Як перенесення зустрічі вплине на перемовини двох президентів
Я думаю, зміни в графіку не мають серйозно вплинути на характер і формат зустрічі, оскільки було зрозуміло, що наразі нестабільний період і треба було врахувати таку можливість, що будуть зміни в розкладі. Але я впевнений, що сам пан Байден, його оточення та підлеглі знайдуть час поспілкуватися з нашою командою. Порядок денний давно підготовлений, і документи, які мають бути підписані, напевно, вже також готові. Тому я думаю, що цей візит пройде нормально. Сам факт його здійснення уже буде багато значити для двосторонніх відносин, оскільки трохи зніме напругу навколо питання, коли все-таки поїде Зеленський до Вашингтона і зустрінеться з Байденом.
Я думаю, що для нас це навіть плюс, що ми будемо спілкуватися на наступний день після закінчення виведення американських військ з Кабула з точки зору нового інформаційного циклу. Так, американські політики, громадськість та журналісти трохи більше уваги звернуть на українські питання.
Які можливості відкриває зустріч президентів віч-на-віч для майбутніх відносин Києва і Вашингтона
Особисті зустрічі мають певне значення, хоча є певна інерція та бюрократія співпраці двох великих країн. І дві топові фігури є лише інструментами та частиною цієї бюрократії. Але все ж таки лідери — це лідери. Іноді їм треба домовлятися на пряму, і персональна хімія між ними — це також важливо. Тобто чи встановлюються нормальні дружні і довірливі стосунки, чи ні. Чи подивиться Байден в очі Зеленського і побачить якогось політика, чи побачить лідера, який турбується про долю своєї країни. І навпаки — що побачить в очах Байдена Зеленський. Часто персональна дипломатія — це символічно, але все одно в цьому є важливий момент. Я думаю, що головне тут — говорити про довіру, щоб між нашими країнами були справжні стратегічні партнерські відносини, і для цього потрібна довіра зокрема між лідерами.
Чи вдасться змінити засади американської політики щодо Донбасу і Росії
Я не думаю, що Зеленський може дійсно багато змінити, тому що американці все ж таки дуже добре знають ситуацію в Україні, зокрема що стосується ситуації на Донбасі та українсько-російських відносин. Тому оскільки вони дуже добре поінформовані, вони вже давно виробили формат і підхід до України, є повна інерція, за якою вони йдуть. Їм здається, що вони роблять достатньо для України, що всі формати нормально працюють, що не треба щось додавати і винаходити велосипед, оскільки і так нормально двосторонні відносини працюють. Зрозуміло, що для Зеленського і для нашої сторони хочеться нових красивих форматів, щоб показати, що є прогрес, якого не було за попередньої влади. Але насправді я думаю, що в нормальному робочому стані перебувають наші відносини. Головне не робити таких рухів, які могли би їм зашкодити.
Треба обмежити перелік того, чого ми хотіли би отримати від Америки. Зеленському не варто ставити риторичні питання про те, коли Україна буде в НАТО, чи робити якісь заяви щодо "Північного потоку-2" на кшталт того, що американцям треба визначитися щодо того, на чиєму вони боці в російсько-українському конфлікті. Це трохи б дратувало американців, бо вони розуміють, що за останніх 7 років показали на чиєму вони боці. Американці не хочуть надто сильно і глибоко втягуватися в наш конфлікт з Росією, щоб це не було пряме протистояння двох держав — США та СРСР. Тобто є червоні лінії, які американці не хочуть перетинати. І це зрозуміло і американським експертам, і простим громадянам. Тому з запитами того, що б ми хотіли від Америки треба бути виваженими і просити реалістичні та конкретні речі. Наприклад, Зеленський може попросити конкретне озброєння. Американці прагматичні і люблять конкретику. Якщо вони побачать аргументований перелік того, що нам потрібно, то вони можуть розглянути його і погодитись.
Коллаж: Суспільне
