"По-перше, законодавство передбачає кримінальну відповідльність лікарів за неправильні дії під час трансплантації, тому був період, коли лікарі не бралися за такі операції. По-друге, трансплантація від не родинного чи трупного донора була можлива і раніше, але через нерозвинуту службу трансплантації таких операцій в Україні вкрай мало. Трупні пересадки виконувались і раніше, але вони займали до 2% по деяких органах. Тоді як в країнах, де трансплантація розвинута, трупне донорство складає до 75%. Наразі найкраща система діє в Іспанії. При цьому не важливо, чи є презумпція згоди чи незгоди, це залежить від державної політики та від свідомості громадян", — розповідає Дмитро Коваль.
За його словами, вже досить багато кроків щодо поліпшення системи трансплантації в Україні зроблено: "Є постанова Кабміну, де є перелік лікарень, де може відбуватися забір органів, проводиться створення реєстру".
"Що собою являтиме реєстр? Це каркас, який унеможливлює маніпулятивні дії конкретних осіб щодо підбору пари донор-реципієнт. Тобто людина, яка погодилась бути донором, має бути внесена у реєстр. Якщо її там немає, вона не може бути донором. Якщо особа перебуває в стані, несумісному з життям, діагностовано смерть мозку, дані вносяться в реєстр, відбувається типування клітин, і якщо там є претендент на орган, інформаційна система автоматично підбирає пару донор-реципієнт. Після того до роботи долучаються трансплант-координатори, які не беруть участі в операціях, але вони забезпечують комплекс заходів, аби ця медична операція відбулась", — говорить експерт.
Нагадаємо, 1 січня 2020 року спливає термін, за який Україна була зобов'язана створити Єдину інформаційну систему, по суті єдиний реєстр донорів, який має затвердити Кабінет міністрів України. Якщо його не створять і не затвердять, трансплантації в Україні будуть неможливими.
Слухати повну версію.
ФОТО: pixabay
