"Це добряче шматує російську економіку" — Селезньов про українські дипстрайки

"Це добряче шматує російську економіку" — Селезньов про українські дипстрайки

Фактично вся європейська частина держави-агресорки Росії перебуває нині під постійним впливом українських дронів і ракет. Це наразі навряд чи примусить Путіна пристати на мирний діалог, але вже добряче шматує російську економіку, зокрема, її військовий сегмент, констатує військовий експерт, полковник запасу ВМС ЗСУ Владислав Селезньов. За його словами, географія, масштабність та інтенсивність ударів Сил оборони України призводять передусім до втрати ворогом можливості забезпечувати власні війська. Приблизно дві сотні епізодів ураження російських кораблів в акваторії Азовського та Чорного морів і тотальне панування українських дронів над територією Криму перетворюють його для тамтешніх гауляйтерів на "валізу без ручки. А "удари по маркетплейсах повертають до тями росіян, для яких війна вже не десь у телевізорах", – зауважує Селезньов у коментарі Українському Радіо. 

0:00 0:00
10
1x

Уражені СБС судна "тіньового" флоту РФ в Азовському морі. 13 липня 2026 року. Ілюстративне фото: Exilenova+

"Жалюгідна пародія"

Вчора (26 липня) в Росії відзначали День військово-морського флоту, але без традиційного параду. Що б це означало, як ви це пояснюєте? 

Росіяни, дотримуючись певних безпекових протоколів, значно скоротили масштаб і географію відзначення цього "скрєпного свята" на території РФ. Те, що ми бачили, це була жалюгідна пародія на попередні гучні та масштабні святкування цієї дати для Російської Федерації. Звісно, що тут передусім йдеться про безпекові протоколи. І, звісно, що в росіян, особливо, на півдні РФ є реальні побоювання та проблеми з наявністю бойових кораблів, які мали б стояти в парадному строю. До того ж такий стрій точно б став ласою ціллю для українських Сил оборони. І хоча останнім часом ми не так часто чуємо про удари українських дронів по російських кораблях, принаймні, список морських цілей за останні кілька днів не збільшується, тим не менш, процеси в акваторії Азовського та Чорного морів є дуже симптоматичними. Десь півтора місяці тому очільник Кремля Путін поставив задачу забезпечувати морськими та сухопутними шляхами усім необхідним територію тимчасово окупованого Кримського півострова. Задача була поставлена, але реалізована вона геть погано. Саме тому, що цьому процесу надто ефективно почали протидіяти Сили безпілотних систем та інші складові Сил оборони України, бо атаки в рамках реалізації концепції мідлстрайків по вантажівках, які прямували визначеними логістичними трасами, давали свої результати – ворог зазнавав втрат. Системні атаки на ворожі кораблі, зокрема, задіяних у перевезеннях для російської армії, так само додавали чимало клопоту. Відбулося приблизно дві сотні епізодів ураження російських кораблів, зокрема, за допомогою Сил безпілотних систем. Та й, в принципі, тотальне панування українських дронів над територією тимчасово окупованого Криму дається взнаки. Адже ми атакуємо не лише військові об'єкти та об'єкти військової інфраструктури російських окупантів, а й енергетичну інфраструктуру, транспортну, логістику. А це, безумовно, підвищує масштаб і складність утримання території тимчасово окупованого Криму для тамтешніх гауляйтерів та представників окупаційної влади. В принципі, логіка таких дій зосереджена буквальній на одній фразі: чим далі, тим більше Крим для росіян перетворюється на "валізу без ручки". Важко нести, але шкода кинути

"Фактично вся європейська частина РФ перебуває під впливом українських дронів і ракет"

У соцмережах з приводу причин відсутності цього параду жартують, що це президент України просто не дав свого дозволу на його проведення. Мовляв, 9 травня парад в Москві відбувся тільки тому, що президент Зеленський видав указ і пообіцяв, що не атакуватиме Москву, а тут таких зобов'язань не було. Тобто страх Путіна настільки великий, що він не вийшов навіть у публічний простір? 

