Леся Онишко зазначила, що з цієї тематики є більше 20 000 тисяч наукових робіт, проте з 195 країн світу лише 15 країн і Ватикан визнали Голодомор геноцидом на державному рівні.
"Якщо говорити дуже коротко: наша дипломатія програла інформаційну війну Росії. Питання геноциду більше лежить у політичній площині визнання ніж у науковій", — сказала вона.
За її словами, має бути вироблена спільна позиція всередині самої України. "Ми повинні найперше чітко зрозуміти, що таке Голодомор, щоб була єдина позиція, яку ми представляємо на міжнародній арені. Ми повинні розуміти, що міжнародна машина — це не швидкісне феррарі, це повільна машина, яка дуже повільно перетравлює ті процеси", — сказала Леся Онишко.
Разом із тим вона зізналася, що відстежує всі основні політичні рішення й не може сказати, що ця тема сильно педалюється вищим керівництвом держави.
"Народи, яким вдалося опираючись на міжнародне право довести такі акти геноциду, закріплюють свою роль у геополітиці, вони стають дуже видимими, більш значущими. Відповідно вони мають можливість впливати на певні геополітичні процеси. Це дозволяє їм бути сильними гравцями. Ми, українці, у 2014 році засвідчили, що готові вмирати за базові демократичні цінності, за гідність і свободу. Тут дуже важливо зрозуміти, що маючи сильні міжнародні позиції ми можемо просувати людство до ствердження всезагальної справедливості, базових демократичних цінностей. Ми зараз бачимо процеси, які відбуваються у Європі. Там немає єдиної позиції, всі розуміють, що потрібно робити певну перетрубацію, певне оновлення законодавства ЄС", — сказала вона.
Леся Онишко також зазначила, що до сьогодні не всі архіви відкриті: "Зокрема ми не маємо доступу до російських архівів. Власне, лише за кілька останніх років було зроблено доступ до архівів СБУ і внутрішніх архівів України".
За її словами, щодо теми Голодомору дуже багато зроблено дослідниками іноземного походження з української діаспори в Америці, Канаді, а також країн ЄС. З їхньою допомогою побачили світ повідомлення тодішніх дипломатів, почали з'являтися наукові розвідки, які аналізують тодішні події.
"Мені потрапила до рук стаття естонських колег, де вони чітко та відверто заявили про те, що вони тоді бачили, що відбувається, фіксували, але не могли протягнути руку українцям, бо радянська Росія тисла на них. До речі, ця ситуація проглядається й до сьогодні. На сайті "WikiLeaks" оприлюднено кілька цікавих документів, які засвідчують, що російська дипломатія систематично та ціленаправлено протягом усіх цих років тисне на уряди іноземних держав. Зокрема на Азербайджан, Німеччину, Білорусь із вимогою не визнавати Голодомор геноцидом. Про це також потрібно говорити", — сказала вона.
Джерело: https://www.facebook.com/profile.php?id=100002210238790
