Кіберспорт і геймінг – це різні речі – голова київського осередку Федерації кіберспорту

- Яка історія кіберспорту в Україні?

- Кіберспорт в Україні почали розвивати ще у 1990-х роках у комп’ютерних клубах. Були ентузіасти, які змагалися за невеликі призи, і навіть без призів. Люди просто хотіли прийти і взяти участь.

Федерація кіберспорту в Україні є молодою, їй два роки. І зараз вона вже проводить перший чемпіонат України, де призовий фонд – 1 000 000 гривень. Чемпіонат відбудеться за двома дисциплінами: Counter-Strike: Global Offensive та Dota2. У кожній категорії команда, яка посяде перше місце, отримає 200 000 гривень.

Це командні ігри, у кожній команді по 5 учасників, а кількість команд необмежена. Спочатку вони беруть участь у кваліфікаціях у кожному регіоні України.

У нас беруть участь аматори, не професіонали. Це непрофесійні гравці, які мають контракти та отримують зарплату, це доступний турнір для кожного, хто просто захоче взяти участь.

- Чи багато по Україні охочих поборотися за цей призовий фонд?

- Після кваліфікацій з кожного регіону до гранд-фіналу потрапляє щонайменше одна команда. Тобто за призи змагатиметься щонайменше 26 команд.

А от кількість команд, які беруть участь у кваліфікаціях, залежить від регіону. У Києві та Дніпрі було під 30 команд. Це якраз ті регіони, де зараз сильно розвивається кіберспорт. У Києві є ASUS CyberZone, клуб, якому вже 20 років. У Дніпрі є Windigo Arena, який відкрився лише кілька років тому, але дуже стрімко розвивається.

- У чому різниця між професіоналами та "звичайними людьми"?

- Професіонали – це гравці, які беруть участь у турнірах іншого рівня. Це люди, які пройшли онлайн якісь відбіркові, беруть участь у турнірах з великим призовим фондом. Професіонали отримують заробітну плату від організації. Організація отримує гроші від спонсорів та інвесторів.

Робота гравця-професіонала полягає в тому, щоб тренуватися та показувати результати.

Любителі не можуть грати на такому рівні. Просто отримати ранг професіонала, сплативши якийсь членський внесок, аматор не зможе. Він має показати результат, грати на такому ж рівні, як і професіонали, їздити на турніри до інших країн, брати участь у міжнародних змаганнях з великими призовими.

- Чи кожен може стати кіберспортсменом?

- Це залежить від людини. Який вона обере підхід до тренувань, скільки часу на день приділятиме тренуванням.

Цей спорт недорогий, ігри безкоштовні. Але вам потрібен гарний комп’ютер, гарні девайси, гарний інтернет та достатньо часу на тренування.

- Як і де команди готуються до турнірів?

- Майбутні команди можуть знайти одне одного на різних сайтах.

Другий варіант – це турніри в клубах, регіонального рівня, куди гравці приходять грати. Тут гравці дивлять одне на одного, на гру, спостерігають за іншими командами, і після турнірів команди можуть змінювати склад, набирати нових учасників абощо.

Тренуватися кожен учасник команди може в себе вдома через інтернет, на якомусь сервері. Не обов’язково для цього знімати якесь приміщення чи оплачувати буткемп.

А от вже в напівпрофесійному та професійному кіберспорті команди знімають приміщення для тренувань.

- Чи слідкують кіберспортсмени за своєю фізичною формою?

- На любительському рівні все залежить від рішення самої людини. А от у професійних команд є тренери, які слідкують за їхнім фізичним станом та дають навантаження.

Навіть якщо брати нашу українську організацію Natus Vincere (NAVI), у них є тренер, який за графіком примушує гравців займатися. Щоб вони не лише сиділи у комп’ютерах, але й бігали, займалися якимись фізичними заняттями.

- Які професійні захворювання загрожують кіберспортсменам?

- Якщо неправильно сидіти, або якщо стілець поганий, можуть бути проблеми зі спиною. Є стільці, створені спеціально для того, щоб довго сидіти за комп’ютером.

Від тривалого сидіння за комп’ютером може погіршитися зір. Для цього є спеціальні окуляри, які захищають очі і знижують ризик проблем із зором.

- Всесвітня організація охорони здоров’я визнала, що у людини може бути залежність від геймінгу. Чи кіберспортсмени залежні?

- Кіберспорт і геймінг – це все-таки різні речі. Кіберспорт – це всього 14 ігор, по яких організовуються різні заходи і змагання.

- Чому так мало?

- У кіберспорті немає рандому, немає можливості, щоб у грі комусь якось повезло. У всіх рівні права у грі, рівні можливості, і виграти може кожен, покладаючись на себе або свою компанію. Гра від самого початку має бути створена чесно, щоб переможця не визначала випадковість у комп’ютері.

Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!