— Як це воно – дублювати кіно?
Це дуже складний, дуже копіткий такий процес. Але цікавий. Хоча я професійна акторка театру та кіно. Але це окрема частина мого серця.
— Як це все відбувається технічно?
Це не завжди комфортно. Це маленькі кабінки. Ти сидиш один в темряві. Перед тобою текст незнайомий. І фільм ти не знаєш. Слухаєш актора, який грає, що каже режисер. І ще встигаєш слухати себе.
— Де цього можна навчитися?
Це, мабуть, чи дано, чи не дано. Дуже багато людей просять мене: "Навчіть нас! Навчіть! Як актриса я не склалася, але я хочу дублювати мультики українською мовою!". Я кажу: "Щоб стати дубляжною актрисою, треба бути актором в квадраті. Чи в кубі" Актор грає тільки себе. Своєю всією психофізикою. А ти граєш за фільм принаймні 10 акторів з їхньою психофізикою, з їхніми заморочками, мухами, тембральними окрасами, душевними поривами. А ще немає школи. Я дуже мрію про школу саме озвучки і дубляжу. І я хочу, мрію це зробити.
— Чи легко сьогодні актору, який дублює кіно, знайти роботу?
Я зараз дубляжна актриса і дублюю зовсім небагато. Я дублюю "Сімпсони", бо це у мене така карма, слава Богу. Досі продовжується цей грандіозний проєкт. Дійсно дуже тонкий процес. І на кожній студії складається своя команда, яку розбити просто неможливо. І потрапити туди просто неможливо. І мені от пощастило. "Сімпсони", як мій троянський кінь. Але мені дають ролі ті, з якими вже ніхто не справляється. От там, наприклад, гієна у виконанні Вупі Голдберг. Гієна! Уявляєте, який це голос! Чи Катрін Денев. Чи якісь характерні такі, непередбачувані, образи.
— Чим дубляж відрізняється від озвучки?
Тим, що ми повністю перекриваємо персонаж. І можемо робити з ним, що завгодно. Перекривається і фізика, і дихання, і подача, і тембр може бути зовсім інший. А коли ти робиш начитку, озвучування, ти маєш нейтрально говорити, трошечки відбиваючи персонажів, щоб не перекрити гру справжніх акторів.
— Як змінилася за цей час технологія дубляжу? Які інновації?
Починала я дублювати на кіностудіїі Довженка у 90-ті, коли студія не опалювалася. Ми стояли в кожухах. Пар з рота у нас ішов. Це називалося "лінійний монтаж" — коли ми дивилися, розставляли паузи всі. Потім тренувалися цілою бандою. Працювали кілька акторів паралельно, щоб був діалог, щоб була органіка. Після репетицій ми робили раз, два, три дублі. Зараз ми пишемо в основному в режимі озвучки. Навіть дубляж.
— В одному фільмі ви озвучили 20 персонажів різними голосами. Як цього навчитися?
По-перше, треба навчитися любити свій голос. Коли ти не любиш свій голос, нічого тобі не допоможе. Полюби свій голос, навчися мовленнєвому слуху, слухай свій голос. Слухай людей, які добре кажуть. Додай трошки тепла і виправляй свої вади. Але з любов'ю. І тоді голос зазвучить.
— Акторам же не однаково подобаються персонажі, яких вони озвучують...
А треба їх полюбити. Я не одразу сприйняла "Сімпсонів" як щось геніальне. Я подумала, що за такі жовті потвори. Я не знала і не розуміла, наскільки глибокий цей фільм. Я полюбила персонаж. Мені казали: "Барт Сімпсон – це нарваний тінейджер." Я кажу: "Ні, у мене Барт Сімпсон – це філософ, це дитя нового покоління, нової генерації, яка по-своєму сприймає цей світ. Вона його освоює." І він у мене дійсно вийшов нормальною прибацаною дитиною.
Які особливості озвучки українських мультиків?
Іх дуже мало, але вони є. Вони починаються. І дуже багато є запрошень, тому що я це роблю напівблагодійно із задоволенням. Особливості які? Передати смак нашої мови. Передати гумор український. Передати ту радість, що ми є.
Фото - facebook.com
