Журнал "Антиквар" багато в чому пов'язаний з цікавими мистецькими подіями, акціями, і дуже багато випусків чого журналу вийшло в співпраці з іншими організаціями. Йдеться не просто про видання, а про видання, яке відкриває для нас шари історії, архітектури, мистецтва, театру, філософії.
Чим був цікавий 2019 рік для журналу "Антиквар"?
"Це був визначний рік у плані співпраці з дуже могутніми партнерами. Це стосується не лише журналу, а взагалі діяльності видавничого дому. Якщо порахувати, то загалом у нас вийшло 20 видань. Для нашого невеликого колективу – це величезний обсяг, величезний. Найбільш масштабним проектом був видавничий проект до століття театру імені Івана Франка. За підтримки Українського культурного фонду ми видали сім книжок, які були розіслані по мистецьких закладах України, бібліотеках, ВНЗ, театрах тощо".
Що це за сім видань?
"Це чотири випуски альманахів "Прем’єр" за 2016-2019 роки. Це фоторепортажі, відгуки про вистави, які й сьогодні йдуть у репертуарі театру і невеличкі нариси з його історії. Крім того, це монографія доктора мистецтвознавства Ганни Веселовської "Більше ніж театр" про період художнього керівництва Богдана Ступки, про історію театру 2001-2012 років. Також це фотоальбом Віктора Івановича Марущенка "Франківські миттєвості" - це дуже зворушливі миттєвості з життя театру 70-80 років. І найбільш фундаментальне та академічне видання, яким ми пишаємося – це "Сценографія. Пошуки власної естетики" - це художній альбом, який присвячений сценографам театру, які протягом ста років працювали над франківськими виставами, біографії митців, архівні матеріали, фотографії з вистав, ескізи".
Розкажіть про проект до 80-річчя Київського Центрального універмагу
Історія з ЦУМом для "Антиквару" розпочалася дуже давно, ще у 2014 році. Ми підтримуємо плідні зв’язки з провідними українськими колекціонерами. Один із колекціонерів, з яким ми співпрацюємо з моменту заснування журналу є Олексій Євгенович Шереметьєв, відомий меценат і дослідник історії. Під час однієї зустрічі у 2014 році він попросив знайти щось про його батька. З’ясувалося, що його батько - Євген Федорович Шереметьєв у 60-80 роках був головним художником ЦУМу. І оті знамениті динамічні вітрини, якими захоплювалися усі кияни і гості столиці, власне, це були витвори цієї людини. Історія ЦУМу – це історія міста. Ми розповідаємо в цьому журналі і архітектурну історію цього об’єкту – дуже драматичну, дуже несподівану. Насправді у 1937 році на цьому місці був побудований, як головний універмаг країни, зовсім інших будинок, який за час свого будівництва вже не відповідав лінії партії, і тому одразу по закінченню будівництва його зруйнували. І вже на його місці постав сучасний ЦУМ".
Будівництво Будинку книги (на місці ЦУМу), 1936 рік
Будівництво ЦУМу, 1937 рік
А сам колектив ЦУМу брав участь у підготовці видання?
Власне ініціатива створити це видання належить ЦУМу. Коли ЦУМ розпочав підготовку до свого 80-річчя – єдине, що вони знайшли в інтернеті був матеріал на нашому сайті. Керівник креативного відділу ЦУМу Маруся Коваль написала мені. Потім виникла ідея підготовки такого тематичного видання, а згодом і створення фільму. Майже всі герої наших матеріалів стали і героями документального фільму про ЦУМ, який сьогодні можна подивитися на ютуб-каналі ЦУМу. А окреме презентаційне видання можна замовити на сайті ЦУМу.
Якщо говорити про історію Центрального універмагу, коли вона починається?
Власне ЦУМ у такому вигляді, яким ми його сьогодні бачимо з’явився у 1939 році. У травні того ж року він відкрився для відвідувачів. Ця споруда пережила війну. У нашому журналі є багато раритетних фотографій ЦУМу, де кияни розбирають завали на Хрещатику. Тобто це свідок найбільш драматичних подій Києва за останнє сторіччя.
Кияни розбирають завали, 1945 рік
Як ви вважаєте, чому виникла потреба у таких магазинах наприкінці 30-х років?
Це було пов’язано з лінією партії, спрямованою на розвиток легкої промисловості і на розповсюдження товарів широкого вжитку, на лібералізацію економічних здобутків. І власне ЦУМ зі своїм різноманіттям, якого не було скрізь, був покликаний популяризувати вітчизняну легку промисловість і принципи радянського консьюмеризму – стимулювати населення до придбання товарів широкого вжитку і вчити населення, як виходити з того військового комунізму до нормального життя. Тому й відбувалися покази мод в самому ЦУМі на 5 поверсі. Цей феномен дефіциту та ілюзія різноманіття та добробуту мали ідеологічний характер.
Де можна придбати журнал "Антиквар"?
У нас повноцінне комерційне видання. Журнал продається в музеях, у галереях, у салоні наших видавців. Крім того його можна замовити на сайті antikvar.ua. За 14 років існування журналу, ми видали 114 випусків, кожен з який є самодостатнім культурологічним видавничим проектом. Вони не застарівають за своїм змістом, тому можна придбати архівні номери. Також у будь-якому відділенні Укрпошти можна оформити передплату на наше видання.
Фото: starkiev.com