до блокування Ормузької протоки, з'явилися альтернативні шляхи постачання нафти. Хтось збільшив видобуток, виробництво, як це зробили США.
"Можна сподіватися, що нафта Brent не підніматиметься вище 80 доларів"
Тобто відновлення військових дій на Близькому Сході наразі не призвело до значного зростання цін на нафту? Завдяки чому?
Тому що ринок вже звик до того, що відбувається. Навіть те, що судна були атаковані, це поки що повністю не зупинило перевезення через протоку. Човни продовжують рух. І поки хоча б якась активність там зберігається, доти можна очікувати, що нафта не буде стрибати так високо, як у березні. І повторюсь, було знайдено багато альтернативних варіантів і учасники ринку вже адаптувалися до того, що відбувається. Тому, навіть попри заяви Трампа про те, що договір вже недійсний, можна сподіватися, що нафта Brent не підніматиметься вище 80 доларів. А російська Urals… Я нагадаю, що в російському бюджеті на 2026 рік закладена ціна 59 доларів. Тобто, якщо їхня Urals нижча за цей рівень, то це вже хороші новини для нас, бо Росія недоотримує у свій бюджет.
"Меморандум про взаєморозуміння був капітуляцією США перед Іраном"
Для України Близький Схід важливий не тільки тим, що ситуація там впливає на нафту і, відповідно, на можливість Росії заробляти більше, а й тим, що частина озброєння спрямовується саме туди. Які подальші сценарії розвитку подій там можливі і кому взагалі зараз належить влада в Ірані, хто ухвалює рішення?
Без сумніву, влада в Ірані зараз належить переважно силам Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), які її, по суті, перейняли в тієї духовної влади, яка належала попередньому аятолі Хаменеї. Чинний аятола… По-перше, його ніхто не бачив ще з часу вбивства його батька. Кажуть, що в нього дуже погано зі здоров'ям. Але якщо він живий і він реально призначений новим аятолою, то швидше за все він є підставною фігурою, яка перебуває під керівництвом інших сил. А фактично влада в Ірані належить саме військовому ісламському революційному контингенту, який робить те, що захоче. Наприклад, ті ж атаки на човни в Ормузькій протоці. Це явно не входило в плани політичного керівництва Ірану, однак ці радикальні кола вважають, що Іран зазнав уже настільки великі втрати у цій війні, що повинен йти до останнього і отримати стільки вигоди, скільки зможе. Тому що, відверто кажучи, цей меморандум про взаємопорозуміння був капітуляцією США перед Іраном. Маю на увазі, за тими умовами, які там прописані. Але Іран хоче ще більше. Він хоче отримувати платню з човнів, які проходять протокою, хоче зберегти свою ядерну зброю. Тому й відбуваються такі події, як 7 липня.
Якщо говорити про подальші наслідки, які можуть бути сценарії подій, виходячи з економічних інтересів цих країнах ні Ірану, ні США не потрібне продовження цього конфлікту. Тому що Ірану хочеться продавати свою нафту легально і отримувати за це великі гроші, бо це великий виробник нафти. А Сполученим Штатам це не потрібно, бо в США є свій інтерес. Наприклад, Дональду Трампу хочеться хоч якось перемогти на проміжних виборах до Конгресу в листопаді цього року. А для цього потрібно зменшити ціни на пальне всередині Сполучених Штатів, тому що ціни на бензин є дуже вагомим чинником внутрішньої політики в Америці. І поки ціни на нафту перебувають на високому рівні, доти ціни на бензин у США будуть високими і за Трампа та його партію на виборах голосуватимуть менше. Але ми бачимо, що все-таки там не економічний, нелогічний якийсь чинник грає роль у роздумах КВІР, а саме революційний, ідеологічний. Вони хочуть, щоб світ розумів, що Іран – це дуже відчайдушна (безрозсудна), сильна структура, яка піде на все для того, щоб досягти своїх цілей.
Олександр Чупак. Фото: facebook/o.chupak
"Інтереси Росії дещо суперечливі"
Наскільки Росія зараз може підтримувати Іран? І якщо вдасться цей їхній союз розірвати, то які тут можуть бути сценарії?
Ми останнім часом менше чуємо про підтримку з боку Росії. Ми чули про те, що Росія ділиться розвідданими з Іраном, але це було ще декілька місяців тому. Я думаю, що ця історія продовжується, але якоїсь відвертої співпраці ми не бачимо. Наприклад, ми не бачимо, щоб Росія постачала у великій кількості озброєння. Але без сумніву інтереси Росії тут є, хоча інтереси Росії дещо суперечливі. З одного боку їм потрібно, щоб Іран був сильним, щоб відволікав на себе увагу США, щоб допомагав Росії озброєнням тощо, а з іншого – в інтересах Росії, щоб історія з блокуванням протоки і високими цінами на нафту продовжувалася, бо Росія тоді отримує великі прибутки зі своєї нафти. Тобто з одного боку їм хочеться, щоб Іран не слабшав, а з іншого – щоб війна тривала, щоб отримувати вигоду. Але якщо війна буде продовжуватися, то Іран, звісно, зазнаватиме шкоди від американсько-ізраїльських ударів і це його ослаблюватиме. Тому тут двояка позиція Росії.
"Коли Сполучені Штати втрачають інтерес до нас, то в нас розв'язуються руки"
На нас, мабуть, це теж відбивається двояко. З одного боку, ми недоотримуємо озброєння, зокрема ракети до Patriot, можливо, якісь інше озброєння. Але з іншого боку бачимо, що коли Сполучені Штати втрачають інтерес до нас, то в нас розв'язуються руки. Ми можемо займатися тим, що в нас виходить сьогодні найкраще, а саме – знищувати об'єкти на території Росії. І ніхто з союзників нам не скаже, що ми цього не повинні робити. А це призводить до того, що сьогодні в Росії виникла серйозна паливна криза, яка має потенціал стати одним із поворотних моментів в сучасній російсько-українській війні.
