В’ячеслав Ільїн: Ти вже зовсім не той, як раніше. Ти пройшов чимало випробувань, ти змужнів, як то кажуть, заматерів. А як тобі здається самому, що в тобі стало іншим за цей час?
Сергій Асафатов: По відчуттях наче нічого, хоча багато хто думає, що життя якось змінилося. Я не відчуваю якихось великих глобальних змін. Хоча враховуючи, що я вже майже рік живу в Києві, мабуть, є якісь такі штуки. Щось змінилося сто відсотків, багато чого побачив, багато чого нового дізнався і побачив шоу-бізнес зсередини трішки. Все цікаво насправді, все круто.
В’ячеслав Ільїн: Ти прийшов до нас з очікуваною прем’єрою пісні «Туман». Внеси ясність, якщо можливо, з «Туманом». Пісня існує вже давно, виконувалася на концертах і студійка була восени 2019-го, але сингл «Туман» вийшов тільки тепер. Чому?
Сергій Асафатов: Пісня справді була написана рік тому і записана. Записував я її сам у своїй домашній студії. Бачите, в кожної пісні є якась своя доля. І треба було стільки часу, щоб стільки усього відбулося в моєму житті, щоб ця пісня зазвучала в тому варіанті, в якому вона звучить зараз.
Працював над цією піснею дуже крутий саундпродюсер Віталій Телезін, студія «211». Це офіційний варіант пісні. Бо є запис, який я робив, є версія концертна, є офіційний варіант. І зараз я ще підготував акустичну піано-версію цієї пісні. Я думаю, ми десь на тижні викладемо її на наш Ютуб-канал. Є також варіант цієї пісні зі струнним квартетом. Те, що зробив Телезін – це круто, це фірмовий звук, такий, як і має бути. Радий, що так склалося, що ця пісня має друге життя.
В’ячеслав Ільїн: Про аранжування хочеться сказати. У мене враження, що туманне аранжування, туманне звучання, навіть скрип платівки тут є. У мене велика повага до Віталія Телезіна, як саундродюсера. Він не вперше з тобою працює. Але є й велика претензія. Куди подівалося розкішне соло труби, яке було в попередній версії, чому замінили на соло електрогітари?
Сергій Асафатов: Ми вирішили, що так краще, так більш форматно. Не було цілі робити формат під радіо, але усе одно хотілося, щоб пісня звучала на багатьох радіостанціях, як пісня «Море». У пісні «Море» також був інший варіант, правда, я його нікуди не викладав, просто записав і забув про нього. А через рік ця пісня отримала життя і на мій подив звучить на всіх радіостанціях. І вже майже мільйон переглядів на Ютуб-каналі. Це дуже дивно, бо я на неї взагалі не звертав уваги. Я її записав і закинув в далекий ящик, навіть на концертах ми її не грали.
Фото — сторінка АСАФАТОV на фейсбуці
В’ячеслав Ільїн: До попередньої версії кліп знімали вночі на Майдані.
Сергій Асафатов: «Туман» знімали у Вінниці на площі центральній.
Оці відео, які я знімав для JAZZFORACAT, у них не було ніякого сценарію. Просто ми знаходили якусь локацію, грали і все це знімали. І вирішили відзняти у Вінниці, якраз був вже вечір. Там є площа, де багато-багато ліхтарів. Ми тільки все розклали, тільки почали перший дубль робити, а хтось вимкнув ці ліхтарі. Тож ми вже так відзняли, як є. Можете глянути, кому цікаво, на Ютуб.
В’ячеслав Ільїн: Скажи, а нинішнє відео знімав Віктор Скуратовський?
Сергій Асафатов: Так, саме Скуратовський. Це вже друга робота його з нами. Перша робота – відео до синглу «Море». І відзняли ось відео до пісні «Туман». Прям кіно таке, всі події відбуваються у 1920-х роках, головну роль зіграв Богдан Ступка, було ще багато крутих акторів. Дуже масштабне відео. Я вже сам чекаю. Ще не бачив.
В’ячеслав Ільїн: Чекай, а ти там є?
Сергій Асафатов: Я там також є. Я там жодну роль не грав, але я там присутній. Дуже цікаво, як там вийде.
В’ячеслав Ільїн: Я вже просто переживаю після зйомок кліпу «Море», коли з’ясувалося, що ти там ледь не загинув. Чи це перебільшення було?
