Олександр Тодорчук: Арешт догхантера Святогора став можливим завдяки зоозахисникам

Суд заарештував київського догхантера Святогора на 2 місяці. Його підозрюють у виготовленні творів, що пропагують культ насильства та жорстокості. Чи ефективно працює законодавство щодо захисту прав тварин, розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Права людини - понад усе" засновник ініціативи UAnimals Олександр Тодорчук:

По-перше, я хочу сказати, що захоплююся всім активістами, бо тільки завдяки цим людям стало можливим таке покарання. Ще я хочу звернутися до широкого загалу, до журналістів і пропоную відмовитися від терміну "догхантери", бо це є назвою людини, яка вважає себе якимсь мисливцем, рейнджером. Насправді догхантер - це вбивця, живодер і збоченець. Тобто це людина, яка отримує насолоду від убивства. Догхантер - це термін, який цим людям подобається. Той же Святогор це ніякий не мисливець, а вбивця і збоченець. І давайте називати речі своїми іменами.

Як відомо, в законодавстві з'явилися зміни щодо обов'язків у ставленні до тварин. Йдеться не тільки про жорстоке поводження, а й про те, що власники відповідають за нормальні умови утримання тварини. Що це змінює?

Святогор насправді такий лакмусовий папірець українського суспільства. Треба зрозуміти кілька моментів. По-перше, справа Святогора - що це таке? Є людина, яка на телевізійних ефірах, соціальних мережах розповідає про те, як вона вбиває безпритульних тварин і закликає до того інших. Мова йде про кілька тисяч безпритульних тварин. Його не судять. Запитати в будь-якої людини, вона скаже, що це парадоксально. На жаль, в Україні правки є до закону, які наче посилюють відповідальність, але на практиці, коли півроку активісти домагаються якогось покарання для живодера, це вже є надперемогою. Тобто законодавство в Україні не працює.

Чому? Це поліція недопрацьовує, слідчі? Можливо, бракує якихось підзаконних актів?

По-перше, саме собі українське законодавство суперечить одне іншому. Наприклад, цим законопроектом обмежені пересувні звіринці в Україні, але вони продовжують існувати. Тобто закон забороняє, але яким чином це буде виконуватися, не каже. На наступній стадії виникає банальне питання того, що в українському суспільстві немає в принципі розуміння, що таке права тварин. Я вважаю, що головна перемога цього законопроекту полягає в тому, що люди нарешті задумалися про цю проблему.