Про створення "зернової ОПЕК"
Є топ країни-експортери зернової продукції — Європейський Союз, Сполучені Штати Америки, Україна, Австралія, Аргентина, Бразилія, Канада. Україна завжди входить в топ-5 по різних позиціях і є постійним лідером і по пшениці, і по кукурудзі, і по ячменю. Зазвичай кожен експортує індивідуально, країни між собою конкурують, і залежно від того, яке виробництво, доступне вивозиться без формування єдиного стратегічного запасу і без поєднання зусиль.
Ідея створення такого "зернового ОПЕК" полягає в тому, щоб основні країни фактично кожного маркетингового чи календарного року узгоджували позиції і домовлялися про те, скільки буде експортовано. Це необхідно для того щоб, і вартість не різко обвалилася, і не збанкрутіли фермери. І щоб ціна була доступна споживачу, бо є розуміння, який імпортний попит, і тому можна домовлятися про об'єм експорту. Крім того, країни будуть солідарні, і якщо десь виникають обмеження в рамках домовлених квот експорту в однієї із країн-учасників, інші її не замінюють. Тобто вони розуміють, що підтримують один одного і що цю квоту має виконати саме ця країна. Що важливо, ці країни формують стратегічний запас в межах своїх територій, і якщо виникає форс-мажор, неврожай чи критичні погодні фактори, завжди є цей запас в країнах-експортерах і вони можуть продовжувати виконувати свої зобов'язання. З іншого боку, це дасть гарантії імпортерам, де люди залежать від імпорту їжі та зерна, що завжди у них буде певний гарантований необхідний обсяг цієї продукції.
Чи є вже попередні домовленості з партнерами щодо створення організації
Комунікація проведена і пропозиції розіслані країнам "Великої сімки", зокрема зі Європейським Союзом, Великобританією, Канадою та Сполученими Штатами Америки. Пропозиції надіслані, але ще не проговорювалося детально з Аргентиною та Бразилією.
Незважаючи на те, що кооперація теж обмежує потенційний інтерес конкретного члена кооперативу, але ми бачимо, що найуспішнішим міжнародними великими проєктами є сільськогосподарські кооперативи. Тобто кооперація працює в межах приватного сектору. Ми вважаємо, що кооперація, коли ти маєш довгострокову впевненість, хай не в максимальному, але стабільному заробітку з точки зору експорту — це те, до чого людство та країни готові і розуміють, що довгострокова співпраця — це завжди краще, ніж однорічна вигода. Тому на цьому принципі ми ведемо діалог і ставимо фокус з тим, що в довгостроковій перспективі кооперація завжди дає більший середній ефект для кожного з членів, ніж пошук короткострокових вигод кожному окремо.
Які обсяги Україна цьогоріч готова була би поставити на світові ринки
Щороку є певні коливання щодо обсягу виробництва, але в середньому за останнє п’ятиріччя наш експорт стабільно коливався мінімум в межах 45–50 мільйонів тонн зернових, а з олійними — до 55–60 тонн. Минулого року він був рекордний — до 90 тонн. Цього року, на жаль, через війну та бойові дії 25% площ недоступні і не посіяні. Ми очікуємо, що зможемо виростити і поставити з нового врожаю спільно зернових і олійних культур близько 35–40 мільйонів тонн. Тобто все одно 60–70% від середнього статистичного експорту ми зможемо забезпечити навіть у цей важкий рік війни.
Про розблокування Чорного моря
Є обмеження по експорту без портів. Фактично, зараз є альтернативні шляхи експорту, і ми їх використовуємо. Вони нам дають можливість вивозити близько 1,5 мільйона тонн у місяць. Це через західні кордони — морським транспортом через річку Дунай та автомобільним транспортом. Але цього недостатньо, адже це всього 25–30% потенційно експорту, який ми робили через порти. Тому зараз обговорюються чіткі гарантії, зокрема військовий супровід або наявність достатнього протикорабельного озброєння в Україні, щоб все-таки можна розблокувати чорноморські порти. Але це не просто якісь провокативні чи шантажні пропозиції Росії. Це дійсно має бути гарантовано. Тому ми над цим працюємо, і сподіваюся, що наші міжнародні партнери нас в цьому підтримують, і ми зможемо це реалізувати.
Наскільки ефективно вдалося завершити посівну в Україні і які є прогнози щодо дефіциту продуктів
Наші аграрії — молодці. Незважаючи на всі складності і воєнний час фактично весняна посівна компанія завершується. Уже посіяно близько 90% від того, що планувалося посіяти цього року. Посіяно 200 тисяч гектарів ярої пшениці, майже мільйон ярого ячменю, 157 тисяч гектарів вівса, 50 тисяч гектарів гречки, проса. Цукрових буряків вже посіяно 182 тисячі гектарів, 4 мільйони гектарів соняшника. В цілому посіяно близько 13 мільйонів гектарів, тобто посівна відбулася.
Стосовно можливого дефіциту тих чи інших продуктів, то 182 тисячі гектарів посівних площ цукрового буряка — це більше ніж достатньо, щоб задовольнити внутрішній ринок, і навіть можна буде експортувати. По олії також немає пересторог, у нас існує запас соняшнику — це десятирічне споживання олії. Крім того, посаджено 101,1 мільйон гектарів картоплі — це більш ніж достатньо для внутрішнього споживання. Є напруження по ранній овочевій групі, зокрема це молода цибуля, морква, буряк, адже овочі саме ранньої групи вирощували у Херсонській та Запорізькій областях. Але якщо ми говоримо про річне споживання, то жодних загроз в дефіциті базових продуктів харчування ми наразі не вбачаємо.
Чи будуть фермери замість пшениці сіяти ріпак
По цих культурах будуть прийматися рішення у кінці червня. Дійсно, є збільшення посівів олійних культур, де фактично більша вартість однієї тонни продукції, і при обмеженій логістиці можна вивозити більшу цінність продукції, ніж зернових — це факт. І це ми бачимо по посівних площах цього року, зокрема посіяно більше мільйона гектарів сої. По озимих культурах протягом місяця буде зрозуміло, як будуть діяти наші аграрії на цю осінь. Ще багато факторів, які залишаються не визначені.
Про посівну у прифронтових зонах
У прифронтовій зоні, там, де не ведуться бойові дії або відбулася деокупація, основний ризик — це мінування. Під мінування потрапило близько 160–200 тисяч гектарів. Не на всіх з них є змога фізично розмінування чи посівної. Ці площі в контексті конкретних підприємств можуть нести напруження, але в контексті національної продовольчої безпеки — це не критичні площі. Тобто не критично, що вони залишаться незасіяними.
Фото: pexels.com
