Ілюстративне фото з відкритих джерел
"У росіян є постійні поповнення, мобілізація не зупинялася"
Що з мобілізацією у Росії та із залученням нею північнокорейських військовослужбовців?
Щодо мобілізації я скептичний. Не можу стверджувати на сто відсотків, але ми щороку чуємо про мобілізацію. Двічі на рік. Це ж не перша мобілізація, про яку росіяни говорять, що от "зараз мобілізують свої мільйони і Україну захоплять". Ми з 2014-го року це чуємо. У росіян є постійні поповнення, мобілізація не зупинялася. Прихована, не прихована, за рахунок контрактів. У них вже більшою мірою переважають контрактники, ніж мобілізовані. Але люди бачать, що не все так яскраво на тій війні, як описують у пропаганді. Як можна говорити зараз про ту шалену мобілізацію, якщо вони змушені залучати корейців не просто як військовий контингент, а щоб вони знову йшли штурмувати, без страху, за свого царя. Це може вилізти на певній ділянці, зараз побачимо, де вони будуть використовуватись. Але це вже не новина, вони вже залучають цей ресурс. А також росіяни змушені і в тилові частини залучати. Ми бачили новини про те, що приїжджають жінки на якісь фабрики і заводи, щоб працювати в тилу. Чи це щось особливе? Ні. Ми теж залучаємо іноземний контингент, у нас іноземці і воюють, і в тилу працюють, і волонтерять. Тобто це нормальні способи війни.
Чи зможуть росіяни зробити цю величезну мобілізацію на осінь? Побачимо. Чи треба лякати всіх цим? Для мене краще, щоб всі пам'ятали, що у нас є війна, що нам треба нарощувати резерви, ресурси, технологічну зброю. І нам треба давати відсіч росіянам щодня. Якщо вони проведуть цю мобілізацію масовано, у нас будуть проблеми. І про це треба думати не людям в першу чергу, а військово-політичному керівництву, яке вже мало б давно цим зайнятися. Не в солдатики гратися у Дніпропетровській області, як це робив минулий головком. Усім це подобалося, але тут у нас велика проблема. Нема резервів, щоб відповісти росіянам на мобілізацію. До цього треба підходити стратегічно. Тому й прийшов новий головком ЗСУ, який почав цим займатися, з'ясовувати всі проблеми, зустрічати нові виклики. Ми як команда і всі, хто дотичний, будемо в цьому допомагати максимально.
"Просування ворога зупинити можна, це реально, якщо вибрати правильні пріоритети"
Чи можна сказати, що загроза втрати нових великих міст на сході України наразі знята, як мінімум, на серпень-вересень? Чи це буде занадто гучно?
Не можна. Це і гучно, і не гучно одночасно. Тому що це зараз наслідки минулого управління. Це важливо пам'ятати і розуміти. За один день, за тиждень, за місяць нічого швидко не міняється. Поки йде робота на фронті, йде одночасно робота всередині. Головком ЗСУ чи навіть нова команда це швидко не змінять. Але у них є повне право говорити наперед, які у них плани та перспективи. І дійсно, просування зупинити можна, це реально. Якщо вибрати правильні пріоритети, щоб у бригад були люди і ресурси, щоб не тільки росіяни знищували нам населені пункти, а й ми працювали проти їхніх пілотів та логістики. Ми це вже робимо сьогодні, і треба нарощувати.
Цьому треба приділяти увагу, а не тільки штурмовим полкам та окремим ділянкам фронту, де можна погратися в якісь штурмові дії. Це дуже серйозна, важлива робота. Тому, з одного боку, не гучно, бо це реальні перспективи, але треба час і розуміння. І гучно, тому що всі люди, почувши це, будуть думати, що все зміниться завтра. Не можна так думати. Бо потрібен час, розуміння і допомога тим людям, які намагаються це зробити.
"Зараз наводиться порядок всередині Генерального штабу, всередині армії"
У нас вибудувався справедливий паритет з росіянами, вони не можуть активно просуватися, ми їх знищуємо у великій кількості, ми можемо їх стримувати, нам треба допрацювати ще з проблемами нестачі людей, над чим, в принципі, Михайло Васильович (Драпатий, новий головком ЗСУ – ред.) вже почав працювати. Нам треба нарощувати свої спроможності технологічні, зокрема дрони, треба вирівняти контроль і нормальну роботу фронту, щоб можна було тримати оборону, щоб вже не було фейкових позицій, цих політичних утримувань населених пунктів. Зараз іде велика комунікація з командирами бригад, у яких сформувалася недовіра до вищого військового командування. Бо, наприклад, вони говорили (умовно) про якийсь відхід, щоб зберегти особовий склад, а їх надходив наказ відновити або розслідування: "чому ви втратили?". Отже, це дуже велика внутрішня робота, зараз вона здійснюється, наводиться порядок всередині Генерального штабу, всередині армії. І з часом побачимо, із чим ми вийдемо на осінь та зиму.
.jpg)
Роман Погорілий. Фото з відкритих джерел