Сергій Асафатов: Був такий момент. Тому що на мотоциклі я два уроки тільки взяв. Перший раз в житті. Перед зйомками за два дні я спробував на мотоциклі їздити. Що не зробиш заради того, що любиш!
В’ячеслав Ільїн: Що тільки не зробиш, щоб почути пісню «Туман».
Сергій Асафатов: Радий, що ця пісня звучить. Радий, що багато людей почують цю пісню і для себе щось почує кожен. Завжди мене запитують, про що пісня, а я навіть часом не знаю, що відповісти. Для мене це такий потік думок, енергії, яку ти виливаєш в слова і музику. І кожен чує по-своєму. Тому слухайте дуже гарну пісню, я щасливий, що вона звучить.
В’ячеслав Ільїн: Скажи, скільки інструментів ти на сьогодні опанував, вже двадцять є?
Сергій Асафатов: Я не думаю, що двадцять є. Дивіться, я не віртуозно на всіх інструментах граю. Наприклад, я працюю над якоюсь піснею і мені треба використати звук флейти. І я придумую тему, і можу навчитися грати те, що мені потрібно. Найчастіше я граю на фортепіано, гітарі, губній гармоніці, ударних, контрабасі… До речі, вчора ми записували струнні, іноді я в записі беру участь, і записував контрабас до акустичної версії пісні «Море».
В’ячеслав Ільїн: А ти прискіпливий до звучання інструментів?
Сергій Асафатов: Так, дуже. Воно пишеться, залишається, хочеться, щоб все гарно, ідеально звучало. В розумних межах.
В’ячеслав Ільїн: Я просто ще не встиг забути враження від твого виступу в «Докері», від твого сольника. Як це було класно, як звучало з твоїм нинішнім складом інструментальним. Найперше, що я тоді сказав – нарешті ця людина здобула гідне повнокровне оздоблення для свого голосу.
Сергій Асафатов: Я дуже радий, що люди притягнулися, нас дуже багато – і музиканти, і менеджмент. Велика класна команда. Але все одно я також люблю акустичне звучання. Люблю грати у форматі JAZZFORACAT, коли я і Сергій, кларнет або саксофон.
В’ячеслав Ільїн: А от скажи, в тебе, як кажуть, твій бос, можна його так назвати, Арсен Мірзоян, як він до тебе ставиться, як до музиканта?
Сергій Асафатов: По-перше, не бос, ми співпрацюємо, але я усе рівно прислухаюся до того, що він говорить, ми часто радимося і на репетиціях. В більшості ми самі все робимо, але все одно якісь поради люди дають, і Віталій, і Арсен.
В’ячеслав Ільїн: Що може тобі порадити Арсен Мірзоян?
Сергій Асафатов: От наприклад, пісня «Море», ми її коли писали, там усередині було соло саксофона, ми його забрали і зробили таке вокальне шоу. Там по аранжуванню, по багатьох маленьких нюансах, які я зараз не згадаю. Але часом Арсен приїжджає на репетиції, ми там щось робимо, він собі збоку сидить і потім мені каже, що оце я би зіграв ось так-то. І дійсно бувають моменти, коли це краще.
В’ячеслав Ільїн: У нас сьогодні звучатиме пісня «Море», скажи, яке саме море тебе надихало?
Сергій Асафатов: Балтійське море. Це була подорож моя Європою з гітарою на плечах. Таке якесь самолікування було. Для мене це було важливо. І я автостопом, грубо кажучи, проїхав всю Польщу, чисто випадково дістався Гданську, до цього моря, і там ці рядки написав. І забув.
В’ячеслав Ільїн: Ти хоч скупався перед цим?
Сергій Асафатов: Так, правда, вода була холоднюча. Це ж Балтика. Було багато людей, та мені здається, що я там один купався.
В’ячеслав Ільїн: Пісня «Море» насправді дуже дивна для людини, яка виросла в місті без моря. В тебе на шиї набитий якір. Ти в душі моряк?
Сергій Асафатов: Та всі ми моряки трішки в душі. Це татуювання дещо інше означає, воно присвячено моєму брату, товаришу, який є моряком і який трагічно… не дуже я люблю про це говорити. Але це на згадку, це мій такий брат…
В’ячеслав Ільїн: Я до чого веду, чи буде пісня «Океан»?
Сергій Асафатов: Не знаю. До речі, в мене зараз така мрія – побачити океан. Я ніколи не бачив і сподіваюся, вона збудеться найближчим часом. Я дуже хочу.
