Всеукраїнський апологетичний центр (ВАЦ) було створено у 2011 році в рамках Синодального відділу у справах молоді УПЦ МП за ініціативи настоятеля Іонінського монастиря, архімандрита Іони (Максима Черепанова). Розміщувався ВАЦ у Звіринецькому монастирі біля ботсаду. У ньому Іона займався м'яким просуванням російських інтересів серед української православної молоді.
Загалом ВАЦ мав 20 єпархіальних центрів, тобто представництв по всій Україні. І очолював його Павло Бройде, політтехнолог із Запоріжжя, якого називали “чорним піарником”. Оскільки грошей для ВАЦ бракувало, Бройде підробляв політтехнологіями, а в 2012 взагалі очолював тіньовий технологічний центр Партії Регіонів у Запоріжжі, де займається так званими “феодальними розбірками” та закріплював проросійський вплив на регіон напівлегальними методами. Після 2014 Бройде втік до Москви, де став одним з генералів російської гібридної війни проти України. Це все міститься в резюме, яке Бройде надіслав Суркову, пропонуючи свої послуги з розчленування України.
Принаймні до 2014, він координував діяльність ВАЦ та надавав послуги Партії Регіонів. (оригінальний текст Алі Шандри за посиланням).
Одним із вимірів гібридної війни є перекручення.
“Якщо повернути одним боком буде пропагандистський штамп, а з іншого боку будуть казати про переслідування і утиски православних вірян в Україні. На жаль, ми це спостерігали до війни, але можливо не надавали значення. Пам'ятаю, як це було на Донеччині — при будь-якій парафії, які створювались на підприємствах, і на цих підприємствах було обов'язково, щоб люди ходили саме до цієї церкви. Тоді створювали такі своєрідні апологетичні центри, які під прикриттям православної риторики просували ідеї “руского міра”, — розповідає релігієзнавець Ігор Козловський.
Священик Сергій Дмитрієв, який, за його словами, був знайомий з Павлом Бройде.
“Я активно брав участь у цьому молодіжному центрі, був на зустрічах. Спочатку я думав, що це справді відділ, який займається молоддю, але це була пропаганда”, — розповів він.
Сама ідея Російської православної церкви - це відновлення російської держави як імперії. Російські святі - це, наприклад, імператор Микола ІІ. Для мене на початку 2000-их стало зрозуміло, що це політична структура. Звичайні люди, які ходять до церкви, ходять до бога, але риторика цієї релігійної структури є політичною”, — додає Священик Сергій Дмитрієв.
