Ставлення до України
"В Європейському Союзі до наших європейських прагнень спочатку ставлення було вельми скептичним. Почнемо з того, що дуже довго ми виходили на саму ідею підписання Угоди про асоціацію. Але скажу відверто, що відкривають лише тим, хто стукає в двері. І ми доволі голосно стукали в ті двері, і за часів, коли я був міністром закордонних справ, вдалося домовитися з тодішнім головуючим в ЄС — президентом Ніколя Саркозі. Звичайно, це був такий перший крок в напрямку євроінтеграції. Він йшов зі скрипом. Дуже довго це все узгоджувалося. На це пішло практично кілька років. І в Європейського Союзу в якийсь момент було позитивне ставлення щодо України. Але тоді українці чомусь повірили в популістичні гасла президента, який в останній момент від цієї ідеї укладання угоди відмовився. І потім ми знаємо, як пішли події далі", — розповідає міністр закордонних справ України в 2007-2009 роках Володимир Огризко.
Зміни в риториці
Після Революції гідності настав новий переломний момент — Україна таки підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, а згодом отримала і безвіз. Попри це, українським дипломатам довелося і далі пробиратися крізь перешкоди стереотипів та страхів серед еліт Євросоюзу. Однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну всі процеси пришвидшилися в рази. Там, де на погодження рішень витрачалися місяці, тепер усе вирішується за лічені дні. Поза тим, голоси скептиків досі мають силу.
Розповідає віце-прем'єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції України в 2014-2019 роках, а нині очільниця Комітету Верховної Ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе:
"Тло тих подій, з якими стикнувся світ, і не тільки виключно Україна, визначає певну зміну риторики великої кількості наших партнерів: і проактивну більш мобілізовану позицію одних, і, можливо, менш публічну позицію скептиків. Це точно відображається сьогодні як зміна в порівнянні з тим, як розвивалися події при отриманні Україною безвізу.
Що стосується того, наскільки зараз ми дійшли до консенсуса з точки зору надання нам кандидатського статусу, то є країни-скептики, які як і тоді, коли ми працювали над безвізом, виставляли додаткові умови Україні для цього останнього кроку, постійно відкладаючи його, так і зараз звучать ці голоси тих країн, які в принципі не зацікавлені в розширенні Європейського Союзу. Або тих країн, які одночасно з ухваленням цього рішення намагаються запропонувати якісь комплексні рішення і одночасно вирішити проблеми, наприклад, Західних Балкан, узалежнюючи позицію стосовно України від того, як буде розвиватися ситуація з просуванням на євроінтеграційному треці Західних Балкан. Тому до певної міри можна провести паралелі, але, очевидно, загальне тло є набагато більш сприятливим з точки зору ухвалення потенційного рішення для України", — сказала народна обраниця.
Прогрес України
Природу такого ставлення пояснює старший аналітик дослідницького центру "Європейські цінності" у Празі Давід Стулік. До слова, протягом 12-ти років він був речником делегації Європейського Союзу в Києві.
"Порівняно з попереднім періодом до 2014 року, дійсно, Україна зробила прорив щодо реформ та пристосування до європейських стандартів. Але цей прогрес міг бути набагато більшим. Тобто не повністю Україна скористалася цим часом, щоб зміцнити державу та свою економіку. Звісно, в таких ключових питаннях, як судова реформа чи боротьба з корупцією можна було зробити набагато більше. І це є речі, які зараз дратують навіть деяких друзів України в ЄС, тобто що цей прогрес не є таким повноцінним і незворотнім. Відтак, ще залишається багато домашніх завдань, які Україна має зробити", — зазначає Стулік.
Як писали заявку на кандидатство
Буквально одразу після повномасштабного російського вторгнення, 28 лютого, Україна офіційно подала заявку на вступ до Євросоюзу за спеціальною спрощеною процедурою. Писали її в екстремальних умовах — згадує радник віце-прем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної Іван Нагорняк.
"Я пам'ятаю, як ввечері 27 лютого ми сиділи і писали заявку України на членство в Європейському Союзі, і це все відбувалося під звуки сирени", — каже він.