Є пісня «Кораблі», там слова «все життя, як океан… ми усі, як кораблі, ходим з неба до землі». Ми не дуже часто її співаємо, але ексклюзивно співатимемо у Вінниці 8 травня на квартирнику.
І в Києві також буде, не пам’ятаю дату, 24 чи 25 травня в Caribbean Club, великий сольний концерт з нашим оркестром. Буде багато ексклюзиву.
Сергій Асафатов: Був у Вінниці нещодавно, багато людей впізнають, мені так незвично, я не знаю, як себе поводити. Я часом не признаюсь. І от зараз я йду в масці й мене впізнають, а мені незвично… Ще якісь інтерв’ю відверті бувають. Питають про якісь речі такі особисті. Нещодавно було для одного видання інтерв’ю і воно для мене дуже важке було. Я розумію, що ти стаєш якоюсь мірою публічною людиною і ти маєш відповісти на якісь навіть каверзні запитання. Людям цікаво, як я живу. Не про все я можу говорити, але намагаюсь.
В’ячеслав Ільїн: Ти розумієш, що в тебе такий голос, що тобі вже приписують і мільйон романів. І лишається тобі тільки у фільмі зіграти роль якогось байкера…
Сергій Асафатов: Багато людей так думає. Багатьом здається, що життя моє так змінилося, я живу в столиці, на Хрещатику. А я чомусь це не відчуваю. Хоча, звісно, я аналізую усе, що відбувається, і я щасливий тому, що маю, навіть якщо це не багато, все одно я щасливий цьому. Але чомусь люди інакше це сприймають.
В’ячеслав Ільїн: Ти тусовочна людина чи ні?
Сергій Асафатов: Ні. Навіть давно я не любив ні клуби, ні дискотеки. Я люблю побути сам, десь погуляти, поїхати, щось почитати. А щоб веселитися… ну, іноді теж буває.
В’ячеслав Ільїн: Дивлячись на тебе, складно уявити, якими є найбільші веселощі Сергія Асафатова, де він відривається.
Сергій Асафатов: Це лише в колі дуже близьких людей і потрібно багато алкоголю. Це не часто, я не дуже любитель алкоголю, але іноді буває, що треба навіть.
В’ячеслав Ільїн: Як для людини, яка часто їздить, дає концерти, що для тебе в концертному житті є складним?
Сергій Асафатов: Складного нічого немає, тому що я це дуже люблю. Починаючи з того, як я виходжу з дому, ми в якийсь транспорт сідаємо і їдемо – мені все подобається. Я знаю, для чого я це роблю, для чого я цим займаюся, що я від цього отримаю.
І подорожі – це завжди круто. Тим більше, якщо це подорожі, які закінчуються концертом. Це нові знайомства, нові люди, нові міста. Це завжди цікаво – побачити нашу Україну. Хоча мені здається, що я вже всі міста об’їздив. Зараз це, як нове дихання, перші великі сольні концерти, я завжди переживаю, дуже хвилююся. Зараз дуже важкий час для нашої сфери. І я завжди переживаю, щоб були люди.
Коли концерт, я жодного разу не питав, скільки квитків продано. Я виходжу на сцену і коли бачу повний зал, для мене це щось неймовірне. У нас зараз запланована серія концертів на два місяці й я дуже хвилююся, тому що зараз дуже важкий час для людей і для усієї галузі музичної, але сподіваюся, все буде добре, бо інакше бути не може.
Фото — сторінка АСАФАТОV на фейсбуці
В’ячеслав Ільїн: Ти поєднуєш свій сольний проєкт і JAZZFORACAT. Ти хочеш себе виявляти в різних амплуа чи це вже така звичка?
Сергій Асафатов: Це не звичка, це два різних світи. Буває, що пишеться дуже багато пісень, я все складаю у тумбочку. З часом ці пісні стають для мене якимись неактуальними. Я вирішив, що раз на кілька місяців видаватиму пісню для JAZZFORACAT. Це буде акустично під гітару чи під фортепіано. Але я хочу це робити, поки я відчуваю, що мені треба цим ділитися. А в проєкті АСАФАТОВ ми робимо музику зовсім іншу.
JAZZFORACAT – це більше щось таке відверте, щось таке чесне. І я себе ловлю на думці, що мені стає краще від цього. Я мушу поділитися з людьми тим, що я маю, поки є можливість.
В’ячеслав Ільїн: Не виключено, що ти робитимеш ще якийсь проєкт, можливо з оркестром.
