Анатолій Солов'яненко зазначив, що все його життя пов’язане з театром. "Я дитячий садок не відвідував, а ходив з батьком на всі репетиції. Тому мій стаж роботи в театрі почався із трьох років", — сказав він.
Анатолій Солов’яненко підкреслив певні біографічні дані з життя свого батька: "Був за всю історію Радянського Союзу одним із двох безпартійних лауреатів Ленінської премії. Ніколи не був членом КПРС, ніколи не заспівав жодної радянської пісні. В ті часи це було дуже нелегко. Грошову винагороду Ленінської премії, 10 000 карбованців, віддав у Фонд Миру", — додав він.
В останні роки свого життя Анатолій Солов’яненко любив усамітнення, любив Козин. "Він ніколи не відчував образи на театр через те, що театр був усім його життям. Він відчував образу на певних людей, які в певний момент часу зробили так, що він перестав виходити на сцену, де міг ще багато зробити, де його чекали. Про цю історію досить багато сказано. (Через творчі розбіжності з керівництвом Київського театру опери та балету у 1993 році Анатолій Солов’яненко залишив цю сцену і займався концертною діяльністю в Україні та за кордоном, — ред.). Проте ці всі речі відходять у минуле, а лишається світле — його національний доробок", — розповів Анатолій Солов’яненко.
За його словами, батько ніколи не планував виїхати з України: "Чому не поїхав? Все дуже просто. Слово "батьківщина" не було для нього пустим звуком. Тут був його дім з великої літери".
Читати також: Зірка європейської опери Олена Бєлкіна про емоції від співу й публіки: це неможливо купити за жодні гроші
Доля двох синів Анатолія Солов'яненка склалася по-різному. Молодший син, Анатолій Солов'яненко — народний артист України, головний режисер Національної опери України. А старший, Андрій Солов'яненко — бізнесмен у Канаді.
"У мене з братом прекрасні стосунки. Правда на музичні теми не спілкуємось. Він мешкає в Торонто, має абонемент в місцеву оперу. Всі троє його дітей займаються музикою, всі здобули початкову музичну освіту. Наш батько ніколи нас ні до чого не силував. Він завжди доволі переконливо говорив свою думку, був великим авторитетом і для мене, й для брата. Вмів дохідливо пояснити — зробити інакше було проти логіки і проти розуму. Він казав, що найголовніше, щоб ми виросли порядними людьми і фахівцями своєї справи. "Фах ви обирайте самі, головне, щоб ви були затребувані", — казав він. Ні мене, ні брата він нікуди не влаштовував. Найбільша помилка батьків і родичів — це використовуючи адмінресурс влаштовувати дітей на посади, яким вони не відповідають", — розповів Анатолій Солов'яненко-молодший.
Він наголосив на тому, що прийшов працювати в театр лише після смерті батька.
"Батько мав мільйони шанувальників в усьому світі, але в професійному середовищі не всі його любили та шанували так, як глядачі та слухачі. Не всі намагались мені зробити добро та подати руку. Проте я вдячний, що на моєму шляху було кілька людей, які справді багато чого значили у моєму житті, вони давали мені слушні поради та вчасно мене в чомусь зупиняли", — розповів Анатолій Солов'яненко-молодший.
Нагадаємо, що у репертуарі Анатолія Солов'яненка-старшого — 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Широкою є географія гастролей співака: Болгарія, Румунія, НДР, Японія, Австралія, Канада… Кілька сезонів він проспівав у нью-йоркській "Метрополітен-опера", де виконав партії в операх Р. Штрауса, Дж. Верді, П. Масканьї.
Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для всіх наступних співаків.
Серед найкращих партій: Андрій ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред ("Травіата" Дж. Верді), Надір ("Шукачі перлин" Ж. Бізе), Рудольф ("Богема" Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в "Ріголетто" Дж. Верді було найкращим — вершиною майстерності.
Джерело: Фейсбук