Як заповнювали опитувальник
8-го квітня, буквально через тиждень після звільнення Київщини від російських військ, до української столиці прибули Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та Високий представник Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. І це був не лише жест підтримки. Із собою європейські високопосадовці привезли спеціальний опитувальник, необхідний для надання Україні статусу кандидата в ЄС.
Цей опитувальник був заповнений у найкоротші терміни. Що стало ще одним досягненням. Адже в той час, як інші країни заповнювали його протягом кількох років, Україна впоралася за тижні.
"Зараз графік просто неймовірний. Мені здається, що настане 24 червня, ми обов'язково отримаємо статус кандидата, і декілька днів нам точно доведеться відпочити. Особливо доволі виснажливим був процес підготовки відповідей на опитувальник Європейської комісії. Коли його передали, президент сказав, що ми маємо лише тиждень на підготовку. Завдяки реально величезній мобілізації ресурсів і незважаючи на війну, ми довели свою інституційну спроможність і підготували дуже якісні відповіді. До речі, в Європейській комісії визнали, що ми дуже швидко і дуже якісно проробили свою роботу", — розповідає Іван Нагорняк.
Рекомендації Європейського парламенту та Європейської комісії
8-го червня резолюцію із закликом надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС ухвалив Європейський парламент. А 17-го червня таку рекомендацію дала і Європейська комісія. Як зауважує Давід Стулік, це дуже важливі рішення, адже своє слово мають сказати ще лідери держав-членів Євросоюзу.
"Європейський парламент відображає політичну волю в ЄС. Це такий "голос народу". Але в цих питаннях Європейський парламент не має практичних повноважень. Його рішення і підтримка більш символічні і частково політичні. Європейська комісія — це виконавчий орган, який готує багато позицій для країн ЄС, готує різні звіти, спостерігає за тим, як Україна виконує свої зобов'язання. Але це не вирішує Європейська комісія, хоча її оцінки і висновки мають потім вплив на позицію країн-членів ЄС. Тому треба насамперед дивитися на країни-члени Європейського Союзу", — каже він.
Пророблена робота
Варто розуміти, що у кожної країни Євросоюзу свій підхід і набір аргументів на користь України. Як відбувалась комунікація з державами ЄС, пояснює радник віце-прем'єр-міністерки з європейської інтеграції Іван Нагорняк.
"З кінця травня й буквально до середини червня урядова делегація на рівні спецпредставників президента України здійснювала низку візитів у майже всіх державах-членах Європейського Союзу. Віце-прем'єр-міністерка Ольга Стефанішина очолювала цей процес. І дуже помітним є позитивний ефект від цих візитів. Ми донесли позицію, що це рішення не є технічним в контексті того, наскільки ми готові до переговорного процесу. Це є також рішення геополітичного масштабу. Тобто це важливий меседж для нашого українського суспільства, наскільки воно буде далі сподіватися та стояти на цьому європейському майбутньому і як багато зусиль воно готове далі докладати, щоб виконувати проєвропейські реформи. Тобто зовсім інакші будуть стимули тоді в суспільства і влади здійснювати такі кроки, які необхідні нам для вступу в ЄС", — зауважує Нагорняк.
Скептики
Найбільші економічні двигуни й авторитети Європейського Союзу — Франція та Німеччина — незважаючи на притаманну їм обережність і скепсис, підтримують надання Україні статусу кандидата. Про підтримку заявила і Угорщина, попри свою, м'яко кажучи, не зовсім дружню риторику щодо України. Але несподіванка чекала зовсім з іншого боку. Про свої застереження щодо кандидатства України заявили Швеція, Данія, а також Нідерланди. Їхню мотивацію аналізує Давід Стулік.
"Ці країни, дійсно, є щирими друзями України. І так іноді буває, що ваші щирі друзі вам бажають всього найкращого, тому ставлять більш жорсткі умови для того, щоб ви досягли свого прогресу. Тобто ці країни вважають, що насамперед Україна ще має показати своє прив'язання до європейських цінностей та стандартів і має просунутися у ключових реформах щодо правосуддя, боротьби з корупцією, правової держави ще більше, щоб Україна, дійсно, відповідала цьому статусу кандидата. Тобто вони не є противниками цього статусу для України, але вони бажають ще більше допомогти Україні на цьому шляху реформ, збільшуючи тиск на те, щоб ці реформи закінчити.
