Напередодні Російський рада Федерації схвалила закон про визнання громадян України і Білорусі носіями російської мови без іспиту. На підставі цього отримати російське громадянство стає ще простіше. У середині минулого року РФ вже почала роздавати російські паспорти на Донбасі і вже тоді говорили про це, як про додаткову загрозу для України.
У чому полягає загроза спрощеної процедури отримання російського громадянства і чи призведе це до масової еміграції українців до РФ?
Відтоку українців до Росії не спостерігається. Навпаки в останні роки спостерігається зменшення кількості українців, які виїжджають саме до Росії. Натомість українці віддають перевагу західному напрямку: Польщі Німеччині та іншим країнам ЄС. Тому питання російського правового кроку – це питання їхньої внутрішньої політики та зовнішньої політики, в першу чергу військової. Звичайно, вони намагаються закрити свої демографічні проблеми. Демографія – одна з найбільших проблем для РФ. Водночас з України потік скорочується. Основний потік мігрантів до Росії іде з центральної Азії – Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан. Якщо говорити про Україну та Білорусь і про останні ініціативи спрощення надання громадянства, варто згадати про концепцію «русского міра» та оборонну доктрину РФ, в якій записано, що Росія залишає за собою право захищати усіма засобами своїх співвітчизників закордоном. Для російської влади і Путіна зокрема дуже важливо створювати легітимне тло для своїх дій. Я не думаю, що вони таким чином приваблять велику частку українців отримувати російське громадянство і переїздити до Росії, якщо тільки вони не спровокують чергове загострення в Україні, захоплення нових територій і черговий масштабний потік біженців в різні сторони, зокрема в Росію.
Чи може Україна якимось чином сповільнювати чи опиратися процесу видачі російських паспортів на непідконтрольних територіях?
Будь-яка сторона має практичний і теоретичний вимір. В практичному вимірі Україна зараз не може жодним чином контролювати цей процес. Ми не маємо доступу до непідконтрольних територій. Вони зараз подібні до окупованого Криму. Росія в Криму «огромадянює» своїм громадянством усіх примусово. Україна теж з цим нічого не може зробити. Єдине, що може Україна – це запропонувати не втрачати своє громадянство і продемонструвати його переваги. Це можуть бути програми для молоді з переселення на вільну територію України, освітні програми, полегшені умови для вступу, інтеграція молоді з непідконтрольної території в українське суспільство на вільній території з розрахунком на те, що ці люди можливо колись у майбутньому сприятимуть поверненню тих територій, а також реінтеграції їх в нормальному вигляді, а не так, як цього хоче Москва. Так само і з окупованими східними територіями. Ми не можемо впливати на те, що Росія там робить – ні ми, ні міжнародні організації. Тільки через дипломатичні канали. Тобто наші партнери можуть не визнавати паспорти, які видає Росія. Україна має застосувати інструменти внутрішньої політики. Наші спецслужби говорять, що в них є всі списки людей, які отримали громадянство РФ. Отже, відповідно, мають бути якісь дії. Але це вже справа спецслужб. Інше питання – це подвійне громадянство. В Україні ця проблема досі не вирішена. Вона потребує якоїсь регуляції. І тут потрібно розуміти, що питання подвійного громадянство з Росією і з іншими європейськими країнами – це різні речі. Як на мене, питання подвійного громадянства з РФ має бути криміналізованим в Україні, тому що Росія це агресор.
Що для українців практичніше: міжнародне право чи нафантазовані російські «правові» реалії? Що на нас має більший вплив?
Правові реалії, які Росія зараз встановлює, вона встановлює їх в першу чергу для себе. Ми точно маємо їх враховувати для того, щоб розуміти, що Росія буде робити далі. Перш ніж діяти, Росія виводить це у політичну площину, а потім заводить в свою правову площину. Для нас це прямий прогноз. Ми всі говоримо про верховенство права в Україні і що верховенство права є однією з основних цінностей західного демократичного світу. Для Росії також важливе верховенство права, але свого права. Для нас це означає, що вони досі продовжують розглядати і Україну, і Білорусь, як не просто частину зовнішньополітичного впливу і простору законних інтересів РФ, а як невід’ємну частину свого територіального простору, своєї культурної та мовної ідентичності. Вони про це прямо говорять. Російські науковці наголошують, що у світі є місце для неоімперіалізму. Під це заводиться і державна правова база. Після легітимізації змін до конституції перед нами постане РФ, яка нічого спільного не матиме з тим, що було до цього».
Прямі переговори з ватажками невизнаних ДНР, ЛНР це легітимізація чи ні?
Росія дуже хоче такої легітимізації. Це одна з вимог Росії, щоб Київ сів за стіл прямих переговорів з бойовиками. Вони про це говорять з 2014 року. Така стратегія має місце в усіх конфліктах. Росії вдалося реалізувати її в Грузії та Молдові. Україна досить довго впиралася. Сподіваюся, це ще не остаточно реалізований план. Я би розцінювала це як зовнішньополітичну поразку в нашій війні з Росією. Якщо ми погоджуємося на прямі переговори, Росія відходить повністю на третю сторону – сторону спостерігача, миротворця, таку сторону, яку займає Франція, Німеччина, США, ОБСЄ тощо. Україна ж опиняється за столом переговорів з бойовиками і Росія, ніби тут ні до чого. Це спричинить зняття санкцій з РФ. У дипломатичних колах була ідея завести в Мінський формат представників переселенців з окупованих територій, які вболівають за окуповані території, але мають конструктивні проукраїнські позиції і таким чином розбавити вплив бойовиків і вплив росіян. Це була лише ідея, проте вона мала право на існування, адже голос переміщених осіб мало чути. Вони мають відіграти ще свою конструктивну роль.