Чому твоя нова пісня звучить саме французькою?
Не треба собі ставити ніяких бар’єрів. Можеш співати якою хочеш — німецькою, іспанською тощо. До мене ця пісня прийшла французькою. Мені казали, щоб я її переклала, адже на радіо квоти. Я кажу: "Кому треба, той поставить і французькою мовою". До речі, я навчилася робити сама субтитри. Я подумала, що люди зацікавляться про що пісня. Зробила українською. Треба ще й російською, адже в мене є слухачі, які не розуміють української — у Казахстані, Росії. Люди хороші є скрізь.
Кліп занурює вінтажну атмосферу. Розкажи більше про ідею танців поблизу метро "Театральна"?
Коли була студенткою, то колись пішла до метро "Театральна" й побачила, як там танцюють дідусі та бабусі. Це так класно, так круто. Я хотіла у своєму кліпі показати цю ідею. Мені завжди було цікаво дивитися в кліпах на старших людей. Зараз усі в кліпах знімають молодих, прекрасних, стильних. Для мене це нецікаво. Я люблю сенс та глибину. Тому подумала залучити наших прекрасних дідусів та бабусь і зайвий раз нагадати: "Друзі, подзвоніть своїм батькам, дідусям та бабусям". У вас ще все життя попереду, а вони старенькі.
Головні герої дуже фактурні. Як їх знайшли? Був кастинг?
Кастингу не було. Ми ходили з режисером та шукали. Спочатку пішли на "Театральну". Нам кажуть, що дідусі та бабусі вже там не танцюють. Потім пішли в парк біля КНУ імені Тараса Шевченка. Зрештою знайшли на "Гідропарку". Підійшла до одного чоловіка, уже потім я дізналася, що це — Василь Коломієць, учасник клубу "Життєлюб". Спитала, може в нього є й партнерка. Він каже: "Є. Людмила". Вони скромні та сором’язливі, дуже хороші. Звісно, я їм заплатила гонорар, скільки могла. Мені здається, що вони й безкоштовно погодилися б, адже їм сподобалася ідея. Фішка цього кліпу в тому, що вони наче познайомилися на танцях, але ні — це в них любовна гра, вони знають один одного вже давно й постійно один одного запрошують на побачення й танцюють.
У тебе багато лінгвістичних талантів. Отож на яку мову розраховувати далі?
Скоро в мене вийде альбом. Там українська, англійська та французька.
Чи не жалкуєш про те, що ви з дівчатим із гурту "Panivalkova" розбіглися (український жіночий інді-поп гурт, створений у 2013 році в Києві. 19 березня 2019 року учасники оголосили про закриття гурту) ?
Насправді пройшло дуже мало часу. Єдине про я жалкую, — це про те, що треба було підготувати таку собі матеріальну подушку безпеки. У мене в принципі так і було, проте ця сума швидко збігла. Щоби можна було розвивати паралельно і "Panivalkova" і наші проекти Kulshenka. Проте так склалося, що вирішили демократично розійтисися.
Повноформатний альбом "Хто захистить від повені дерева'' вийде наприкінці листопада?
Я дуже на це сподіваюся. Він уже записаний. Зараз звукорежисер повернеться із відпочинку й альбом буде зводитися. Перед тим, як його видати, я хочу завантажити його на сайти різних магазинів. Треба привчати, щоби люди купували музику. У нас процвітає піратство, а хотілося б отримувати якісь роялті.
Що в альбомі буде такого, чого люди ще не чули?
Мені здається, що все чули. Проте вони не чули мою душу. Я буду максимально чесна: що мені боліло ці півроку, як я жила — про те й буде альбом. Тобто я нічого не вигадувала. Там є одна пісня "Фатаморгана". Я планувала після неї зробити аутро, наче вихід з альбому. У мене буде інтро й аутро. Проте я зрозуміла, що пісня настільки має торкнути серця людей, що після неї повинна лишитися пауза, після неї нічого не має бути.
фото - facebook.com/kulshenka.official
