Фото — Яна Сочевічек Радіо Промінь
Закликаю усіх бунтарок, мрійниць, створювати власні казки
Дмитро Захарченко: Сьогодні у “Вікенді Нової Музики” ми презентуємо сингл “Втікала”, від кого ти втікаєш?
Христина Соловій: Втікаю від нав’язаних суспільством казок. Я вже це розповідаю скрізь, не втомлююся, тому що досить довго я прожила сама в таких рамках, які навіть не я собі придумала. Це якісь очікування суспільства від мене батьків, вчителів, авторитетів, поп-культури. Дуже багато всього і я би не хотіла конкретизувати, тому що це пісня і вона має викликати емоції, вона має зачіпати того, хто її чує. І той, хто її почує, має знайти свій власний зміст. В принципі, так стається з усіма моїми піснями і мені це подобається.
Дмитро Захарченко: У тебе ось твої нав’язані казки про твоє майбутнє, про очікування від тебе, якими вони були?
Христина Соловій: Я думаю, що це почалося відтоді, як я себе усвідомила, як особистість, відколи сформувала свій світогляд, який був наповнений чиїмись правилами. І мені треба було пройти досить багато власним шляхом, щоб зрозуміти, що я можу сама собі створювати правила. Я сказала зараз «правила», але краще використовувати термінологію трека «Втікала», це «казки», казки, які я створюю зараз сама. І закликаю усіх бунтарок, мрійниць, створювати власні казки.
Дмитро Захарченко: Хтось скаже: «дякую, але ж їсти хочеться, пити хочеться». І є речі, від яких ми залежимо.
Христина Соловій: Так їжте, на здоров’я.
Дмитро Захарченко: Але для того, щоб їсти, треба ходити на роботу, а людина каже, що хоче займатися лише творчістю. От як стати на цей шлях, щоб створювати лише свою казку і щоб бути у ній щасливим?
Христина Соловій: Якщо це дійсно ваш шлях, якщо ви в ньому органічні, то творчість, якою ви займаєтеся, і будь-яка справа, за яку ви беретеся, принесе вам те, за що буде що поїсти. Я маю на увазі, що гроші не можуть бути самоціллю ніколи. Ми ж не для цього на цій землі, щоб їсти.
Дмитро Захарченко: Ого, непоганий початок! Власне, під дописом Альони Альони про прийняття себе, про очікування суспільства, ти написала, що тобі почало “прилітати” після прем’єри кліпу.
Христина Соловій: Я була готова до того, що мені почне “прилітати”. Я ніколи не створювала собі образ такої супер-цнотливої дівчини, галицької панянки. Так, я жила у Львові до того, як переїхала до Києва. Так, я виросла в католицькій родині з галицькими традиціями. І там є свої правила. Пісня «Втікала» теж про них. Це все дуже метафорично і умовно, але це все про мене.
Дмитро Захарченко: А як ти реагуєш на те, коли тобі починає “прилітати”? Христина Соловій ображається на коменти? Чи читаєш лише позитивні?
Христина Соловій: Як можна відкрити коменти і прочитати лише хороші?
Дмитро Захарченко: Можливо, в тебе є людина, яка каже: «ось, я відібрав, тримай».
Христина Соловій: Я читаю коментарі, коли мені хочеться дізнатися, що за люди дивляться. Як правило, через ці коментарі я можу відчути свою аудиторію. В мене є там пару хлопців, яких я вже запам’ятала, вони дуже розчаровані тим, що я стала такою відвертою, відверто-сексуальною. І де ж «та» Христина, і їм так шкода, що я вже такою ніколи не буду. Мені шкода їх і трохи шкода їхніх батьків за те, що вони виховували своїх дітей в такому цнотливому середовищі. Їм напевно дуже важко жити, коли довкола відверта сексуальність в тисячу разів більша, ніж я, і це лише один з багатьох моїх способів вираження.
Ні ідеального кліпу, ні ідеальної пісні в мене не було
Дмитро Захарченко: До речі, кліп дуже гарний. Розкажи, як він був створений, хто був автором ідеї?
Христина Соловій: Початкова ідея була моя. Я цей кліп спродюсувала, по суті. Але Юра Двіжон найімпульсивніший режисер, найімпровізаційніший на майданчику… Зізнаюся, були в нас з ним сварки чи розмови на підвищених тонах, не знаю. Не пам’ятаю чи була там нецензурна лексика, але це тільки додало жару у наш робочий процес. До речі, зйомка відбувалася не так, як зазвичай відбуваються всі зйомки за 20-23 години, ми знімали три дні з перервами. Але краще б ми це зняли за разом все. З Юрою Двіжоном я не вперше працюю, перша наша спільна робота була «Про весну», потім робота з Олегом Скрипкою. І вони всі такі дуже авантюрні, бо ми або придумуємо щось відразу, або замінюємо по ходу. А, такий реквізит? Ні, краще такий! І якщо мене це спочатку дуже дратувало, то потім я подумала, що це все знаки, це все творчість, це все треба впускати.
