Чорний піар і збурення невдоволення
''Чорний піар — це кроки, дії спрямовані на дискредитацію політичних опонентів. Це випадки, коли політики не стільки агітують за себе, скільки знищують рейтинги опонентів. Випадків чорного піару було багато під час президентської кампанії. Якщо ми говоримо про Зеленського, то наприклад, були групи, які називалися ''Слуга урода'' або ''Бенін клоун'' і інші, спрямовані на те, аби дискредитувати особистість пана Зеленського'', — розповідає політичний експерт Олексій Мінаков.
За словами експерта, іншим прикладом, було створення у Фейсбуці спільнот, для дискредитації Анатолія Гриценка, на найвідоміша з яких — "Реальний грищ" публікує нібито викривальні відео із критикою політика.
''Те ж стосується Юлії Тимошенко. У неї був лозунг ''ВірЮ'', а у фейсбуці існував паблік ''Не вірЮ'', — зазначає експерт.
Тим не менш, в Україні чорний піар є обмежено ефективним.
''На українських політиків за всі ці роки вилилося вже стільки компромату, що він не спрацьовує. Вони і так мають високий антирейтинг і проти них це не спрацьовує. Проти зеленського ж не спрацював, тому що він є новим обличчям'', — підкреслив Олексій Мінаков.
Правда на замовлення
Технологія ''правда на замовлення'' — це публікація правдивої негативної інформації. Яскравий приклад – Олександр Гладковський-Свинарчук. Звинувачення його у відмиванні грошей підкріплялися тим твердженням, що він змінив прізвище начебто саме для того, щоб замести сліди. Це також удар по Порошенкові, оскільки Свинарчук працював при ньому в РНБО.
Нагадаємо, 25 лютого видання "Bihus.info" оприлюднило розслідування про те, як люди з оточення Петра Порошенка нібито курують розкрадання в оборонній сфері. У розслідуванні фігурував син заступника секретаря РНБО Ігор Гладковський.
''Очевидно, що пов’язали Свинарчука-Гладковського з іменем Порошенка. Цей зв’язок зробили прямим. Наскільки він прямий, ніхто не довів, але стало очевидно,принаймні це був приклад того, що за минуле президентство було розвинуто такий спосіб керування, коли довірялося своїм людям, була певна номенклатурна команда, з якої бралися люди, яким можна було довіряти як друзям, або знайомим, які ставилися на певні посади. Це спрацювало тому, що очевидно така політика, такий менеджмент керівництва сам по собі чорний і непрозорий'', — вважає Євген Бистрицький:
''Це розслідування було оприлюднено напередодні першого туру. Очевидно, що у Порошенка було три стовпи: це армія, віра, мова і по ключовому стовпу фактично і була ця атака'', — додає Олексій Мінаков.
Збурення ненависті: соцмережі
В ході передвиборної кампанії по соцмережах прокотилося кілька хвиль масового хейтерства.
Так, опоненти Зеленського вхопилися за його виступ 31 грудня, де він оголосив про намір взяти участь у президентських виборах. Вони одразу стали звинувачувати його в неповазі до виборців. Мовляв, ще не став офіційним кандидатом, а вже поводить себе по-президентськи.
Ще один приклад: Суперечка між Зеленським та Порошенком щодо аналізів на алкоголізм і наркоманію, яка повернулася проти Зеленського. Його звинуватили в тому, що він наркоман. З’явився навіть мем ''Порох - сила, кокс – могила''. Це зіграло на користь Порошенкові, особливо разом з вдалим гаслом його піарників, що ''країні потрібен порох''.
Наприкінці квітня користувачі соцмереж знайшли пост дружини Володимира Зеленського – Олени Зеленської про збір інформації щодо пересування військ Збройних сил України. Зокрема, вона поділилася на своїй сторінці публікацією пропагандистського російського ЗМІ "Life News".
Хоча потім зясувалося, що пост було розміщено помилково, внаслідок нерозуміння налаштувань фейсбука, користувачі соцмереж почали травлю дружини новообраного президента, включаючи погрози.
Разом з тим, проти Петра Порошенка в соцмережах спостерігалася активність зі звинуваченнями його в алкоголізмі.
За словами Євгена Бистрицького така поширеність прикладів хейтерства під час президентської передвиборчої кампанії повязана із надмірною персоніфікацією української політики.
''Це працює тоді, коли керівники держави, в тому числі і гарант Конституції, не делегують повноваження далі. Коли замикають на себе і на коло навколо себе всю владу і намагаються бути завжди правими. Це невміння делегувати в демократичній державі владу якраз створює те, що всі негативи концентруються на тому, хто цю владу концентрує'', — вважає Євген Бистрицький.
