Зустріч учасників "Коаліції охочих". Франція, 13 липня 2026 року. Фото: president.gov.ua
"Коаліція охочих" об'єднує понад 30 держав-союзниць
Про створення "Коаліції охочих" оголосили 2 березня 2025 року. Вона об'єднала понад 30 країн задля підтримки України та надання гарантій безпеки у разі припинення активних бойових дій. Але зараз постало питання про те, в якому форматі ця коаліція існуватиме після зміни лідерів країн. Отже, що ми маємо на сьогодні, як можна оцінити результати роботи цієї коаліції і що нас чекає в майбутньому?
На сьогоднішній день "Коаліція охочих" об'єднує понад 30 держав-союзниць. Вона була створена саме за ініціативи Великої Британії та Франції на початку березня 25 року. Основні напрямки діяльності цієї коаліції – розробка та забезпечення гарантій безпеки України, військова допомога та можливе розміщення сил у разі припинення вогню. Якщо ми подивимося на ширший контекст і передумови створення даної коаліції, то вона передусім була створена як противага досить мінливій політиці Білого дому з приходом нової адміністрації. І це якраз і є тим фактором, який мав би збалансувати підтримку України у разі зменшення підтримки з боку США, як ми бачимо це на практиці. Якщо ми подивимося на головних акторів, якими виступають Велика Британія та Франція, то це дійсно дві найбільших економіки європейської зони, і загалом світового масштабу, і їхня підтримка є доволі критичною. В рамках цієї коаліції Україна забезпечується як звичайними боєприпасами, так і досить критично важливими засобами протиповітряної оборони.
"Кількість країн, які підтримують Україну все одно є надзвичайно великою"
Новий прем'єр-міністр Великої Британії Енді Бернем запевнив партнерів, що курс Лондона щодо підтримки України і НАТО залишиться незмінним. Але тут є дуже багато складових, які дотичні до цього. Наприклад, завершення терміну президентства Еммануеля Макрона. Наскільки ці складові впливають на те, що формат коаліції або буде змінений, або, можливо, виникне якась нова формація?
За роки повномасштабного вторгнення РФ в Україну існувало й існує досить багато різних форматів підтримки України. Усе це якраз і диктує те, що демократичні країни є досить динамічними як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. І на сьогодні ми бачимо, що кількість країн, які підтримують Україну все одно є надзвичайно великою. Тому ми можемо розраховувати на те, що подібний формат може бути або видозміненим зі зміною кількості учасників, акцентів допомоги, або ж ті країни, які сьогодні засвідчують свою сталу підтримку Україні, можуть сформувати якийсь інший майданчик для того, щоб продовжити свої проактивні кроки. Тому я би розглядав це питання як досить органічне. І ми бачимо, що велика кількість форматів підтримки України, які були на початку, на сьогоднішній момент вже відійшли в історію, їх замінюють нові формати. Подібний процес, в принципі, може стосуватися і даного формату.
Вадим Кушніков. Фото: Brave1
"Франція залишатиметься важливим гравцем безпекового контуру Європи"
Тобто якийсь формат буде і ці партнерські відносини збережуться. Але у Франції може радикально змінитися влада, яка потенційно може ініціювати навіть вихід країни з НАТО. Чого тоді очікувати, наскільки це може позначитися?
Якщо ми подивимося на складові цього питання, а саме тяглість французьких політиків до виходу з військових структур Північноатлантичного альянсу, то це вже не перший подібний випадок. Історія вже знає подібні кроки з боку Франції щодо НАТО. Але так чи інакше Франція все одно залишатиметься важливим гравцем безпекового контуру Європи. А якщо ми подивимося на потенціал, який має французький оборонно-промисловий комплекс, а це і засоби протиповітряної оборони, і артилерійські системи, і радарні комплекси, а також винищувальна авіація, високоточне озброєння, яке на сьогодні вже застосовується Силами оборони України або є плани щодо його закупівлі, наприклад, винищувачів Rafale, то тут на перше місце виходять суто прагматичні та бізнесові інтереси. І ми можемо припустити, що в разі політичного розвороту Франції економічні інтереси все одно залишаться. І ми це бачимо на прикладі США, де наші партнери зараз напряму закуповують американські системи озброєння через програму PURL. Подібне може бути екстрапольоване і на Францію в разі кардинальної зміни політичної адженди у цій країні.
"Німеччина теж виходить у лідери щодо підтримки ОПК України"
А яка з європейських країн могла б взяти на себе це партнерське лідерство разом із Британією, якщо Франція не захоче далі виконувати цю роль? На кого ми могли б розраховувати?
Сьогодні ми бачимо досить високу активність і високий внесок з боку Німеччини, а також країн Скандинавії, які економічно підтримують процеси, пов'язані з постачанням систем озброєння. У першу чергу, це стосується країн Скандинавії. Попри те, що не всі ці країни мають розвинений оборонно-промисловий комплекс, вони економічно підтримують закупівлю необхідного озброєння. Німеччина теж виходить у лідери щодо підтримки оборонно-промислового комплексу як України, так і власного, шляхом створення досить великої кількості спільних підприємств, підтримки інноваційних розробок, які є в Україні, так і постачання звичайних видів та систем озброєння.