Хочу нагадати, що ці реформи не потрібні ЄС. Вони потрібні насамперед Україні, українському суспільству, українській економіці і самим українцям. Тому я б навіть вважав за корисне, що ці країни тиснуть на українську владу, щоб вона виконала всі зобов'язання, які взяла на себе в Угоді про асоціацію, і більше відповідала критеріям з Копенгагена, які потім застосовуються, коли розглядається заявка на членство. Тобто це є своєрідна підтримка України на цьому реформному шляху", — пояснює Стулік.
Однак і ці країни, зрештою, оголосили про підтримку кандидатства для України. Як вдалося переконати Данію, Швецію та Нідерланди, розповідає радник віце-прем'єр-міністра з європейської інтеграції Іван Нагорняк.
"Президент України провів спілкування з данськими засобами масової інформації, а також заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква був так само у статусі спецпредставника з візитом в Данії, спілкувався з прем'єр-міністром країни. Наскільки мені відомо, то ситуація завдяки таким контактам трошки змінилася. І ми маємо надію на позитивну позицію. По Нідерландах також була зроблена відповідна робота Міністерством закордонних справ. І вже є меседжі про те, що Нідерланди не скажуть "ні" кандидатству України", — каже він.
Що дає кандидатство
Отримання статусу кандидата на вступ до ЄС — це початок уже іншої, але не менш великої та складної історії. Перше, що він дає — це офіційне закріплення перспективи вступити до Євросоюзу.
"Цей статус нам гарантуватиме нашу можливість трансформуватися і вступити до Європейського Союзу як виконання нашої стратегічної цілі. На даний момент у нас такої перспективи закріпленої юридично немає. І кандидатство — це для нас закріплене юридично, заякорене наше майбутнє у Європейському Союзі. Я вважаю, що це і частково відповідь на безпекові виклики, з якими Україна навіть після завершення війни може стикатися з таким сусідом, як Російська Федерація. І це означає, що Європейський Союз, який був заснований не виключно як суто економічний проєкт, а й частково як проєкт миру, проєкт безпековий, буде нам допомагати вибудовувати свою спроможність захищатися в набагато більш ефективний спосіб", — пояснює Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Надалі Євросоюз плануватиме свої дії з урахуванням майбутнього членства України, зазначає радник Віце-прем'єр-міністра з європейської інтеграції Іван Нагорняк.
"Зараз Україна в контексті політики Європейського Союзу перебуває на платформі політики сусідства, яке не передбачає перспективи вступу в ЄС. Тобто в нас була Угода про асоціацію, де визнавали європейський вибір України, але уникали європейської перспективи. Натомість статус кандидата — це перехід на зовсім інший рейтинг. Це є платформа політики розширення Європейського Союзу. Ми будемо трактуватися всередині Європейського Союзу як країна, яка обов'язково стане членом Європейського Союзу в майбутньому. І відповідно до цього також будуть формуватися політики в самому Європейському Союзі. Тобто з урахуванням того, що Україна рано чи пізно туди приєднається. Відповідно до цього будуть консультації в різних інституціях Європейського Союзу з нами в контексті процесу прийняття рішень в ЄС. І це зовсім інший механізм", — повідомляє Нагорняк.
Єврокомісія проаналізує свої помилки
Разом із тим, майбутнє членство в Євросоюзі передбачатиме цілу низку завдань та викликів для України. І ухилитися від них навряд чи вдасться.
"Не буде місце для популізму. Популізм дуже швидко буде розбиватися об дуже конкретні зауваження, заперечення, застереження з боку Європейської комісії. Насамперед її країн-членів, тому що вони вже мали досвід, коли деякі країни прийняли авансом, а потім це для всього союзу ставало проблемою. Тому я думаю, що Євросоюз зробить аналіз своїх помилок і не буде повторювати їх в майбутньому безвідносно до того, про яку країну йдеться", — зауважує міністр закордонних справ України в 2007-2009 роках Володимир Огризко.
Терміни просування від кандидатства до членства
Саме тому у своїх висновках Європейська комісія зазначила, що до початку перемовин Україна повинна виконати низку умов: запровадити законодавство про процедуру добору суддів Конституційного Суду, посилити боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні, ухвалити антиолігархічний закон для обмеження надмірного впливу олігархів на життя України. І це лише, зверніть увагу, до початку офіційних перемовин. Виконання Україною поставлених завдань безпосередньо вплине і на терміни просування від кандидатства до членства, вважає Володимир Огризко.