Дмитро Захарченко: У тебе є еталон кліпу, ідеальний кліп, який ти собі уявляєш? Він вже стався чи ще має статися?
Христина Соловій: Я думаю, що ні ідеального кліпу, ні ідеальної пісні в мене не було. Донедавна я вважала своєю найулюбленішою піснею «Фортепіано». І нещодавно зрозуміла, що мабуть, настав час посунути її. Я сподіваюся, що це станеться в альбомі «Rosa Ventorum», перша частина якого вийде вже 28 травня.
Дмитро Захарченко: Твій альбом складатиметься з чотирьох частин, чому саме з чотирьох?
Христина Соловій: Тому, що компас. «Rosa Ventorum» має чотири напрямки, чотири сторони світу. Це по суті символ віднайдення власного шляху. Це чотири пори року, чотири темпераменти людини, чотири стани моєї душі. Якщо аналізувати і заглиблюватися в себе, думаю, що кожен виокремить для себе чотири таких стани. Просто ми не любимо це робити. Ми не любимо аналізувати свої стани. Справа в прийнятті кожного з них і усвідомлення, що за кожним з них прийде наступний. Воно не може тривати вічно, воно постійно в русі. І це ж стосується складних періодів, переживань, виснаження. Раніше мене це лякало, я впадала у ступор. Зараз, коли я це відчуваю, розумію, що це просто етап, який закінчиться. Тобто, я завжди це розуміла, але розуміти і навчитися з цим жити – це різні речі. Думаю, що вони приходять з віком, у когось раніше, у когось пізніше. У мене так.
Дмитро Захарченко: А як буде альбом публікуватися, суто технічний момент цікавить. Коли ми побачимо останню четверту частину альбому?
Христина Соловій: Я не дуже люблю ділитися планами стосовно своїх не анонсованих якихось релізів, бо все може змінитися кардинально і різко. Є багато факторів, які впливають, зокрема, і той час, в якому ми живемо. Але я планую випускати раз на три місяці кожну частину. Умовно. Може деякі вийдуть через два місяці або через чотири. Але точно в кожній частині буде по чотири пісні.
.jpg)
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Дозволяю собі помилятися, пізнавати нову територію не з далеку
Дмитро Захарченко: Ти також заявила про те, що віднайшла свій власний жанр – фентезі-поп. Що це за жанр?
Христина Соловій: Це прийшло до мене з усвідомленням всіх фантастичних, фантасмагоричних і феєричних тем, які були в моїх кліпах, в моїх піснях. І я хотіла від цього відійти. Якийсь час мені здавалося, що я все занадто ускладнюю. Я багато усього цього дивного, магічного, інтегрую. Можливо, це і розділяє мене між моєю аудиторією і мною. Але потім я зрозуміла, що я створюю свій світ, по суті, і людям хочеться в ньому побувати. Це моє фентезі.
Дмитро Захарченко: Цей жанр вже йде у світ. Як ти вважаєш, з’явиться людина, яка стане твоїм наступником у такому жанрі?
Христина Соловій: Мені здається, що буде не одна така людина. Так, я дуже скромна.
Дмитро Захарченко: Скромність – її друге ім’я! Христина Соловій у нашій студії сьогодні! Так, скажи тоді наступне, що стосовно різноманітності, стосовно наповнення альбому?
Христина Соловій: Справа в тому, що тому він так і називається, бо всі ці пісні починалися, як творчі експерименти з саундом. А вилилося, коли я прийшла на фотосет до Олени Божко, це відома фотографиня. І ми фотографувалися на глиняному кар’єрі, я не могла зрозуміти, в яку сторону дме вітер, і поставила в Інстаграмі локацію wind rose. І потім зрозуміла, що, так, це назва мого альбому. Тому, що це так незрозуміло, але так відчутно, як вітер. І неважливо знати зараз в яку сторону від дме, треба просто відчути момент. Я спочатку мала намір сформувати плей-листи у частинах по настрою. Так, як це було б логічно. Але мені здається, що це буде надто одноманітно в кожному релізі і тому я їх перемішала, як в той день, коли не було зрозуміло, з якої сторони дме вітер.
