Скотт Бессент. Getty images
"Це вже така передвиборча гра трампістів"
Напередодні в етері телеканалу Fox News, після двосторонньої зустрічі з міністром фінансів Росії на полях міністрів фінансів країн G20, міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що удари України по російській нафтовій інфраструктурі спричиняють глобальний енергетичний шок і підвищують світові ціни на пальне. Особисто вас обурила ця заява?
Якщо послухати в оригіналі, як він сказав, то це не можна назвати прямим звинуваченням України. Це просто виглядало, як констатація доконаного факту, який насправді таким фактом не є. Але з урахуванням того, на кого була орієнтована ця заява, а заява була орієнтована на американську публіку і, зокрема, на традиційних прихильників трампістів, то це треба розуміти так, що ми робимо все, що можливо. Але от є проблема, пов'язана… знаєте, десь там є далеко за красивими океанами Україна. І вона воює, вона завдає ударів по Росії, а Росія – нафтова країна, і тому є проблеми. І от звідси якби натяк на те, що адміністрація не може впоратися із цією далекою за океаном проблемою. Тому так чи інакше воно, звичайно, не може не обурювати нас в Україні. Але це потрібно розуміти, що це вже така передвиборча гра трампістів, які побачили, але не можуть публічно визнати, що вся їхня політика, зокрема, щодо Ірану, Перської затоки, Ормузу, я вже не говорю про все інше, є провальною. Вони ж, навпаки, говорять, і той же Трамп, і всі міністри адміністрації, що це вони забезпечили найкращі здобутки за всю історію Америки. А тут ціни на стелах бензоколонок показують зовсім інше. Практично двократне зростання ціни на пальне за період, коли Трамп при владі. І зрозуміло, що ситуацію цю виправити, впродовж найближчих двох місяців можливості немає. Тому що потрібно зробити? Знайти винних. Назвати винними самих себе і провальну воєнну кампанію проти Ірану вони ж не можуть. Бо Трамп вже скільки разів оголошував, що Іран переможений! Але Ормуз заблокований. Тому ситуація для нас доволі очевидна. Але, звісно, що оптику намагаються трансформувати зовсім по-іншому для американців, які незабаром підуть на виборчі дільниці. І тому ці такі відчайдушні спроби, звичайно, виглядають нікчемно і абсолютно ганебно.
США починають шукати в усьому винних
Українцям чи варто якось на них реагувати, відповідати на рівні дипломатії?
Я не думаю, що такі сигнали якось публічно будуть лунати. Тому що Бессент чудово розуміє, від чого залежить і що на що впливає. Тут є інший бік медалі. Якраз провідні нафтові американські компанії добре заробляють зараз, особливо ті, які мають власні нафтопереробні заводи в Європі на європейському ринку нафтопродуктів. Вони замістили собою, своїми постачаннями дизельного палива, бензинів те, що раніше постачала Росія. Тобто це, в принципі, великий плюс для Сполучених Штатів і для конкретних американських компаній. Звісно, що ситуація, пов'язана із Перською затокою, з Ормузом, спричинила зростання цін. Це позитив для Росії в контексті отримання неї додаткових доходів і фінансування війни. Але на цьому виграють і американські компанії. Зокрема ті, які працюють, наприклад, в Казахстані, які зараз через зростаючі кон'юнктури цін на нафту, поставляючи нафтовидобуток в Казахстані в Європу, на європейській НПЗ, теж добре заробляють. Тому тут, з нашого боку, очевидно, є певні недопрацювання по лінії залаштункової дипломатії. Звісно, що посольство наше в Сполучених Штатах мало б цим питанням займатися і вийти на контакт із тими ж американськими компаніями, які бігають скаржитися в Білий дім на Україну через певні інциденти, пов'язані з відвантаженням нафти на терміналі Каспійського трубопровідного консорціуму – казахстанської нафти. То потрібно просто з ними провести певну роботу і показати, що насправді ви заробляєте. І тому позиція адміністрації має бути більш збалансованою. А проблема високої вартості пального на бензоколонках – це проблема невирішеності питання з Іраном. А все решта – це глобальний ринок нафти, скрапленого газу чи нафтопродуктів. Так, ці ринки пов'язані. Але це не означає, що існує якийсь прямий зв'язок, тим паче, що постачань там якихось нафтопродуктів на американський ринок з Європи, що вплинуло б на ціну на американському ринку, немає. Навпаки, є постачання нафтопродуктів: американський дизель, зокрема, став потужною достатньою реальністю на ринку ЄС після того, як були введені санкції проти Росії. Все це працює на якраз економіку конкретно взятих корпоративних структур.
