Фото: Пресслужба Morphom
Я трішечки ведуся на те, що хочуть мої діти
Сьогодні презентуємо пісню "Будинок на дереві" — фінальну частину трилогії, до якої увійшли треки "Відведи мене у ліс" та "Кохання в наметі". Як узагалі народився весь цей цикл із трьох пісень?
Я привчаю своїх дітей до музики. Це неминуче: вони зі мною їздять на всі концерти, грають зі мною на сцені. І ми пишемо пісні. Але з дітьми не так просто — якщо ти говориш їм що робити, вони точно скажуть, що не хочуть цього робити. А якщо ми даємо вибір, то вони: "О, ну давай тоді зробимо ось це". Тому я трішечки ведуся на те, що хочуть мої діти. І от це одна із тем, яку ми вибрали і написали разом із ними пісню.
А оцей "будинок на дереві" — за цим образом стоїть якась реальна історія чи це якийсь просто омріяний тобою простір?
Насправді у нас є навіть така можливість побудувати будиночок на дереві — є такі хати, є дерево, можна це зробити, але це потребує якихось затрат — і фінансових, і часових. Але я кому не скажу про будинок на дереві, мені мої друзі кажуть: "Так ти дзвони, ми приїдемо будувати тобі. Допомагатимемо", бо всім цікава ця тема. Стосовно паралелей: не знаю, чи ти вловив, там москіти, комарі — насправді це москалі. І оці речі з "перепливти океан", буквально "я знаходжусь на березі океану", — це все одночасно і прямолінійний, і метафоричний натяк.
Але я так розумію, самого будиночка немає фізично. Тобто тут ще твої обіцянки дітям поки не спрацювали?
Так-так. Насправді ми затягнули. Справа в тому, що цей дитячий вік — за рік дитина може змінитись, і їй уже не захочеться, їй буде нецікава ця тема, тому я не поспішаю.
Я мрію, щоб найкращий концерт відбувся без нічого: просто були гітара і вокал
У музичних новинах на Промені ти називав цей цикл періодом серйозних і водночас простих музичних пісень. Що особисто для тебе змінилося?
Я прийшов до такої формули, що штучний інтелект безпосередньо впливає на те, що навіть чотирирічна дитина може випадково натискати кнопку "Генерація" і згенерувати найкращий хіт Євробачення. В той же час люди, які мають скіл, наприклад, писати кльові тексти і співати просто під гітару, — і цього буде достатньо. Оцей скіл штучний інтелект у нас не забере. Тому я подумав, що час іде, я краще буду прокачувати дуже вузькофокусний свій скіл, але не потурати загальному. У мене іще більше йде спрощення. Я взагалі мрію, щоб найкращий концерт відбувся без нічого: просто були гітара і вокал, і це був би найкращий концерт. Я сам слухаю тепер таких артистів і кайфую, тому що це творчість у своїй такій ледь не першочерговій формі, коли ти в чистому, сирому вигляді її споживаєш, а все інше, прикрашене, перецифроване, перегенероване, — класно, але де там джерело? От мені подобається бути біля джерела. Тому, так, це простота.
Я не можу тепер не поговорити з тобою про принципи. Ти доволі критично говорив про штучний інтелект, а тепер сам використав його для створення кліпу. Що сталося?
Я подумав, що треба ж якесь відео. Ну, не те щоб треба, але було б класно мати якісь відео з піснею. І буквально того ж дня мені потрапило на ютубі відео, що Google поновив свою модель відеогенерації, мовляв, спробуйте. Я заходжу, буквально пишу туди текст пісні і кажу: "Зроби мені в пластиліновому стилі". Кидаю йому фотографію сім'ї, і він одразу робить персонажів на основі фотографії, анімує їх. І я купився, так. Але це ненадовго. Я буквально доробив відео і в кінці вставив дисклеймер, де вже жалкую, що я його доробив. Вибачте, якщо це зачепило чиїсь відчуття стосовно штучного інтелекту, але, напевно, у мене така робота вперше і востаннє.
Трилогію сьогодні закриваємо. А що починається далі? Вже є розуміння, яким буде наступний музичний етап Morphom?
У мене є альбом казок, який ми теж написали з дітьми. Там більше про легенди, персонажів, про папороть і яким чином вона у нас з'явилася. Тобто інша точка зору таких фольклорних образів: про вовчицю, про людину, яка зайшла в місто вночі зі свічкою. Вона не пам'ятає, хто вона і що. І місто ділиться на дві частини: хто за цю людину або проти неї. Тобто у мене є окремий фольклорний, казковий альбом і паралельно є дорослі пісні на кшталт "Батьківська хата" — вже з повчальними нотками ностальгії. І я на роздоріжжі, що робити. Матеріалу багато. Насправді я пишу регулярно, але що вибрати і куди зробити акцент — мені це навіть складніше, ніж генерувати щось нове, — вибрати, що саме зараз я випускатиму.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
