В ефірі Українського радіо в програмі “Сьогодні. Зранку” заступник директора Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології України Олександр Семенець розповів, що робить держава для того, аби обмежити забруднення довкілля.
Ведуча: Христина Стець
Враховуючи те, що ми йдемо до ЄС, і те, що на території Європейського союзу є конкретні вимоги до забруднення довкілля і вони дуже суворі, чи змінюється ця ситуація і чи повинні будуть ці підприємства ставати відповідальнішими?
— Цілком погоджуюсь з вами, що ситуація, яку ми маємо, не може задовольняти ні державу, ні суспільство. Викиди, скиди і утвореня відходів у таких обсягах, як ви бачите у ТОП-100, пов’язані в першу чергу з радянською спадковістю економіки України, яка була мала сировинну орієнтацію. Тому в рейтингу ТОП-100 ми бачимо в першу чергу підприємства таких галузей як гірничо-видобувна, хімічна, металургійна. Це сектори промисловості з великими обсягами утворення відходів і в переважній більшості застарілими технологіями.
Що ми робимо на сьогоднішній день? Угоду про асоціацію з Європейським співтовариством передбачає адаптацію і імплементацію в Україні низки директив, тобто перенесення європейських вимог на українські реалії. Скажімо, з питань управління відходами у нас цілих три основних директиви: рамкова директива про відходи, директива про захоронення відходів і директива про управління відходи видобувної промисловості.
Що стосується атмосферного повітря, точно така ж ситуація. Застарілі технології і недостатність очистки призводить до значних обсягів викидів забруднюючих речовин в повітря. Якщо ви подивитесь в абсолютних одиницях, то в минулому році було здійснено трохи більше 2,5 млн тон викидів і на перші 33 підприємства припадає 1, 76 млн тон, тобто преважна більшість. Щодо відходів ситуація трошки суворіша. Всього утворено відходів 366 млн тон, а підприємства, які входять до першої сотні забруднювачів утворили 338 млн тон.
З 18 грудня ще 2017 року набув чинності закон про оцінку впливу на довкілля, який вводить сучасніший європейський порядок такої оцінки. Це ми маємо на папері, а як це відбувається в реальності?
— Ви цілком правильно сказали, що процедура оцінки впливу на довкілля — це абсолютно європейська процедура. Їхні правила і норми вже адаптовані на теренах України, але справа в тому, що оцінці впливу на довкілля не підлягають діючі виробництва, а лише нові, які планується побудувати. Тут я б говорив не тільки в площині впливу на довкілля, а переходив би до площини дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Зрозуміло, що величезне підприємство змушене викидати певні обсяги забруднюючих речовини в повітря чи утворювати відходи, але є певні правила, нормативи і граничні значення викидів. Якщо підприємство працює в межах цих параметрів, воно не порушує вимоги законодавства і відповідно штрафні санкції до нього не застосовуються. Якщо мова йде про наднормативні викиди, то звичайно це вже площина відповідальності, адміністративної чи кримінальної, і державна екологічна інспекція, яка здійснює контроль у цій сфері, навіть в рамках діючого мораторію певну роботу проводить.
Звичайно, хотілося б більш жорстких санкцій. У Верховній Раді вже є урядові законопроекти, які розробляло Мінприроди, які передбачають суттєве збільшення штрафних санкцій. Зараз ми працюємо над новим рамковим законопроектом про відходи і його прикінцеві положення також передбачають збільшення суми адміністративних стягнень за порушення вимог законодавства в десятки разів.
Зазначимо, 3 грудня Мінприроди підготувало рейтинг "ТОП-100 найбільших підприємств-забруднювачів" за 2017 рік. Дві третини підприємств, що увійшли до рейтингу ТОП-100 локалізовані на території 4 областей: у Дніпропетровській – 30 підприємств; Донецькій – 22; Запорізькій – 9; Луганській – 6.
Слухати повну версію.
