Фотоілюстрація з відкритих джерел
Експорт: соєва олія — 402 млрд доларів, залізна руда — понад 300 млрд, кабельна продукція — понад 200 млрд
За підсумками 2025 року, український експорт до Польщі впав до 5 млрд доларів, тоді як імпорт із Польщі до України зріс до 8 млрд і, відповідно, тут досить суттєва різниця — 3 млрд доларів. Розкажіть про структуру цього балансу — що саме експортуємо ми, а що завозять поляки до України, і чому така велика різниця?
Так, різниця за роки великої війни відповідає заявленим вами показникам. Слід розуміти, що ми експортуємо перш за все сировинну продукцію. Наприклад, у 2025 році ми найбільше експортували соєвої олії — на 402 млн доларів, потім залізна руда — на понад 300 млн доларів. Далі серед топових експортних товарів теж промислова продукція та продукція сільськогосподарського виробництва, це і соняшникова олія, а також певні продукти виробництва на підприємствах, такі як кабельна продукція. Вона складає, до речі, в експорті України понад 200 млн доларів.
Імпорт: нафтопродукти — понад 1 млрд доларів, міндобрива — понад 300 млн, скраплений газ і споживчі товари — понад 200 млн
Слід звернути увагу, що ми імпортуємо товари з доданою вартістю, тобто ті товари, для створення яких залучаються певні сфери економіки, відповідно це створює переваги для виробництва і промисловості Польщі. Відтак серед топових продуктів імпорту з Польщі в Україну можна відзначити нафтопродукти, перш за все, адже ми розуміємо, що в Україні наразі немає можливостей і потужностей переробки нафти. Отже, на першому місці нафтопродукти, обсяг імпорту яких у 2025 році складає понад 1 млрд доларів. У 2024 році ми імпортували нафтопродуктів з Польщі на понад 900 млн доларів. Також серед топової продукції імпорту з Польщі в Україну слід назвати мінеральні добрива — це понад 300 млн доларів. Крім того, скраплений газ та певні споживчі товари, до яких можна віднести і харчові продукти, зокрема сири, молочну продукцію і таке інше. Ці товари складають в частці імпорту понад 200 млн доларів.
"Імпорт із Польщі почав переважати експорт з України у 2008-му та 2014 роках"
Така структура торгівлі спостерігається досить-таки тривалий час. Починаючи точно з 2022 року для нас у топі імпорту є нафтопродукти. Якщо глянути на ретроспективу товаробігу України та Польщі, то слід зазначити, що ми в рамках нашого дослідження товаробігу використали часові рамки, починаючи з 2001 року. На той час товарообіг був на рівних, значних коливань у перші роки 2000-х не спостерігалося. Відповідно, імпорт із Польщі почав переважати експортну продукцію України, починаючи з 2008 року та 2014 року, коли з’явилися певні підстави для цього. У 2008-му сталася світова економічна криза, у 2014-му на співвідношення експорту-імпорту вплинули події на сході та півдні України, це початок збройної агресії Росії. Саме з цих двох років — 2008 і 2014 — спостерігаються значні розбіжності.
"Є певні обмеження для українських товарів"
Якщо зайти у будь-який магазин в Україні, у молочний відділ, то побачимо цілий спектр польської продукції. Молоко, сири, йогурти, сири м'які, сири тверді, лактозні, безлактозні тощо. Чи можна щось таке побачити у Польщі? Чи є там українська продукція у супермаркетах?
Тут слід розуміти, що торговельна політика побудована таким чином, що є певні обмеження для українських товарів. Відповідно, ми не можемо спостерігати співмірні кількості.
А це обмеження Європейського Союзу чи Польщі?
Є, перш за все, обмеження Польщі. Економіці Польщі певною мірою вигідно, щоб просувати свої товари і посилювати регіональний економічний вплив. Тобто для економіки країни вигідніше, коли товари, на прикладі сирів, їхній експорт спрямовується у сусідні країни. Отже, української товарної продукції, наприклад, молочних сирів, інших товарів із доданою вартістю не спостерігаються на прилавках у Польщі. Ми експортуємо здебільшого промислову та сільськогосподарську продукцію, а товари з доданою вартістю, такі як сири та інші, доволі на низькому рівні експорту.
