Про те, чому саме зараз зробив фільм “Свідки Путіна”, яку хорошу тенденцію помітив в українських кінематографістів в ефірі Радіо Культура в програмі “Майстерня" і спецпроекті "Щоденник Одеського фестивалю" ведуча Катерина Толокольнікова говорила з режисером-документалістом Віталієм Манським, президентом фестивалю АртДокФест.
Фільми Манського отримали понад 100 призів на міжнародних кінофестивалях. Українському глядачу відомі зокрема стрічки “В променях сонця” про північну Корею, фільм “Рідні”, який розповідає історію життя режисера та його родини, яка розділена різними куточками України.
В рамках спеціального проказу на Одеському міжнародному кінофестивалі відбувся показ його останнього фільму “Свідки Путіна”. Торік стрічка здобула нагороди на фестивалях в Стокгольмі та Карлових Варах як кращий документальний фільм. До стрічки увійшли кадри, зняті в момент першого приходу Володимира Путіна на посаду президента Росії на початку 2000-го року. Персонажами стрічки стали Михайло Горбачов, Борис Єльцин, Володимир путін і російський народ, який, як зазначається в описі фільму “завжди є мовчазними свідком своєї долі”.
Про передісторію фільму "Свідки Путіна" і як тоді, в 2000-му році йому вдалося підійти настільки близько і зняти перебіг цієї операції “Наступник”, Манський каже:
"Історія питання така. 31-го грудня 1999-го року Єльцин за пару годин до Нового року оголосив, що в країні новий президент. Усім відомо, що країна відпочиває до 13-го січня. А я у той момент керував Департаментом документального фільму на каналі “Россия”. І вже 3-4 січня я доручив, без будь якого погодження з керівництвом каналу, не кажучи вже про адміністрацію президента, доручив почати зйомку матеріалу, який відповів би російському глядачу на питання "Ху із містер Путін?".
Він доручив партнерам у Санкт-Петербурзі, аби знайшли людей, які працювали, жили і знають Путіна.
"І цей фільм ("Наступник" - ред.) дійсно був показаний до виборів Путіна. І, що правда, і, що є моєю зоною відповідальності і якогось розчарування наступного - вони допомогли створити образ Путіна як достатньо живого і позитивного персонажу", - додав режисер.
Документаліст пояснює, чому повернувся до темі Путіна й вирішив використати матеріал 2000-го року для нового фільму:
"Тому що до 2008-го року мені здавалося, що це не суттєвий матеріал. Для мене дуже потужним поштовхом для повернення до цього матеріалу послугували події 2012-го року, коли цинічно і якось зухвало, і дещо безсовісно було оголошено країні, що Путін повертається в президентській кабінет, по суті, з нього й не йшовши".
Віталій Манський наголосив, що саме тоді внесли зміни до конституції про президентський строк, що означало одне - Путіна обрали на 24 роки.
"Це мене самого на особистому рівні повернуло в той час, у ті спогади. Я почав замислюватися про необхідність фільму, який би розказав, як взагалі ця людина з'явилася. В результаті яких компромісів. В результаті яких наївних і безвідповідальних дій і реакції суспілсьвта", - пояснив він.
Весь ефір слухайте тут
Віталій Манський. Фото Facebook