Інша справа, що в цьому плані всі передвиборчі обіцянки, які свого часу дав Трамп, коли балотувався на другий термін президентства, що буде найнижча ціна на пальне, не може виконати через те, що його політика несистемна і непослідовна. І його ставка на те, що буде розгромлений Іран, в Ірані зміниться режим, як він це собі уявляв на початку поточного року, і все призведе до нормалізації становища, ціни впадуть – і вони мали б дійсно впасти, – що Китай вдасться притиснути Сполученим Штатам, і венесуельська нафта уже в кишені… І тому американцям залишиться тільки насолоджуватися низькими цінами на нафту і пальне. Але не так сталось, як гадалось. І ми бачимо, що зараз варто звернути увагу на ось ці кампанії інформаційні, які говорять, що американці беруть під контроль тепер уже венесуельську нафту. І запаси нафтових Сполучених Штатів різко зростають. І що це, мовляв, обернеться низькими цінами. Так, обернеться, але нафту в чистому вигляді ніхто в баки автомобілів чи літаків не заливає, заливають нафтопродукти. Тому попри колосальні запаси венесуельської нафти, найбільші у світі, і якщо навіть зараз уявити, хоча це дещо перебільшення, що контролюється американцями, це не означає автоматично низької ціни на бензин чи дизель. І ось тому ситуація така, що в Білому домі бачать, що її в контексті найближчої перспективи двох місяців перед виборами ніяк не можна вирішити. І тому починають шукати в усьому винних. Винний хто? Зрозуміло, Байден. Хто ще? Україна. Ще на третій позиції Європа, європейці, тому що вони теж не роблять так, як хочуть американці. Тому, я думаю, цей сценарій і ця платівка буде прокручуватися впродовж цих найближчих двох місяців з періодичністю якщо не тижневою, то в якомусь іншому діапазоні.
На фото Михайло Гончар. Укрінформ
Повторити ситуацію з нафтовим шоком 2022 року їм не вдасться
Законопроєкт Ліндсі Грема про санкції проти Росії зараз забуксував, призупинений.
Цей законопроєкт тепер підвисає виключно через внутрішньоконгресових і внутрішньоамериканських політичних причин. Демократи не хочуть підтримати цей законопроєкт не тому, що вони не підтримують санкційний режим проти Росії, навпаки. Вони хочуть якомога жорсткіших санкцій проти Росії. Але коли мова йде про те, щоби знову ж таки віддати кермо в реалізації імплементації цього проєкту виключно Трампу, то звісно, що проти багато хто з республіканців. Оскільки ці півтора, навіть більше років з часу інавгурації Трампа показали, що він не використовує важіль тиску на Росію. У нього Росія, Путін – з ним можна домовлятись, він “гарний хлопець”. І постійно якісь робляться винятки. І тому це вже всі зрозуміли в американському конгресі, і тому звідси пішов опір. І можна сказати, що із цього законопроєкту Грема може вийти просто пшик черговий насправді. А тому, на жаль, все це підвисає. Тут потрібна була б більш жорстка позиція саме Європейського Союзу, провідних європейських країн на тлі всього того, що останнім часом робить Росія в контексті достатньо відвертої диверсійної діяльності на території Європи. Необхідно було б європейцям, коли обговорюється 22-й пакет санкцій, переходити вже від тих всіх положень і чорних списків тіньового флоту до практичних дій, пов'язаних із обмеженням того нафтового трафіку і грошового потоку, який отримує Росія.
Тут все відбувається за принципом, що Європа дивиться на Америку, Америка дивиться на Європу, один одного звинувачують. І тому пакет санкційний стоїть на місці на задоволення Кремля, який встигає отримати додатковий допінг фінансовий на тлі високих цін на нафту. Звісно, що ситуація не виглядає такою вже, як в 2022 році для Росії, коли був високий стрибок нафтових цін, оскільки вони розуміють, що в плані навіть середньостроковому вони програють. Повторити ситуацію з нафтовим шоком 2022 року їм не вдасться. Воно може менш помітно зараз все, що відбувається в країнах, не членах ОПЕК, і країнах поза межами Близького Сходу. Але ті країни, які мають високий нафтовий потенціал, зараз нарощують видобуток.
Це передусім ті ж Сполучені Штати, Канада, Бразилія, Гаяна, країни Західної Африки і Східної, розробка Мозамбікського шельфу. І це все говорить про те, що в статичному плані, звісно, ні Іран, ні Росія не виграють на цих високих цінах. Це ситуативне явище. Але тим не менше ми бачимо що якби не було провалу воєнної американо-ізраїльської кампанії в Ірані, то б у четвертому кварталі цього року, звісно, ціни на нафту упали б десь нижче 50 доларів за барель. А для російської Urals це було б уже десь, напевне, нижче значно 40 доларів за барель. І це спричинило б вже достатньо серйозні критичні наслідки для російської економіки. А так вони другий, третій і четвертий квартал будуть витягувати. Це не вирішує проблеми їхнього бюджетного дефіциту, але це і є поточною метою Кремля: будь-що в будь-який спосіб, за будь-яку ціну, фінансувати воєнні витрати. І тому звідси висновок, що подальші сподівання наші на те, що відбудеться якась активізація американської санкційної політики стосовно Росії – марні сподівання. Швидше ми бачимо зворотнє: з уклінною місією до Путіна прилетіли посланці Трампа. І на тлі активізації російської кампанії ударів по території України місія очільника ЦРУ Реткліффа не принесла тих результатів, на які, можливо, очікував Трамп. Швидше навпаки.
