У ніч із 9 на 10 лютого у Лос-Анджелесі відбулася 92 церемонія вручення найпрестижнішої кінопремії "Оскар". Це найдавніша премія у галузі кіномистецтва, яку Американська кіноакадемія вручає з 1929 року. Цьогорічним лідером за кількістю номінацій став психологічний трилер Тодда Філліпса "Джокер" – 11 номінацій. Крім того, по 10 номінацій було у комедійної драми "Одного разу в Голлівуді" Квентіна Тарантіно та історичної драми "1917" Сема Мендеса. Сенсацією церемонії стала стрічка південнокорейського режисера Пон Джун Хо – "Паразити", яка отримала чотири Оскари і вперше за 92-річну історії премії стала фільмом, знятим іноземною мовою, який отримав нагороду "Найкращий фільм". Натомість лідер номінацій фільм "Джокер" отримав два Оскари, а стрічка "Одного разу в Голівуді" – лише один, який, до речі, став першим Оскаром Бреда Пітта за всю акторську кар’єру.
"Результати доволі неочікувані. Найвищу нагороду отримав корейський фільм "Паразити". Ця стрічка виграла у справжніх метрів американського кіно. Це насправді історичний момент. Що стосується нагород за акторські роботи, то вони були досить прогнозовані. Хоча боротьба була доволі напружена, проте врешті нагороди отримали справедливо", – коментує експертка.
На питання чи збіглися смаки глядачів і кіноакадеміків Юлія Сінькевич відповідає: "Мабуть ні, адже "Джокер" зібрав понад 1 млрд доларів, а тому усі сподівалися, що це буде більш глядацька стрічка. Крім того, прогнозувалося, що фільм "1917" забере усі нагороди, проте цього не сталося.
"Паразити" – все таки більш фестивальне, артхаузне кіно, не таке масове. Проте воно не розчарує глядача, адже ця історія універсальна. Її можна перекласти на будь-яку країну, мову і це буде зрозуміло".
Слід заначити, що останнім часом в українському суспільстві зріс попит на вітчизняне кіно. У прокаті з’являються якісні українські стрічки, які збирають не менші глядацькі зали, аніж американські фільми. Чому українські фільми залишаються поза увагою кіноакадеміків пояснює Юлія Сінькевич. "Потрапити в шортліст чи в номінацію Оскар – це складний процес. Кіноакадеміків близько 3 тисяч. Вони всі мають якимось чином подивитися кінострічку на фестивалях чи спецпоказах. Це робота агентів, піар-служби, це велика робота з популяризації кіно. Вона потребує як бюджетів, так і методик просування. В України був шанс кілька років тому із фільмом "Плем’я" Мирослава Слабошпицького. У цієї стрічки були всі шанси, щоб потрапити в номінацію: американський дистриб’ютор, понад 40 перемог на міжнародних кінофестивалях. Тому усі ці фактори мають зійтися в одну точку, тоді з’явиться шанс".
Фото: ITC
