Дев’ятнадцятого серпня на 102-му році життя помер Борис Патон – український вчений, металург, інженер і винахідник. Відтак, можна сказати, що зі смертю відомого науковця пішла ціла епоха
"Патон є символом багатьох епох, але Борисом Євгеновичем все не закінчується і проблеми, які існують в науці сьогодні, вони з'явилися не вчора, і не за рік до того, це тривалий історичний процес. Ключова проблема української науки в тому, що українському суспільству вона просто не потрібна", – зазначає науковець, співзасновник громадської ініціативи "Моя наука" Олексій Болдирєв.
На 2020 рік у державному бюджеті передбачені видатки на фінансування Національної академії наук України у розмірі 4 мільярдів гривень.
"Більшість цих грошей, на жаль, іде лише на заробітні плати, а також на підтримання багатьох об'єктів, які Академія наук має в своєму складі. Наприклад, парк Софіївка в Умані – чудова перлина нашого паркового господарства. Є багато заповідників, якими опікується Академія наук. Тож оця ніби велетенська сума у чотири мільярди розмазана по багатьох установах. Також варто сказати, що деякі наукові інститути Академії наук, взагалі, не продукують наукову продукцію, тобто статті у міжнародних рецензованих журналах. Тут виникає питання, як витрачаються державні кошти. Поки що суспільство не знає, наскільки наша наука в цьому сенсі ефективна", – наголошує співзасновник громадської ініціативи "Моя наука", біолог Олексій Болдирєв.
На думку науковців, реальна ситуація з наукою в Україні досить погана, бо в уряді досі не розуміють, навіщо потрібна наука.
"Силами самих науковців був розроблений закон "Про науку і науково-технічну діяльність", прийнятий Верховною Радою наприкінці 2015 року після протестів науковців на вулицях. За цим законом мав бути створений Національний фонд досліджень, який став би основною інституцією, яка прозоро розподіляла грантове фінансування під конкретні наукові проєкти. І от минуло п’ять років, він нарешті наприкінці 2019 року запрацював. Він мав проводити у квітні конкурс. Але уряд забрав усе фінансування Національного фонду досліджень у зв'язку з епідемією. Коли ми хочемо вакцину розробляти, розробляти ПЛР-тести, робити прогноз розвитку епідемії в Україні, що потрібно – рекомендації, оцінки, дослідження. Ні, на науку немає часу, це не на часі, це нікому не потрібно. Тобто інші країни виділяють додаткові гроші під спеціальні проєкти боротьби з СOVID-19, а у нас ось така позиція уряду", – говорить Олексій Болдирєв.
Наука – це не стартап, наука – це знання, говорять науковці. Це довгий і нудний процес отримання нового знання, про яке ніхто до цього не знав. Жодні інвестиції, жодний бізнес вкладатися фундаментально у дослідження не буде.
"Ніхто не захоче платити за те, щоб досліджувати, наприклад, якісь назви рослин в українському Поліссі, які там використовували впродовж останніх трьохсот років і досі використовують. Будь-які наукові дослідження не є комерційно вигідними. Ми досліджуємо, що білок "А" взаємодіє з білком "В", треба дізнатися, чи вони взаємодіють, а тоді, коли ми побачимо, що вони взаємодіють, можливо можна придумати метод лікування хвороби. Наука, це не тільки майбутні технології, це і експертиза того, що відбувається", – зазначає співзасновник громадської ініціативи "Моя наука" та науковий редактор однойменного порталу, біолог, науковець Національної академії наук України Олексій Болдирєв.
В українському суспільстві існують певні стереотипи, які пов'язані з наукою. Як їх спростовують активісти, пояснює координаторка Наукових пікніків Ксенія Семенова-Шелевицька:
"На наукових пікніках ми розвінчували два основні стереотипи. Перший – це те, що в Україні науки немає. Як би у нас погано не йшли справи з псевдонаукою, з фейковими науковими ступенями, але наука в Україні є і науковці в Україні є. Другий міф – це те, що наука не цікава. Так, наука – це дуже складна сфера діяльності, це те, чим потрібно займатися постійно, все життя і це не може бути хобі. Але наука це цікаво і своїми інтерактивними фестивалями ми показуємо, що так і є".
Проте навіщо Україні наука, говорить активістка.
"Без науки країна завжди залишається країною третього світу, банановою республікою і тою країною, яка не може диктувати тренди в світі. Вона не може грати важливу роль на політичній арені, з нею ніколи не будуть рахуватися. Тільки наука піднімає країну на якийсь вищий рівень. І взагалі наука – це те, що рухає світ вперед і його розвиває. Це сфера діяльності найбільш благородна для людини – дізнаватися про Всесвіт, а якщо це прикладна наука, то ще й використовувати ці знання для розвитку всього людства", – наголошує координаторка Наукових пікніків Ксенія Семенова-Шелевицька.
У західній, технологічно розвинутій, цивілізації є попит на науковий дискурс. В Україні він лише зароджується. Проте молоді науковці та активісти дедалі частіше популяризують науку для дітей і дорослих, й тим самим, підвищують рівень зацікавленості нею.
"Треба показувати українцям, що наукова діяльність – це добре, що науковець – це успішна людина, що для науковця відкритий весь світ, можна працювати в різних лабораторіях, відвідувати різні країни", – підкреслює співзасновник громадської ініціативи "Моя наука" та науковий редактор однойменного порталу Олексій Болдирєв.
На фото: співзасновник громадської ініціативи "Моя наука",біолог, науковець Національної академії наук України Олексій Болдирєв
