"Одним з критеріїв формування громад в рамках реформи децентралізації є врахування етнічних, національних, культурних та релігійних особливостей. Це є одним із маркерів реформи. Проте в Україні є різні приклади успішності і неуспішності такого роду практик. Наведу успішний приклад в Чернівецькій області, де об'єднуються представники радянської та польської громад, в одну. І негативних установок стосовно цього мені невідомо", – розповіла Юлія Тищенко.
Експертка зауважила, що в Україні більше 1300 організацій національних меншин і десь 49 діють на загальноукраїнському рівні: "Проте громади, де проживають національні меншини, різні і їхні потреби також відрізняються. Всі ми чули і знаємо про суперечки, виклики, які приміром відбуваються навколо питань освіти та мови національних меншин. Зокрема, це може стосуватись меншин, які проживають на Закарпатті, в Одеській, Чернівецькій областях. В цих національних меншин освітні права однакові, але потреби в підтримці шкіл, задоволенні мовних й освітніх проблем скрізь свої", – пояснила голова ради УНЦПД.
Тищенко наголосила, що попри можливості, які відкриває децентралізація, місцеві громади мають безліч викликів щодо задоволення населення інфраструктурними, культурними об’єктами: "Децентралізація дійсно відкриває для громад нацменшин можливості в залученні ресурсів на задоволення власних потреб. Зокрема, стосовно фінансування, освітніх потреб, розвитку соціального підприємництва. Але все залежить від комунікації, яка може відбуватися в місцевої влади з організаціями меншин. Подекуди існують виклики щодо комунікації меншин з представниками влади не в межах місцевого самоврядування, а виконавчої влади на обласному рівні. Наприклад, є проблеми ромської громади".
"Також в процесі децентралізації є й політичні моменти: певне напруження, наприклад, в Одеській області, де ми неодноразово бачили, як політики і депутати виступають проти децентралізації, бо вона може не враховувати інтереси, приміром, болгарської меншини", – пояснила Юлія Тищенко.
Вона наголосила, що питання національних меншин – це не лише свята та концерти, але й питання представництва, входження в місцеві органи влади, питання, пов'язані з освітою та наданням послуг: "В поліетнічних громадах потрібно прислухатися і розуміти, що при бажанні неоднорідність населення може бути не тягарем і проблемою, а ресурсом для розвитку, який міг би створити додаткову цінність для громади".
З Юлією Тищенко погоджується й заступник директора департаменту, начальник управління міжнаціональних відносин Запорізької ОДА Павло Мяло, який розповів Українському радіо про проєкт "Комунікаційна стратегія захисту національних меншин у Запорізькій області" і комунікаційну платформу національних спільнот Запорізької області, яка називається "Багатонаціональна сім'я запорізького краю".
"Запоріжжя – багатомовна, багатоетнічна земля: в нас проживає понад 100 національностей, зареєстровано понад 100 громадських організацій національних меншин і ми маємо сталий досвід спілкування з національними меншинами. В нас існує координаційна рада нацменшин. Ми створили комунікаційний сайт, платформу, який є першим кроком налагодження ефективної взаємодії між владою і громадою", – розповів Павло Мяло.
Головною метою і принципом взаємодії влади і громадськості нацменшин, за словами чиновника, є не контроль, а координація, координація та кооперація.
"Дуже гарно, коли ініціатива походить знизу. Ми нікого не змушуємо брати участь, а пропонуємо і допомагаємо. Класично даємо не рибу, а вудку, допомагаємо організаційно, технічно і матеріально", – пояснив Мяло.
Він розповів про кілька гучних заходів, присвячених культурному розвитку національних меншин області, які проводяться на Запоріжжі: "Потужним заходом був фестиваль фільмів національний культурних товариств, коли обласні товариства створювали документальні фільми, в яких презентували свою історію, звичаї, традиції. У вересні запланований болгарський фестиваль: йдеться не лише про їжу і танці, але й планується наукова конференція. Є засідання за круглим столом, присвячені питанням протидії ксенофобії і дискримінації".
"Можу похвалити найактивніші громади: польську, болгарську, албанську, грецьку. Але головне, що вони самі організовуються і ми їм допомагаємо", – підсумував Павло Мяло.