Ілюстративне фото: facebook/kommander.nord
"Кремль продовжує відкладати мобілізацію, чекаючи нагоди, коли зможе зробити це "малою кров'ю"
Заступник начальника ГУР МОУ генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв'ю "РБК-Україна" заявив, що станом на зараз на фронті немає ознак готовності Росії припинити вогонь і почати переговори. При цьому не виключено, що після виборів до Держдуми РФ Путін вдасться до мобілізації, а певне ударне угруповання може бути підготовлене ближче до лютого. Чи готова російська мобілізаційна система до такого виклику? Наскільки вона спроможна "перетравити" кількасот тисяч мобілізованих і забезпечити їх?
Передусім хочу наголосити на тому, що ця загроза реальна. Про неї вже кілька місяців повідомляється в нашому інформпросторі. Зокрема, приблизно два місяці тому заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса вже казав про такі наміри Російської Федерації щодо здійснення масової мобілізації на державному рівні. Але тут варто наголосити на побоюваннях Кремля щодо таких дій. Як ми знаємо, наразі рейтинг схвалення дій російської влади перебуває на найнижчому рівні з початку повномасштабного вторгнення, що не дає їм змоги проводити мобілізацію в достатньо жорсткий спосіб і мобілізувати значну кількість людей. Тож Кремль продовжує відкладати свої плани щодо мобілізації, чекаючи нагоди, коли він зможе зробити це "малою кров'ю".
"Наразі Росія втрачає близько 35 тисяч військовослужбовців на місяць"
Щодо підготовки до цієї мобілізації і того, наскільки вона буде масштабною. В заявах звучать цифри приблизно 300-500 тисяч. Ці цифри також є реальними, однак варто зважати, що Росія може їх коригувати відповідно до своїх поточних потреб на фронті, оскільки наразі ворог втрачає близько 35 тисяч військовослужбовців на місяць. Ця цифра приблизно дорівнює кількості рекрутованих за місяць. Відповідно, чисельність угруповання нашого ворога на території України не зростає, що обмежує Росію в проведенні операцій, їх плануванні тощо. І ворог таким чином намагатиметься здобути необхідний для себе людський ресурс для того, щоб мати хоч найменше просування на лінії бойового зіткнення, чого наразі він досягти не може.
"Україна на це реагує"
Щодо ризиків такої мобілізації для нас і того, як Україна на це реагує. Наразі наша розвідка працює над тим, щоб встановити часові рамки, чисельність цього угруповання, котре можуть мобілізувати, а також намагається дізнатися, де воно буде застосовуватись, на які напрямки будуть перекинуті ті військовослужбовці, що потенційно будуть мобілізовані цієї осені або протягом наступного року. Але Україна вже давно володіє інформацією про наміри РФ щодо проведення широкої мобілізації. І Україна на це реагує, будуючи нові інженерні укріплення, підготовлюючи лінії бойового зіткнення на тих ділянках, де Росія може потенційно застосувати ці резерви. Тут можна говорити зокрема про активні напрямки, а також про північну частину фронту, оскільки Росія не відмовляється від своїх планів створення так званої "буферної зони", зокрема на Сумщині, Чернігівщині, Харківщині. І ймовірно вона спробує просуватись там. Також, реагуючи на цю інформацію, Сили оборони продовжують вражати логістику ворога, котру він може використовувати для залучення цих резервів до бойових дій. Сили оборони завдають як далекобійних, так і ударів на середню дистанцію, знищуючи логістику, склади боєприпасів та інші об'єкти, котрі для Росії є критичними в контексті залучення цієї великої кількості особового складу в майбутньому.
Назарій Барчук. Фото: facebook/nazar.barchuk
"Ефект поповнення особового складу від мобілізації не буде миттєвим"
Зараз на фронті і поблизу кордонів України дислокується орієнтовно 700 тисяч російських військових, щомісяця вони втрачають десь 35-40 тисяч і плюс-мінус стільки ж вони спроможні рекрутувати. А в разі проведення навіть обмеженої мобілізації впродовж кількох місяців вони можуть посилити це угруповання на 200-300 тисяч осіб. Де ця маса військових може бути застосована?
Тут передусім варто наголосити, що ефект поповнення особового складу від мобілізації не буде миттєвим. Це доволі затяжний процес, котрий для відчутного рівня триватиме щонайменше кілька місяців. Ці кілька місяців мобілізовані будуть проходити БЗВП та доставлятися до лінії бойового зіткнення. Тож одномоментного збільшення чисельності особового складу противника ми не відчуємо на якомусь одному напрямку чи загалом на лінії фронту одразу після оголошення цієї мобілізації.
"Просування ворога на Півдні повністю провалилося"
Щодо напрямків, куди ймовірно може бути доставлено цей особовий склад, то тут варто відштовхуватись від стратегічних цілей РФ, які вона для себе визначає в першу чергу захоплення Донецької області, а також просування заради створення певних "буферних зон" як на півдні, так і на півночі України. Але ці плани Росії не є наріжним каменем для нас, оскільки, як ми бачимо, Сили оборони здатні активно реагувати та витісняти противника з тих напрямків, де він планує свої наступи. Зокрема, тут можна згадати Олександрівський напрям, де Сили оборони просунулись приблизно на 740 квадратних кілометрів і фактично витіснили ворога з Дніпропетровської області. Операції наразі продовжуються. А це говорить про те, що просування ворога на Півдні повністю провалилося. Ба більше, Сили оборони здобули певний успіх та можливості до майбутніх просувань вже з нашого боку на цій ділянці фронту.
"Сили оборони готуються фактично до будь-якого сценарію, щоб активно протидіяти ворогу"
Говорячи про Донеччину та північну частину лінії бойового зіткнення, то тут так, Росія вкрай критично ставиться до захоплення всієї Донецької області. Вона активно намагається реалізувати цей план щонайменше кілька останніх років, неодноразово заявляючи про повну реалізацію цього плану. Така стратегія Росії щодо поширення дезінформації про нібито успіхи на лінії боєзіткнення – класична стратегія поширення ІПСО та дезінформації.
На півночі досить ймовірним залишається наступ з Брянщини на Чернігівщину. Цей наступ планується одночасно задля створення тієї ж "буферної зони" поблизу державного кордону України, а також з метою відтягування українських військ з більш активних напрямків. Наприклад, з Покровського або з Харківщини, де Росія може спробувати вдарити вже після цього наступу на Чернігівщину. Тобто варто готуватись до багатьох сценаріїв і Сили оборони наразі це активно роблять. Вони готують інженерні укріплення, смуги загороджень, готуються фактично до будь-якого сценарію, щоб активно протидіяти і не дати нашому ворогу досягти своїх стратегічних чи оперативних цілей.