Сергій Асафатов: Я дуже би хотів, тому що я чую, як би це класно могло звучати. Маю надію, життя подарує таку можливість.
В’ячеслав Ільїн: А скажи чи це правда, що ти чуєш музику відразу в партіях, кожна партія окремо?
Сергій Асафатов: Так. Я коли роблю, шукаю ці пазли. Для мене кожен інструмент має своє місце.
Часом довго робиш якусь пісню, бо наче все готово, а якогось маленького нюансу не вистачає, ти ходиш, думаєш, відслуховуєш. Потім виявляється, що треба було дописати флейту. Буквально кілька тактів і все, всі пазли складаються, і все починає звучати. І тому, коли я слухаю музику в навушниках, якісь пісні, мені важко, бо я перемикаюсь, то той інструмент слухаю, то інший. Мені важко все слухати цілісно. Я чую все розкладено, воно в мене в голові по партіях розкладено.
В’ячеслав Ільїн: А чим особлива твоя пісня «Гарного дня»?
Сергій Асафатов: Вона особлива тим, що працював над цією піснею я, все записував від першої до останньої ноти. Я в цій пісні граю на всіх інструментах від барабанів до духових. Всі люди, які задіяні у відео, це просто актори.
В більшості пісень все записував я, крім «Море» і «Туман». І то, в «Тумані» я записував барабани і гітару, а в «Морі» контрабас, барабани і ще там деякі інструменти. Але більшу частину роботи в цих двох піснях робив Віталій Телезін. У всіх інших піснях на всіх інструментах грав і граю я.
Я про це не дуже всім кажу, для мене це просто економія часу. Я швидко все роблю сам. У мене у Вінниці є маленька студія, там дуже багато інструментів, все під рукою. Я коли щось роблю, відмикаю телефон і починаю писати – трубу, тромбон, барабани, контрабас, гітари, вокал. Все сам пишу, все сам звожу. Звісно, це не супер-голлівуд-якість, але принаймні це моє і слухати це приємно також.
В’ячеслав Ільїн: Скажи мені, а музика тебе рятує?
Сергій Асафатов: Так. Я стільки років цим займаюся… Багато людей займаються бізнесом, щоб купити квартиру, поїхати кудись на відпочинок. Для мене першочергово не було це ціллю. Звісно, важко буває, особливо зараз. І взагалі, коли ти щось починаєш робити, а в тебе двадцять гривень в кишені лишається, і ти не знаєш, купити каву чи пиріжок якийсь. Але все одно, купую каву і йду працювати далі.
Знаю, що якось потрібні люди усе рівно з’являться, усе розрулиться. Звісно що бувають дуже важкі часи. Було декілька моментів, коли я задумувався, для чого я це все роблю, для чого я цим усім займаюся, відчай такий, руки опускалися. Але все одно, бачите, я цим займаюся. Я без цього не можу, для мене це щось більше ніж музика.
В’ячеслав Ільїн: Я знаю, що на сьогоднішній день в тебе не тільки не опускаються руки, а ти навпаки, як кажуть, ідеш далі. Насправді в житті може бути багато різних етапів, але все одно настає той момент, коли людина розуміє, що цей найголовніший в житті. В тебе зараз такий етап чи він попереду?
Сергій Асафатов: Я не знаю. Я так живу і не знаю, що буде завтра. Щось я собі планую, звісно. Але ось так, як я поїхав на день до Києва і залишився тут жити. Познайомився з такими людьми класними, з Арсеном, з Віталієм, ще з багатьма. З’явилися музиканти хороші, частина вінницьких лишилася, частина з Києва. Влітку у нас було кілька концертів. Осінню було також багато концертів. Я взагалі кайфую від того, що відбувається в моєму житті. Вірю, що краще попереду. Я не знаю, як буде далі, але те, що музика буде присутня у моєму житті, це сто відсотків.
В’ячеслав Ільїн: Щойно Сергій Асафатов поставив величезну крапку в нашій розмові, просто краще, ніж він, це зробити неможливо. Єдине, що ще буде пісня «Гарного дня».
Сергій Асафатов: Гарного дня-я-я, е-е-е. Знаєте, кожного дня, коли я беру каву… ця ж пісня була написана, коли я у Вінниці брав каву в торгівельному центрі, і мені людина, яка її продавала, кожного разу бажала гарного дня. І я так ходив-ходив, і в один момент, в один день, написав цю пісню. І зараз, коли хтось бажає гарного дня, мені хочеться доспівати «е-е-е».