Дмитро Захарченко: Тобто вони об’єднані концептуально, але при цьому чотири частини будуть між собою мішані. А окрім твого жанру фентезі-поп там будуть ще й інші експерименти?
Христина Соловій: Там буде рок, там буде поп-рок, фолк і буде багато інді.
Дмитро Захарченко: А ось цей модний жанр, який зараз дуже популярний, хіп-хоп?
Христина Соловій: Він буде, але не знаю чи він потрапить у «Rosa Ventorum».
Дмитро Захарченко: Тобі взагалі як сприймати експерименти?
Христина Соловій: Я меломанка і слухаю дуже різну музику. Якийсь період мені здавалося, що я маю робити те, що я добре вмію, і не заходити на територію, де я невпевнено почуваюся. Зараз мені здається, що я більш смілива ніж тоді. Дозволяю собі помилятися, дозволяю собі пізнавати цю нову територію не з далеку, а безпосередньо будучи в ній. І це скоро станеться в дуеті з одним дуже відомим реп-виконавцем. Думаю, багато хто з моєї аудиторії знає хто це. Але не хочу зараз робити гучних заяв.
Дмитро Захарченко: Невже Христина Соловій може читати реп?
Христина Соловій: А ти хочеш прямо зараз щоб я тобі все отак і виклала? Мені треба прорепетирувати, я не готова до цього.
Дмитро Захарченко: Серйозно отак, треба спочатку репетирувати?
Христина Соловій: Я ж цього ніколи не робила.
Дмитро Захарченко: Так давай, це ж прямий ефір, він для цього і створений!
Христина Соловій: Ніт!
Дмитро Захарченко: Йоу, хто ж як не ти? Зараз вона мене просто спопелить своїм поглядом.
Христина Соловій: Давай далі поговоримо про альбом?
Від цього страждають так чи інакше усі артисти
Дмитро Захарченко: Дійсно, є ще й серйозні теми. Пожартувати – пожартували, це зрозуміло. Минулого року в тебе була дуже неприємна ситуація і ти опублікувала пост, цитую: «Від липня 2018 року моє життя перетворилося на суцільний оголений нерв і постала загроза мого існування як артистки. За цим весь час стояла одна людина, яка називала себе моїм найпалкішим шанувальником. Звучить смішно, але таким чином він хотів звернути на себе мою увагу, стати другом і працювати в моїй команді. Людина займалася кібер-булінгом…»
Христина Соловій: Я думаю, що людина зараз в трансляції в Інстаграмі. І чесно, я навіть не хочу про це говорити, бо воно не вартує уваги ні вашої, ні моєї. Це просто пшик.
Дмитро Захарченко: Що б ти сказала людям, у яких може статися щось подібне, що робити в таких випадках?
Христина Соловій: Я нічого не роблю, бо неможливо щось робити. Несеться моя адреса скрізь... Ніхто не звертає на це уваги, нікому це не потрібно, ніхто ще не перевірив моя це адреса чи ні. Я думала, що людина втомиться, але вона ще не втомилася дотепер. Мені це не заважає.
Дмитро Захарченко: Поліція нічого не вирішила.
Христина Соловій: Поліція зробила дуже багато і я розповім про це якось докладніше, коли буде більш відкрита інформація.
Дмитро Захарченко: Тобто ти нічого не порадиш зі свого досвіду?
Христина Соловій: А що, мені пожалітися, яка я бідна і нещасна? Все нормально. Це ніяк не впливає на моє життя. Добре, що в мене є команда людей, які можуть технічно це швидко прибрати, щоб я навіть цього не бачила. Просто мені здається, що цей персонаж думає, що я це роблю особисто.
Дмитро Захарченко: А до кого звертатися в подібних випадках? До поліції?
Христина Соловій: Я звернулася до поліції. Мені відразу допомогли, питання вирішилося. У нас просто проблеми із законодавством. Я думаю, що від цього страждають так чи інакше усі артисти. Але всі методи, до яких він вдавався, ми знайшли на них управу. Я не хочу більше розповідати про це.
Дмитро Захарченко: Ось зараз закінчиться наш ефір і ти підеш… Підеш куди?
Христина Соловій: Я сьогодні відкрила вікно і зрозуміла, що я пропустила всю весну. В мене дуже красивий вид з вікна, мов райський пейзаж. І я хочу прогулятися. Наодинці. Ну, не зовсім наодинці.
Дмитро Захарченко: Це як?
Христина Соловій: Так, щоб я була в безпеці.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
