"Я не скажу, що в Дебальцево було страшно. Там було дуже-дуже зле. І не від слова "погано", а від слова "злий". На Майдані був страх, що тебе зараз вб’ють посеред того рідного міста, страх незрозумілості, коли відбувається щось, що не є природно: коли на твої очах палає Будинок профспілок, коли в людей потрапляють світлошумові гранати. А в Дебальцево, в дні, коли виводили війська, коли постійно йшов потік поранених, страху вже не було точно. Вже була злість на себе, на росіян. Насамперед, на Росію, на те, що ми залишаємо Дебальцеве", — зазначив Євген Степаненко.
Степаненко зазначив, що у той час була надія, що закінчення боїв у Дебальцево зможе призвести до закінчення війни.
"Відверто скажу, я був не те, щоб впевнений, але всередині була якась надія, що бійня в Дебальцево закінчиться і все-таки, можливо, ми прийдемо до закінчення війни. Коли настало перемир’я на 8-10 хвилин, коли настала тиша було враження, що все закінчилося. І ми видихнули. Тому що ця надія, що на тебе перестануть безперервно падати ці кілограми і тонни заліза, все-таки є. Хочеться жити, хочеться закінчувати війну. А потім коли все почалося, ми вийшли з Дебальцевого, і теж було внутрішнє відчуття: "Ну давайте. Нарешті. Ми зараз зупинимося і спробуємо зафіксувати, що війна хоч призупинилася". Але ні. Вже шостий рік, і знов війна. Ми зовсім недавно були там по лінії фронту. Разом з моїм колегою Юрієм Макаровим відзняли фільм, який називається "На Східному фронті". Проїхали від Широкино до Станиці Луганської, по всій Світлодарській дузі, і бої точаться у тих самих місцях, де це було і п’ять років тому. Звісно, за це час ми предметно просунулись вперед, але це ті самі місця. Було дивно, якщо чесно, знову повернутися і бути на тих самих місцях, де ми виходили п’ять років тому", — сказав режисер.
Учасник подій наголосив, що відступ військ з Дебальцевого важко назвати перемогою, але це точно не поразка.
"Я зараз скажу дуже непопулярну річ, яка є насправді дуже контраверсійною для багатьох учасників подій. Все-таки, я вважаю, що це точно не було поразкою. Це важко назвати перемогою, але це точно не поразка українських військ. Те, що ми фактично вчасно вийшли, те, що ми зберегли життя солдат, те, що ми реально змогли відстояти ту лінію оборони, яку ми реально могли втримати — це краще, ніж якби ми всі там лягли. Очевидно, що на той момент ми зіткнулися повноцінно з кадровою російською армією, яку підтримували терористи. Ми напряму стикалися з чітко російською технікою, якої немає на озброєнні української армії. Це були суто росіяни, місцевих там я вже не пам’ятаю", — пояснив Євген Степаненко.
Режисер зазначив, якою є мета фільму "Дебальцеве".
"Мета фільму "Дебальцеве" проста: розповісти про те, що відбувалось з різних точок зору. Тому що у кожного був свій горизонт подій. І важливо було показати різні точки зору на те, що відбувалось у Дебальцево, з різних позицій, для того, щоб показати цю комплексну картину. Неможливо робити висновки, якщо ти не уявляєш собі все", — прокоментував Степаненко.
На фото: Євген Степаненко, facebook.com/eugene.stepanenko.1
