2 жовтня – річниця Студентської революції на граніті. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" Олесь Пограничний, учасник студентської революції на граніті у 1990-у році, директор Школи вільних і небайдужих, розказує свої спогади про події того часу.
Пройшло 28 років, понад чверть століття, з моменту Гранітної революції. Дуже різні люди на ній були, дуже різні долі склалися. На Вашу думку, на скільки Ви досягли тієї цілі? Якби Ви знали що все буде як зараз, Ви вишли знову на протест?
Олесь Пограничний: Мені складно стказати, що я робив би у свої 19. Мені зараз 52. Але жалю зовсім ніякого. Це було відчуття свободи. Ці відчуття повторювалися потім ще вдійчі - це під час Помаранчевої революції і Революції Гідності.
Основне завдання цієї революції було вийти, достояти і переконати, що ця гра серйозно всіх політиків і весь народ. Ми пам'ятаємо як люди проходили повз і з острахом дивилясь на нас з побоюванням щоб до них не було питань від спецслужб. Ті студенти, які вийшли 90-го року, переконали суспільство, що не потрібно боятися.
Якщо порівняти насртій всіх трьох революцій, що в них схоже і що них різне?
Олесь Пограничний: Пригадайте себе у вересні 2013 року - повна безнадійність. І пригадайте себе 25 грудня 2013 року - спалах духу. У вересні 1990 року - знову соїзний договір, все оповито плющем. Спільне цих революцій - це відчуття світанку, як перші промені сонця. Це стрибок вперед.