Страх кремлівського диктатора абсолютно обґрунтований, адже географія, масштабність та інтенсивність ударів Сил оборони України за допомогою дронових та ракетних систем дається взнаки. Фактично вся європейська частина РФ перебуває під постійним впливом українських дронів і ракет. Навряд чи ця інтенсивна робота призведе до того, що Путін буде змушений пристати на мирний діалог, на досягнення певних мирних домовленостей, але це вже добряче шматує російську економіку, зокрема, її військовий сегмент. І це очевидно, адже удари по об'єктах російської ОПК призводить до дисбалансу в промислових та логістичних ланцюжках. Удари по маркетплейсах повертають до тями росіян, для яких війна вже не десь там у телевізорах, а буквально за вікнами їхніх будинків. Удари по транспортній логістичній інфраструктурі створюють серйозні проблеми зі сталим та безперебійним постачанням всього того, від чого залежить нормальне буття російських громадян. Це насправді дуже вагомий внесок у нашу стійкість, адже втрата ворогом можливості забезпечувати усім власне війська призводить до певних проблем на полі бою. Бо логістика – це ресурси, а ресурси – це успіх безпосередніх дій на полі бою. А коли немає логістики, немає ресурсів, то годі й казати про якісь успішні дії на полі бою. І, в принципі, частково ця інформація знаходить своє підтвердження на полі бою. У ворога були досить масштабні плани на весняно-літній етап своє наступальний кампанії 26-го року, але бачимо, що всі ці плани летять шкереберть. Лише малу частину від того, що було задумано російським Генштабом на літо 26-го року, ворогу вдалося реалізувати. Ба більше, українська армія в рамках певних контрнаступальних заходів спромоглася повернути ті території, які ще донедавна були під контролем російських окупантів. 

Владислав Селезньов. Фото: facebook/vladislav.seleznev.94

"Ми діємо у спосіб, щоб змусити ворога залишити українську землю"

Що можна сказати про досягнення наших військових цілей в тимчасово окупованому Криму в плані звільнення його від окупантів? Які проміжні цілі досягнуті станом на зараз?

Те, що українська армія має можливість регулярно атакувати військові об'єкти та об'єкти військової інфраструктури на території тимчасово окупованого Криму – це перший результат нашої кампанії щодо створення серйозних несприятливих процесів для російських окупантів і тамтешніх гауляйтерів. Бо коли немає сталості, особливо зараз, коли йдеться про туристичний сезон 26-го року, то це створює неабиякі неприємні історії для окупантів. Наприклад, туристичний сезон 2026-го року в Криму фактично заведений нанівець. І очільник Офісу президента пан Буданов, і командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді, звертаючись до кримчан, пояснюють, чому саме в такий спосіб поводилися українські Сили оборони, і ця аргументація абсолютно залізобетонна. Ми діємо в такий спосіб, щоб змусити ворога залишити українську землю. Тобто певні незручності для тамтешніх мешканців є тимчасовими і такими, щоб спонукати ворога добровільно залишити території Криму. Згадаймо події осені 2022-го року, коли українські підрозділи звільнили північну частину Херсонщини. Тоді вище військово-політичне керівництво РФ було змушене ухвалювати непопулярне рішення. Чи станеться це цього разу? Зважаючи на те, що ворог набагато більше ресурсів стягнув туди за ці понад 12 років окупації Кримського півострова, цей процес може бути пролонгований в часі. Але українська армія докладає чимало зусиль для реалізації цього плану і це очевидно.

"Пальне на тамтешніх АЗС з'являється, але ціни шалені"

А що зараз із логістичними шляхами постачання зброї, пального, особового складу на тимчасово окупований півострів? Наскільки зараз обмежені можливості росіян там? 

Ситуація з постачанням паливно-мастильних матеріалів на території Криму повільно, але поліпшується. Пальне на тамтешніх АЗС з'являється, але ціни шалені. В еквіваленті на гривні вони сягають 150, 200 і навіть більше гривень. Щодо постачання інших складових, зокрема, продуктів соціально значимої групи, то тут теж є складнощі, бо росіяни реально стикаються з проблемами. Траса Р-280, яка прямує від Таганрогу в бік тимчасово окупованого Криму, перебуває під постійним вогневим впливом Сил оборони України. Так, це не тотальна блокада, але російські перевізники, які в незаконний спосіб перетинають тимчасово окуповану територію України, ризикують втратити вантажі і водіїв, які здійснюють ці перевезення. Морське сполучення через Керченську протоку також має серйозні вади, адже з трьох залізничних поромів, які донедавна здійснювали перевезення залізничних вагонів через Керченську протоку, всі три зруйновані і не використовуються за прямим функціоналом. Із п'яти автомобільних поромів щонайменше два використовуються як баржі. Вони не можуть самостійно рухатись через протоку, але з допомогою буксирів такі перевезення здійснюються. Хоча вантажні перевезення скоротилося в кілька разів і левова частина з них стосується перевезення вантажів в інтересах російських окупантів, які діють на території тимчасово окупованого Криму і на півдні Херсонської та Запорізької областей. Тобто проблеми є, все це відображається на безпеці мешканців тимчасово окупованого Криму, їм дійсно важко, але тут йдеться про перспективу звільнення Криму від ворожої присутності. І зараз українська армія працює якраз над тим, щоб це сталося чим швидше.