Одяг — звичка чи комунікація
Те, як ми одягаємося, дуже часто є звичкою, несвідомим процесом. Коли ми одягаємося, комбінуємо й купуємо одяг, то ми щоразу робимо той чи інший вибір. Коли це несвідомий процес, коли ми не маємо усвідомленості того, що ми хочемо сказати своїм зовнішнім виглядом тощо, тоді ми одягаємося за звичкою й цієї дрес-комунікації немає або вона буває хибною.
На сьогодні в сучасному світі дуже важко сказати, що щось правильно носити, а щось ні. Це залежить винятково від нашого рішення, від особистості. Ми живемо в той час, коли немає більше правил. Тільки ми, як особистості, як окремі індивідуальності вирішуємо, що є правильним саме для нас.
Навіть в умовах суворого дрес-коду можна самовиражатися. Яскравий приклад — це Джастін Трюдо
Без сумніву правило здорового глузду — це носити чистий охайний одяг. Безумовно, є сфери в яких є певні вимоги до того, як мають виглядати люди. Але мені здається, що вони зараз дуже сильно розмиваються. Раніше були дуже сильні корпоративні дрес-коди, навіть при наймі до компанії люди підписували папірці, в яких було визначено, яка має бути довжина спідниці, колір костюму тощо. Зараз з’явилася нова історія: уже немає такого дрес-коду й люди взагалі не знають, що їм одягати. Але безумовно є сфери (наприклад, політика) де ми маємо якусь картинку, де ми очікуємо, як має виглядати людина на певній посаді, яка представляє велику спільноту. Зараз чудовий час, бо сьогодні мода дає безліч інструментів для того, щоб навіть в умовах суворого дрес-коду могли самовиражатися й показувати себе з тієї сторони, з якої нам хочеться. Яскравий приклад — це Джастін Трюдо. При тому, що він повністю дотримується дрес-кодів, дивлячись на нього ми скоріш за все скажемо, що він прогресивний, веселий, позитивний. Навіть не слухаючи його спічі, ми навряд чи подумаємо, що він консервативний. Всі знають про його шкарпетки, кольорові та веселі. Це така маленька деталь, що і є дрес-комунікацією. Варто зазначити, що якби Трюдо носив ці шкарпетки, але при цьому його костюми були б не ідеально пошиті, мав би занедбану зачіску, то шкарпетки б не створювали цього ефекту. Тобто ми б думали, що він якийсь фрік, а не прогресивний хлопець.
Фото:marieclaire
Що кажуть закочені рукави світлої сорочки Володимира Зеленського
Закачені рукава мають дуже яскравий символ. Ми знаємо вислів "працювати засукавши рукави". Мовляв, хтось приступає до роботи. Якщо це є свідомим вибором Зеленського, тоді він робить цей меседж: "Ось я прийшов, зараз працюватиму й наводитиму лад". З іншого боку, це дуже розслаблюючий момент. Коли ми знімаємо жакет, який досить стримує наші рухи — і тут свобода. Якщо це свідомо — то це те, що хоче транслювати президент Зеленський. Якщо це робить несвідомо — то це скоріше за все говорить про те, що йому некомфортно в цьому образі скутого жакетом представника влади, йому хочеться мати якийсь більш розслаблений стан. Одяг впливає не тільки на те, як нас сприймають інші люди, а й також на те, як ми самі себе поводимо.
Фото: from-ua
Рожеві капелюшки королеви Єлизавети II. Що в якому віці можемо собі дозволяти
У будь-якому віці ми можемо дозволяти собі будь-що, аби воно тільки говорило про нас те, що ми хочемо. У сучасному світі немає ніяких вікових обмежень щодо одягу, які існували раніше. Капелюшки, їхні кольори — це є її дрескомунікацією й персональним стилем, за яким її впізнають. Це така її фішка. І неважливо скільки їй років. На відміну від великої частини українських жінок у поважному віці, є Європі більше жінок не мають забобонів, упереджень, обмежень про те, що можна, а що не можна носити жінці в 80 років. Можна все. Тим паче, у 80. А яскраві кольори, наприклад рожевий чи блакитний, говорять про позитивність. Це очевидний факт лежить на поверхні. Ми навряд чи сприймаємо королеву Єлизавету II як жахливу тиранку, а скоріше сприймаємо її, як позитивну аристократичну фігуру.
Що таке персональний стиль
Слова "стильно" в Україні дуже часто плутають зі словом "модно". На мою думку, мода — це інструмент, а стиль — це спосіб, у який ми користуємося цим інструментом. Виглядати модно можна вдягнувши модні новинки, а виглядати стильно можна й без модних новинок, але за бажанням їх використовуючи в якості інструменту під свій конкретний стиль.
Стиль — це не про одяг, це про особистість, цінності і внутрішнє наповнення. Одяг — один з інструментів, яким цей стиль може виражатися. Стиль — це почерк, який у кожного індивідуальний.
Щоби знайти свій стиль, треба знайти відповідь на питання: "Ким ми є, хто ми такі?". Коли отримаємо відповідь, то це буде наш набір характеристик особистості. Треба знайти, підібрати інструмент серед одягу, аксесуарів, взуття, форм, фактур,, тканин, кольорів, брендів, які б ці характеристики які ототожнюємо із собою підкреслили. Як зрозуміти чи є в людини персональний стиль? Стиль у людини є тоді, коли дивлячись на неї, ми можемо придумати якусь історію.
Фото: glavred
Умовні дрес-коди й очікування соціуму
Незалежно від того, якої людина статі, вона найперше має висловлювати своє бачення світу, світогляд тощо. Сучасна жінка, яка займає дуже важливу посаду, абсолютно не має бути обмежена стереотипами про спідниці-олівці чи приталені жакети. Є безліч варіантів дуже красивих елегантних спідниць, є безліч варіантів білих сорочок, які наш мозок сприймає, як щось офіційне. Дрес-комунікація буде там, де ми робитимемо вибір, якою буде біла сорочка: приталеною, класичною чи оверсайз тощо. Ось там і буде цей інструмент. Людина креативна, артистична, але при цьому на якійсь високій протокольній посаді, вибере собі білу сорочку оверсайз-силуету з якимось цікавими деталями. Людина умовно дотримуватиметься цього умовного дрес-коду, але скаже про себе. Це є дрескомунікацієєю й персональним стилем. Жоден стереотипний суспільний дрес-код не має нас обмежувати в нашій дрес-комунікації. Ба більше, ми маємо відійти від дрес-коду до дрес-комунікції. Тоді ми зможемо краще комунікувати загалом.
