Чи дивитеся ви ток-шоу?
Оксана Романюк: Я дивлюся тільки, якщо якась цікава тема або суспільно важлива, резонансна. Системно не дивлюся, я віддаю перевагу читанню аналітичних матеріалів та інтернет-контенту онлайн-медіа.
Борис Бахтєєв: Коли ток-шоу тільки зявилися в українському телеефірі, я намагався дивитися їх системно якомога більше. Потім коли їх стало багато і дуже схожих одне на одне, тільки відрізнялися іменем ведучого, приїлося. Так, якщо якась резонансна і важлива для мене тема, я намагаюся дивитися, але вмикаю в собі критика і намагаюся просто пропускати повз вуха "воду".
Як еволюціонував формат ток-шоу в Україні?
Борис Бахтєєв: Раніше політики у прямому ефірі читали з папірця. Коли з’явилися ток-шоу, політики почали виходити до мікрофону, публіка сиділа, умовно кажучи, не зв’язані по руках і ногах, це спочатку зацікавлювало і підкупало.
Сьогодні ж наші ток-шоу ніби у прямому ефірі, ніби політики кажуть те, що думають, але з одним зауваженням. Їх ніхто не змушує відповідати на запитання. Вони можуть від початку і до кінця півтори години поспіль видавати на гора домашні заготовки і ніхто їх не зловить за руку.
Які інструменти використовуються на політичних ток-шоу в Україні?
Борис Бахтєєв: Росія дуже полюбляє використовувати, а раніше це робила Партія регіонів на своїх каналах і зараз використовують канали Медведчука — це запрошення опонента справді щирого, але дуже радикального або емоційного та імпульсивного, який не вміє аргументувати зважено від розуму, а не від душі якимись вигуками.
Оксана Романюк: Маніпуляції відбуваються не тільки через емоції. Ще одна річ, яка в ток-шоу дуже активно використовується, коли виступає політик і нам показують опитування з цифрами його підтримки. 100% підтримує його, чи ніхто не підтримує — також впливає. Це не є достовірною соціологією жодним чином і ніхто не може перевірити, чи справді в аудиторії така думка.
Борис Бахтєєв: Що я вважаю найбільш маніпулятивним прийомом — це тривалі монологи політиків, у яких вже не згадаєш, з чого він почав. Абсолютно в’язкі, аморфні і що триавліший діалог, то менш критично і менш свідомо він сприймається аудиторією.
Ще один спосіб маніпулювання — це модератори, які не модерують і дозволяють політикам брехати, всіх довкола звинувачувати необґрунтовано, висловлювати абсолютно софістичні логічні конструкції, модератори, які не ставлять на місце промовців.
Що робити?
Оксана Романюк: На жаль, у нас немає регулювання і немає потужної Нацради з питань телебачення і радіомовлення, яка б це регулювала. Наш регулятор зараз є найслабшим в Європі і для того, щоб вирішити не тільки ці проблеми, а й проблеми балансу, замовних матеріалів, маніпуляцій, порушення етичних стандартів різного спектру, нам необхідно прийняти нове аудіовізуальне законодавство. Напевно, це має бути таким собі фундаментом, щоб вирішити ці проблеми.
У міжнародних організаціях, які оцінюють рівень свободи слова в різних країнах, одне із запитань при оцінці, чи присутні в країні прямоефірні ток-шоу. Це ознака присутності чи відсутності цензури. В Україні, на жаль, цю тезу вже перевернули з ніг на голову, оскільки політичні ток-шоу прямоефірні, але вони контрольовані, дуже зручні для власників і я думаю, що нам треба запроваджувати новий формат, коли політик говорить напряму з політиком, коли є чіткий регламент, чітко визначена тема, але ми розпочинаємо з лісу-кругляка через реформу охорони здоров’я і закінчуємо свободою слова.
Спецпроект Українського радіо "Еволюція виборця" — це 20 аналітичних ефірів та 3 публічні заходи. Його основні завдання — аналізувати сучасні політтехнології та методи впливу, робити факт-чекінг заяв представників різних політичних сил, розвінчувати маніпуляції, міфи та фейки. Його мета — сприяти розвитку критичного мислення громадян, аби вони об'єктивно оцінювали те, що відбувається, та могли робити вільний, усвідомлений вибір.
Слухайте спецпроект у вівторок та четвер, початок о 18:10.
Проект реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