"Чим швидше ми зрозуміємо, що пройти між двома крапельками дощу не вийде і все одно треба відповідати певним і формальним, і практичним критеріям, чим швидше наша влада це зрозуміє, тим швидше буде зроблено практичних кроків у цьому напрямку. Якщо будемо однією рукою говорити, що ми за євроінтеграцію, а другою рукою у нас будуть керівники одного правоохоронного органу "кришувати" злочини на митниці, то про яку євроінтеграцію ми можемо говорити. Так само якщо ми будемо говорити про правосуддя в Україні, а судова система буде приймати рішення по дзвінках звідкись. Тому нам треба не про роки роздумувати, а про практичні дії влади, яка реально хоче, щоб Україна стала членом Євросоюзу", — каже екс-міністр.
На думку Іванни Климпуш-Цинцадзе, шлях від кандидатства до членства у Євросоюзі залежатиме не лише від України, а й від процесів у самому ЄС.
"Дуже невдячна справа називати якісь певні терміни, оскільки реалізація цієї цілі буде залежати від низки факторів: насамперед від того, коли і як ми завершимо цю війну з Росією, від того, наскільки не декларованою, а реальною буде єдність політичних керівників України, політичних відповідальних України в тому, щоб справді робити реформи, а не тільки кидатися гаслами стосовно реформ і вимагати чергового кроку від Європейського Союзу. І, безумовно, від того, як буде далі розвиватися ситуація всередині Європейського Союзу з точки зору певної реформи Євросоюзу, зокрема з точки зору ухвалення рішень", — пояснила народна депутатка.
Головування Чехії в ЄС
І тут Україні, можна сказати, пощастило. Адже з 1-го липня в Євросоюзі головуватиме Чехія. Як це може допомогти у перемовинах, пояснює Давід Стулік.
"Чехія, яка є відданим адвокатом України на рівні ЄС, буде головувати в ЄС. Роль цього президентства полягає в тому, що така країна повинна і допомагає знаходити компроміси та спільні рішення між тими, які їх підтримують, і такими, які є проти них. Тобто це модератор, фасилітатор дискусії, і основне завдання — знаходити компроміс. Я думаю, що для України дуже корисно, що чехи будуть головувати. Бо в чеського уряду є максимальне бажання допомогти Україні якнайшвидше рухатися в бік ЄС, щоб якнайшвидше отримати потім членство. Але одночасно треба розуміти, що це голосування лише на півроку. І сам шлях до ЄС раніше займав у різних країн від декількох років до навіть кількох десятків років", — каже він.
Що кандидатство означає для кожного з нас
Якщо говорити про "статус кандидата" у вимірі того, що це означає для кожного з нас, то тут є цілий набір: починаючи від низки фінансових інструментів і аж до можливості побудувати суспільство без корупції.
"Статус кандидата — це вже той випадок, коли країну починають залучати до цілої низки програм, проєктів, того, що реально починає зв'язувати дві сторони. В Європейському Союзі є багато можливостей фінансової підтримки України. І якщо ми цей статус отримаємо, то двері для такої підтримки відкриватимуться. Більше того, зважаючи на справді унікальну ситуацію у зв’язку з війною, від Європейського Союзу ми зможемо отримати реальну підтримку в відбудові України, а це дуже конкретні справи: відбудовані дороги, мости, житло, інфраструктура — все те, що потрібно кожній конкретній людині. Тому я думаю, що тут у нас можливостей буде більш ніж достатньо для того, щоб відчути, що таке дружня європейська підтримка", — зауважує Володимир Огризко.
Що ж, на шляху до членства в Євросоюзі Україну чекає ще дуже багато роботи. І це буде новий активний етап проведення структурних реформ. Звісно, першочерговим завданням для нас залишається перемогти агресора й остаточно знищити його вплив на Україну. Але не менш важливо зараз дбати і про майбутнє, про те європейське майбутнє, яке Україна сьогодні в буквальному сенсі виборює зі зброєю в руках.
Фото: Getty Images