"Є певні кредитні програми підтримки для будівництва овочесховищ та зерносховищ"
Наші супермаркети контролюють понад половину збуту продовольства в Україні і вимагають від постачальників гарантованих партій на 9-12 місяців наперед. Але через дефіцит овочесховищ українські фермери часто не можуть гарантувати саме такий ритм. І в результаті взимку і навесні наші полиці заповнює імпортна картопля, томати, інша продукція із Польщі або Туреччини. Можливо, тут питання також і в тій політиці, яку проводять наші торговельні мережі?
Так, торговельним мережам не залишається іншого вибору. Коли відсутні пропозиції з боку українських виробників, вони залучають виробників закордонних і, безперечно, на першому місці Польща. Але тут важливо, що український уряд це розуміє, тож є певні кредитні програми підтримки бізнесу для будівництва відповідних об'єктів інфраструктури, саме овочесховищ, зерносховищ тощо. Тобто уряд надає українським виробникам можливість для розвитку, але є і певні вимоги до них. Слід розуміти, що українським виробникам потрібно розвиватися, щоб бути конкурентними польським виробникам.
Віктор Гаврилюк (у центрі). Фото: media.slovoidilo.ua
"Номінальний ВВП Польщі — понад 1 трлн доларів, номінальний ВВП України — понад 203 млрд доларів, за підсумками 2025 року"
А чи можемо ми бути конкурентними за умов, коли польське фермерство активно користується аграрними фондами Європейського Союзу? Натомість наші виробники агропродукції вимушені брати кредити під досить суттєві відсотки. Тобто станом на зараз — не дуже рівні умови, хоча потенціал, звісно, у нас не менший, ніж у Польщі.
Із цим можна, звісно, погодитися. Польща входить до переліку країн Європейського Союзу, відповідно, отримує певні економічні вигоди і переваги на користь своїх виробників. Україна не входить до ЄС, крім того, вже п'ятий рік перебуває в умовах масштабної війни, тож не завжди вдається інвестувати саме туди, куди потрібно інвестувати мирній країні — у розвиток потужностей виробництва. Польща, до речі, входить до топ-10 економік Європи та до топ-20 економік світу за номінальним ВВП. Розмір її номінального ВВП, за підсумками минулого року, перевищує 1 трлн доларів. Для розуміння — номінальний ВВП України складає понад 203 млрд доларів, за підсумками минулого року. Тому тут слід для початку порівняти економіки, а вже потім казати, що частка підтримки бізнесу залежить від розміру загалом економіки країни.
"На купівлю товарів впливають і політичні відносини між Україною та Польщею"
Тобто, виходить, десь уп’ятеро наша економіка менша. А, наприклад, програма "Національний кешбек", яка тривалий час спонукала українців обирати національного товаровиробника. Чи вона реально допомогла нашим виробникам у конкуренції з польською продукцією, зокрема сирами?
Це урядова програма, яка працює вже кілька років. Споживачі отримують кешбек від держави із закупівлі українських товарів, тож це є частиною популяризації українського продукту серед продуктів, які імпортуються. Ця програма є позитивною у плані користі для споживачів середнього класу та нижче середнього класу, оскільки покупець ще й отримує кошти на рахунок, тобто певну компенсацію. І це його заохочує і стимулює віддавати перевагу саме українським товарам, а не польським чи іншим закордонним виробникам. Тобто це певний рекламний хід і звертання уваги, що є український виробник. Водночас запроваджено спеціальну торгову позначку для популяризації виробника: "Зроблено в Україні". Це маркування наноситься на всі українські товари, які є на ринку, і також на ті товари, які експортуються.
Слід зазначити, що на інтерес до товарів з доданою вартістю впливає якість цих товарів та кількість видів. Важливо також сказати, що загалом польські товари в Україні досить широко представлені, але на їхню купівлю впливають і політичні відносини між Україною та Польщею. Деякі українці звертають увагу, що це, наприклад, товар Польщі, а ось це — товар України. І якщо політичні відносини між країнами у певних суперечливих питаннях загострюються, то це може вплинути на зменшення обсягів купівлі цих товарів.