Розпалювання ненависті і ЗМІ
За даними моніторингу ''Детектора медіа'', оприлюдненому наприкінці березня, головним осередком маніпулятивних, незбалансованих негативних матеріалів був телеканал ''1+1'', який посилено намагався дискредитувати Петра Порошенка. Чорний піар тут траплявся як у новинах, так і в програмах «розслідувань» ''Гроші'' та ''Українські сенсації'', де компромат зазвичай не підтверджували доказами та не балансували іншою стороною.
Порівняно невеликою кількістю чорного піару обмінювалися колишні два крила ''Опозиційного блоку'': в медіа Ахметова доводили, що справжня опозиція — Олександр Вілкул і що Юрій Бойко співпрацює з владою, а в медіа Фірташа-Льовочкіна — навпаки. На Прямому каналі чорний піар був зосереджений в авторських ток-шоу, ведучі яких давали критичні оцінки опонентам Порошенка.
Під час нинішньої парламентської передвиборчої кампанії частіше за інших стають цілями чорного піару три партії, свідчить дослідження політичної джинси, проведене ГО "Інститут масової інформації" в період із 24 по 28 червня 2019 року в 13 популярних інтернет-медіа.
Так, Понад половина (52%) матеріалів з ознаками контрагітації були спрямовані проти експрезидента і лідера "Європейської солідарності" Петра Порошенка.
У досліджених медіа 16% матеріалів з ознаками чорного піару стосувалися особисто Ігоря Смешка та політичної партії "Сила і честь". Цей показник є другим серед усіх політсил. На третьому місці — контрагітація проти "Опозиційного блоку" (16%).
На потіху публіці: ходіння в народ
Це спілкування з народом, щоб створити враження ''свій хлопець'', найбільш притаманне Ляшкові. Коли він серед людей, то майже завжди звинувачує опонентів у зраді та корупції. Віднедавна цим став користуватися Зеленський. Він теж ''ходить у народ'', але майже нікого не звинувачує. Бо сама його присутність серед людей показує, що він та його партія, ''Слуга народу'', служать виключно інтересам виборців.
10 липня Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з активом Київської області змусив секретаря Бориспільської міської ради Ярослава Годунка залишити захід.
Інцидент стався у приміщенні Бориспільської міської ради після представлення нового голови Київської облдержадміністрації Михайла Бно-Айріяна та під час обговорення проблем бориспільської лікарні. Під час заходу Годунок постійно щось вигукував з місця, на що відреагував президент. Спочатку Зеленський дав йому можливість виступити на зустрічі і поділитися своїм баченням вирішення проблем з функціонуванням лікарні.
Після цього Зеленський сказав: "Коли дуже багато кричать, я завжди прошу знайти в інтернеті щось про людину, яка дуже багато кричить. Мені майже 42 роки, і я на своєму віці бачив багато людей. Я тут прочитав в газеті. Чи це правда, чи ні? Ви - член "Батьківщини", секретар Бориспільської міської ради, раніше засуджений за ч.3 ст. 142 КПК України (розбій, поєднаний зі спричиненням тяжких тілесних ушкоджень". Ярославе Миколайовичу, це Ви?". Годунок відповів: "Так".
Після цього Зеленський змусив його вийти з приміщення, де проходила зустріч. "Вийди звідси! Розбійник ти! Погано чуєш? Вийдіть, будь ласка, будете на райадміністрації сидіти кричати".
''Скоро вибори і Зеленський тут включив режим Голобородька, коли дає на горіхи якомусь окремому чиновнику, яких, звичайно, що в Україні ніхто не любить. Звичайно, що це дуже подобається людям і цей епізод із відчитуванням чиновника спокійно міг би бути частиною серіалу ''Слуга народу'', — переконаний Мінаков.
Тим не менш, такй підхід є неоднозначним з точки зору позиціонування президента як гаранта дотримання прав і свобод громадян.
''З першого погляду, це класно. От президент, який уособлює в собі справедливість і судить напряму. Але виникає питання: а ти гарант Конституції, чи ні? Гарант Конституції — означає ''гарант прав людини''. Людина, нехай навіть вона сиділа, але ж зараз вона вже відбула покарання, вона обрана, значить згідно конституційних повноважень ти дієш абсолютно неправильно, не в правовому полі'', — переконаний Євген Бистрицький.
Спецпроект Українського радіо "Еволюція виборця" — це 20 аналітичних ефірів та 3 публічні заходи. Його основні завдання — аналізувати сучасні політтехнології та методи впливу, робити факт-чекінг заяв представників різних політичних сил, розвінчувати маніпуляції, міфи та фейки. Його мета — сприяти розвитку критичного мислення громадян, аби вони об'єктивно оцінювали те, що відбувається, та могли робити вільний, усвідомлений вибір.
Слухайте спецпроект у вівторок та четвер, початок о 18:10.
Проект реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".