"Коли ми говоримо про російську пропаганду, передусім йдеться про російські соцмережі, зокрема, "ВКонтакте", яка під санкціями в Україні, але сторінки існують та користувачі там живуть – близько 7 мільйонів українців користуються цією мережею. Ми взяли кілька десятків сторінок, де можуть поширюватися міфи про Україну, і практично всю інформацію звідти витягнули. Якщо говорити конкретніше, то тут і мережа спільнот фанів Олеся Бузини, різні сторінки, пов’язані з сепаратистськими рухами, наприклад, "Новоросія", "Политнавигтор", – розповів Володимир Єрмоленко.
Після збору інформації, за його словами, аналітики звернулися до українських істориків з групи "Лікбез – історичний фронт" з Кирилом Галушком та Ярославом Грицаком: "Йдеться не тільки про фейки, адже це звужує проблему, особливо, якщо ми говоримо про історію, адже там багато напівправди, фактів, які вирвані з контексту, маніпуляцій. Ми говоримо про наративи, тобто вірусні думки, які є в кожному меседжі. Про історію можна говорити як завгодно: є теми, які розганяє російський інтернет, що пов’язані з якимись подіями світової історії. Але нас цікавила історія України та ті наративи, які пов’язані з російською агресією сьогодні. Ми дивимося на те, як історія використовується з політичною метою. Тому обрали шість наративів, які виправдовують російську агресію".
"Перші два наративи стосуються існування України: один – що України є невдалою тінню Росії, адже російські землі завжди називалися Руссю, а Русь – це Росія й ніякої України ніколи не було. Другий пов'язаний з тим, що Україна кимось вигадана і є антиросійським проектом поляків, австро-угорців, євреїв чи американців. Ці два наративи говорять, що України немає, це помилка, так звана "страна 404", – зазначив керівник аналітичного відділу.
Ще важливим наративом, як розповів Єрмоленко, є те, що Крим є "ісконно російською землею", як загалом і Донбас: "З цього приводу ми звернулися до відомого історика з Криму Сергія Громенка, який в книжці дав дуже прості факти, що Крим був російським тільки 5% писемної історії. Йдеться про першу анексію Криму часів Катерини, Російську імперію і потім з 1954 року він вже не був російським. Те саме можна сказати й про Донбас".
"Інші два наративи пов’язані з темою Другої світової війни й це важливо, тому що в нинішній війні дуже акцентується цей момент. Тут дві важливі тези, мовляв, Україна забула про перемогу над нацизмом, бо не так її цінує. А йдеться просто про те, що Україна почала дивитись на війну ширше: по-перше, що вона почалась з 1939 року, а по-друге, що ми маємо дуже складну історію, проте ми не асоціюємо себе лише з УПА. Ми кажемо, що наші люди були з обох боків. Також важливим наративом є той, що українці – фашисти і що український націоналістичний рух часів Другої світової війни за замовчуванням фашистський. Цікавим моментом в цьому випадку є те, що українські історики не говорять, що з УПА все окей, вони говорять, що були дуже важкі часи, невеликий простір для маневрів і людей змушували обирати між різними тоталітаризмами", – наголосив Володимир Єрмоленко.
Останній наратив, підсумував аналітик, стосується СРСР: "Це тому що якщо Україна пробує рухатися процесом декомунізації, то сучасна Росія – процесом рекомуназації. І ми бачимо, що в інформаційному просторі РФ тема православна тема, тема добільшовицької імперії потрохи відходить на другий план, а на перший знову виходить радянська тема. Вона доходить аж до тези, що Сталін герой, який індустріалізував країну,об’єднав Україну, його всі боялися. Тому ми розуміємо, що якщо людина має в голові тезу про те, що СРСР був великим, а Сталін – героєм, з якими думками він прийде в Україну, якщо в цієї людини є зброя".
У жовтні в Україні презентували видання "Ре-візія історії: російська історична пропаганда та Україна", яке розвінчує історичні міфи, нав’язані російською пропагандою.
ФОТО: Детектор медіа
