За словами археозоологині Аліни Вейбер, кліматичні зміни змусили первісних людей періоду мезоліту шукати кращі місця для проживання та кращі способи організації полювання.
"Перше, що асоціюється у нас із мезолітом, — це винайдення луку та стріл. Проте в цей час зростає роль рибальства. В палеоліті є знахідки, які свідчать про рибальство: це кістки риб, гачки, гарпуни. Проте вони поодинокі порівняно з тим, що ми маємо в період мезоліту. Саме рибальство відкрило багато нових сфер для діяльності і пошуку способів виживання", — розповіла вона.
За її словами, в часи мезоліту поширились гарпуни, відогідно поширились човни-длубанки, багато рибальських знарядь праці, зокрема ятери та рибальські сіті.
"Ми часто недооцінюємо людей кам’яного віку та їхні навички, адже багато чого не знаємо про їхнє життя через те, що багато органічних решток не збереглося. Але вірогідно було багато знарядь з дерева, з матеріалів, які дуже швидко розкладаються. Проте їх часто знаходять в заболочених місцевостях, де кістки, дерево, навіть нитки, з яких плелися сітки, досить добре зберігаються. Ці знахідки дозволяють нам побачити, яким чином людина плела сіті. Вірогідно це був гачок, який регулював довжину петлі, а також волокниста нитка на зразок сучасного шпагату. Вірогідно вони використовували камінчики замість важелів, які допомагали підважувати сітку. Гачки виготовляли із кісток представників родини оленевих. Гачки досить добре зберігаються. Знаходили також весла від човнів", — розповіла експертка.
Аліна Вейбер зазначила, що гачки для рибальства використовувались для глибоководних риб, зокрема сомів. А для риб середньої та верхньої течії зазвичай використовували сітка.
"Соми того періоду були досить великі. Тих, яких я знаходила, досягали до 160 сантиметрів. Щуки могли досягали до 80 сантиметрів, навіть метра", — сказала археозоологиня.
Вона також розповіла, що саме в мезоліті можна простежити індивідуалізацію господарства, однак все-таки кам’яний вік не можна уявити без зв’язків у колективі.
"Загалом мезоліт — важкий період для життя та діяльності людини. В льодовиковому періоді було багато мамонтів, м’яса яких вистачало на тривалий період. Після завершення льодовикового періоду і вимирання великої фауни людям стало важче здобувати собі їжу. А те, що здобували, — сучасні тварини, — вистачало ненадовго. Майже весь час витрачали на пошуки їжі. Якщо полювання не вдавалось, то харчувались тим, що траплялось під руку. Це були їжаки, болотяні черепахи, м'ясо типових хутряних тварин, зокрема лисиці та вовка. До нас дійшли кістки в подрібненому вигляді, які вказують на те, що людина намагались використати будь-яку частину м’ясної маси, яка давала їм енергію", — розповіла Аліна Вейбер.
На фото: Аліна Вейбер. Джерело: Фейсбук
