Як змінився навчальний процес за час карантину
Це не канікули. Це віддалені способи навчання, які існували раніше, адже діти хворіли, потрапляли в лікарні чи санаторії на декілька місяців, і там продовжували навчання. Тобто такі форми існували і завдяки новому законодавству ці форми ми маємо вже легалізовані для того, щоб вони були прийняті і батьками, і вчителями, і цілою системою як нормальні і як такими, що є однією з форм навчання. Тому тут драматизму не повинно бути. Діти сприймають різні форми навчання дуже швидко. Вони адаптуються протягом тижня і вони знають, що є завдання, які потрібно виконувати. Вони більш гнучкі. Але це був виклик насамперед для вчителів та для батьків. І ті вчителі, які були готові переходити на ці нові форми, були навіть задоволені ситуацією. А для тих, яким було важче або були обмеження по інтернету та пристроям, які потрібно мати для того, щоб повноцінно займатися дистанційному уроками, це був струс і виклик. Це зайняло не тиждень, а місяці для того, щоб адаптуватися до такої форми. І назагал вчителям треба було більше часу витрачати на підготовку уроків, на аналіз і на спілкування. Тому що те, що можна було зробити на рівні одного класу, тепер треба було робити індивідуально з кожною дитиною. Тобто дорослим було складніше.
Наскільки освітньому процесу вдалося адаптуватися у великих містах та сільській місцевості
Таких масштабних досліджень до сих пір не було. Але треба також зважати на те, що у маленьких селах не було такої яскравої пандемії, як у великих містах. Вочевидь менші класи, менше спілкування, менше переїздів, обмінів тощо. Тому там школи продовжували працювати і там не було такого всеосяжного карантину, як це було у великих містах. Крім того, треба знову наголосити, що ми живемо в час реформ і багато реформ йде паралельно. І одна з найважливіших — це реформа децентралізації. Тобто є національні рішення, але на рівні місцевої ради приймаються адаптивні рішення, які потрібні саме цій місцевості. Якщо ця місцевість у зеленій або жовтій зоні, там школи і садочки не закривалися. А у великих або середнього розміру містах, там, де були червоні зони, управління освіти повинні були бути дуже гнучкими і дивитися, яка є ситуація. Ви ж пам’ятаєте, що спочатку були закриті всі заклади освіти і це викликало надзвичайно важку економічну ситуацію, тому що з маленькими дітьми хтось повинен був бути, і це насамперед батьки. Тому треба розуміти, що в різних місцевостях, в різних школах по-різному це відбувалося. І найбільший удар, звичайно, був там, де великі міста.
Чи зміниться певний підхід до перевірки знань учнів, зокрема під час підсумкових атестацій
Він не повинен змінюватися, тому що державна підсумкова атестація і ЗНО різняться тільки кількістю питань, які повинна вирішити та дитина, яка закінчує певний клас або взагалі повну середню освіту. Не забуваємо, що ми поступово переходимо на 12-річну освіту, і це теж є той елемент, який є викликом для вчителів та для організації освіти в різних місцях. Але підсумкова атестація, хоч вона і переоцінена багатьма батьками, показує усереднені знання, які дитина отримала під час відвідування школи. Тобто це базові знання, які дають можливість в житті розбиратися в чомусь і розуміти. Нова українська школа ставить зовсім інше питання, адже вона зобов'язана навчити дітей вчитися і любити вчитися. І по початковій школі ми бачимо, що нібито нам це вдається. А середню школу ще рано оцінювати. Тому такі фундаментальні дослідження будуть в майбутньому. Але назагал дистанційно освіта дуже сильно і принципово не вплинула на процес освоєння знань. Все одно діти вчилися. І є діти, яким це страшенно подобається і вони змогли організуватися і виділити додатковий час на інші свої уподобання. А є діти, які не любили вчитися і не полюбили вчитися за цей період.
Чи не виключив остаточно карантин з навчального процесу такі предмети, як малювання, фізкультура, музика та праця
Саме ті вчителі, які займалися музикою та мистецтвом, дуже сильно страждали на початку, тому що, наприклад, у них є в методології спів хором, музичні ансамблі тощо. Це був величезний виклик, тому що вони не могли дистанційно це забезпечити. І тому для них теж коефіцієнт важкості був набагато вищим. Вони втратили всі вихідні та вечори, а за додаткову роботу їм не платили. У них був стан втоми і суто профісійного незадоволення від збільшення часу роботи і від індивідуальної роботи з учнями. у цьому випадку технічні засоби не дуже допомагали, адже не можна було зробити синхронізацію. Те саме стосується фізкультур та балету. У нас були величезні проблеми з тими школами, які вчать спортсменів. Тому нас з міністром молоді та спорту довелося приймати додаткові речення у постановах Кабміну, які дозволяли би у зменшених групах продовжувати робити ці заняття для спортсменів і для тих, хто танцює.
Проте я хочу наголосити, що діти більш гнучкими і більш придатними до дистанційного навчання. Немає підстав говорити, що середня освіта знищується, тому якраз цей рік був дуже гнучкий. Школи то відкривалися, потім закривалися окремі класи, якщо були випадки захворювань в класі. Тобто ми перейшли на дуже гнучку систему. І ця гнучкість є найбільшим досягненням, і вона дала можливість привчити батьків до такої форми навчання. Я думаю, що все-таки пандемія це не на 10 років. Ми з неї будемо виходити вже цього року через вакцинацію, яка дійсно працює. І тоді ми будемо повертатися до нормальної школи, але якщо вже є методологія, підхід і є навчені вчителі та батьки до того, що може бути ситуація, де дитина повинна бути дистанційно залучена в освіту, це тільки плюс.
Фото: i-school.kiev.ua
