Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Все накопичилося, ти співаєш, тебе трясе, і ти хочеш вивільнитися
Дмитро Захарченко: У 2019 році ти писала до спектаклю "Це не романтика" музику, головним саундтреком якого стала пісня "Мамо". Вона писалася спеціально під виставу чи ти дістала її із "загашника" і сказала, що ось, є?
Катя Гапочка: Вона писалася для спектаклю. Майже в цей час у мене був риф один, який я написала. І я ходила на репетиції цього спектаклю до Ксенії Онищенко у її акторську студію. Головною у виставі є тема відносин матері і сина. І відразу з’явилася фраза "мамо, чому я не сплю ночами?". З цього все почалося. Пісня тоді звучала не так, як вона звучить зараз. Не було багатьох слів, бо для спектаклю треба писати маленький шматочок, ліміт хвилина-півтори. Це все тоді виконувалося наживо. А потім ця тема росла, розвивалася під час пандемії, і виросла в таку пісню.
Дмитро Захарченко: Чим саме нова версія відрізняється?
Катя Гапочка: Вона стала іншою, вона стала довшою, додалися нові слова, приспів з’явився більш широкий. У пісні було шість версій до цієї. Я розуміла, що в цій пісні є якась енергія. Я писала її не тому, що треба було, а ось воно так написалося, я переслала аудіофайл на репетицію. І потім усі актори мене зустрічали словами "мамо, чому я не сплю ночами?". Казали, що це хіт, а я про це не думала, мені треба було написати музику до спектаклю і все.
Дмитро Захарченко: Ти пам’ятаєш той момент, коли її написала?
Катя Гапочка: Дуже розмито. Був просто риф, я його записала собі в Ableton, а потім відкриваю перший цей проєкт і чую цю мелодію, і вставляю, все.
Дмитро Захарченко: На своїй фейсбук-сторінці ти написала, цитую: "Не на всі запитання є відповіді. Інколи пошуки "чому?" схожі на кружляння по колу. "Мамо" — це монолог, де відповіді на запитання не потрібні, а потрібна любов та підтримка найближчої людини. Так, тут мова йде про самотність, тривожність, пошук себе, злість, страх, стрес. Але наприкінці треку з’являється впевненість у новому дні". Скажи, ти зараз маєш впевненість у новому дні?
Катя Гапочка: Так, мені доводиться її мати. Якщо є вибір, то я обираю мати віру, а ніж не мати. Це мине, це така хвиля, коли ти знаходишся не в кращому місці не в найкращий час. Це треба просто пережити, це новий досвід, і йти далі. В цій сьомій версії, яка вийшла, є кінцівка, якої до цього не було. Це аранжування мого гітариста Євгена Якшина, він мені пропонує спробувати і так, і так, залишає мене вдома з тим аранжуванням. І я розумію, що мені треба саме таку кінцівку, бо все накопичилося, ти співаєш, тебе трясе, і ти хочеш вивільнитися, сказати, що вихід є. І я рада, що це вийшло.
Дмитро Захарченко: Взагалі тему батьків-дітей ти як переживаєш?
Катя Гапочка: Я думаю, що в багатьох дівчат є проблеми у відносинах з мамою. І чим швидше втікаєш, кажеш, я ніколи такою не буду, я не така, як мої батьки. Але з часом ти ловиш себе на такій же поведінці, вчинках, як у твоїх батьків. І ти розумієш, що треба це прийняти і з цим вже якось працювати.
Я роблю в свій День народження те, що мене захоплює
Дмитро Захарченко: 10 травня у київському "Caribbean Club" відбудеться акустичний концерт гурту "Гапочка". А ще й твій день народження 10 травня святкується. І я подумав, навіщо влаштовувати концерт у свій день народження, це ж купа справ і клопотів?
Катя Гапочка: Це вже традиція. Ми так робимо останні років п’ять, мабуть. В мене ще у цей день святкує День народження батько і мене раз на п’ять років не буває в цей день у Києві, я їду на ювілей. Але насправді це приємно, це новий початок, бо весна, бо 10 травня, всі збираються. Якось воно класно завжди проходило і нам захотілося ризикнути. Ми не знали чи відбудеться цей концерт через карантин.
Дмитро Захарченко: Ти ніколи не жалкувала, що у цей день займалася справами, роботою, а не просто кайфувала від цього дня?
Катя Гапочка: Я кайфую, бо я багато людей бачу, я роблю в свій День народження те, що мене захоплює, те, що мені подобається. В мене хороші друзі, які мене в цей день підтримують і страхують. Так, перші пів дня нервуєшся, а потім розслабляєшся. В мене завжди приємні спогади про цей день. Побачимо, як буде цього разу. Всіх запрошую! Ми вже підготували програму. Буде Данило Галико із Blooms Corda, ми гратимемо дуетом пісню "Houston".
Дмитро Захарченко: Чому саме акустика?
Катя Гапочка: Бо є карантинні норми. Максимум 100 людей у залі. Всі сидять за столиками. Я собі не уявляю рок-н-рол за столиками.
Дмитро Захарченко: День народження, концерт… ти як взагалі до свого Дня народження ставишся?
Катя Гапочка: Нормально, а як до нього ставитися? З кожним роком це відбувається спокійніше і спокійніше. Мені подобається число "10". Не можу тобі нічого такого сказати. Я спокійно ставлюся, тим паче з самого дитинства ти ще думаєш в цей день про когось, бо ти вітаєш свого батька. Подвійне свято.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Не було натхнення в рік пандемії, а ось цієї весни почали з’являтися нові пісні
Дмитро Захарченко: А робила ти собі такий своєрідний аудит того, що сталося за цей рік?
Катя Гапочка: Це більше перед Новим роком, а не перед Днем народження, коли я підбиваю підсумки. З Днем народження не пов’язано.
Дмитро Захарченко: Окей, тоді до Нового року повернемося, які підсумки були, розкажи?
Катя Гапочка: Які тут підсумки? Рік не дуже. Якщо брати підсумки 2019 року, то вийшов альбом "Необхідна", все було кльово, а 2020-й важкуватий і хвилястий, багато до чого треба було філософськи ставитися. Ми стаємо сильнішими або знаходимо інші професії.
Дмитро Захарченко: Скажи, чи чекати нам новий альбом після концерту?
Катя Гапочка: Поки що не чекати. Збираються пісні. Я за минулий рік дуже мало написала пісень. Не було натхнення в рік пандемії, а ось цієї весни почали з’являтися нові пісні. Вони збираються в новий альбомчик, але я думаю, що в найближчі півроку нічого не буде. Може випустимо якийсь сингл хіба.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
