Закінчила Інститут журналістики КНУ ім.Т.Шевченка.
Ще студенткою почала співпрацювати з Українським Радіо: від кореспондентки до музичної ведучої, від авторки програм до продюсерки. На сьогодні суміщає творчі та менеджерські функції, працює в ефірі, очолює редакцію, координує різні проєкти.
Про рішення працювати на радіо Олена розповідає: "Ще під час навчання в університеті мене майстерно скоординував професор Віктор Якович Миронченко, гуру вітчизняної радіожурналістики, творчий "батько" багатьох сучасних радіо- і тележурналістів. Саме він навчив і прищепив любов до радіо. Тут у студіях панує особлива атмосфера, тут багато простору для індивідуального: від технічної до творчої складових. Тут можливість оперативно фіксувати й висвітлювати час і події, постійно вчитися, змінюватися, зростати професійно. Це той унікальний випадок, коли оптимально можуть поєднуватися професійне й позаробоче життя і коли поради на кшталт "не дозволяйте роботі поглинути вас" не мають сенсу".
Відзначена грамотами Держкомітету телебачення і радіомовлення, Верховної Ради, а також вищою Урядовою нагородою — Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
Крім роботи, Олена любить подорожувати, самостійно прокладаючи маршрут (різними містами та країнами), організовуючи все так, щоб, наприклад, у 3 дні вмістити одразу кілька країн, подбавши заздалегідь про квитки, житло й культурну програму.
Окрім ефірів на радіохвилях, стежити за Оленою можна, підписавшись на її сторінку у фейсбуці.
Передачі з архіву Українського радіо
"ШОК!", "СЕНСАЦІЯ!", "ВИ НЕ ПОВІРИТЕ!" – ви сто відстотків бачили такі кричущі заголовки, які обіцяють шокуючі викриття, змушують клікати, а в результаті – це просто розчарування та даремно витрачений час. Так звані "клікбейтні" заголовки – від слів "клік" та англійського "бейт" (наживка) — це дійсно справжня наживка, чи-то пастка для читачів. Вони маніпулюють нашими емоціями, створюючи ілюзію надзвичайної важливості новини, якої насправді може й не бути. Чому такі заголовки працюють і як їх використовують сайти-сміттярки. Чи можна відрізнити "клікбейт" від емоційного, але безпечного заголовка?
Масниця (чи колодій?) в Музеї Архітектури 1-12 березня. Гостя — Ірина Батюк, заступниця генерального директора з культурно-просвітницької діяльності Національного музею народної архітектури та побуту України.
Стан відновлюваної енергетики України після трьох років війни. Перспективи сонячної електрогенерації. Гість — Віктор Каплун, директор Навчально-наукового Інституту енергетики, автоматики і енергозбереження Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Де ховатися під час атаки дронів: правда і міфи про безпечні місця. Гість — Олег Стоволос, начальник управління цивільного захисту ДСНС міста Києва.
Дисбаланс на ринку праці: українці шукають роботу з дому, але тільки 5% роботодавців погодилися на віддалений режим. Гість — Сергій Марченко, засновник рекрутингової агенції "Борщ", провідний експерт ринку праці.
Актуальна ситуація на фронті, Покровський напрямок. Удари російських БпЛА по цивільних об'єктах і житлових будинках: це випадкові збіги чи цілеспрямовані дії. Які обсяги збитків, завданих інфраструктурі України внаслідок російських атак і якими є втрати промисловості рф від наших? Якщо раптом США стимулюють росію і Україну до ухвалення рішення про припинення вогню, наскільки це можна реалізувати? Гість — Павло Нарожний, засновник БО "Реактивна пошта" та військовий експерт.
Щороку, в День Гідності та Свободи, російські пропагандисти активізують поширення своїх наративів. Від окупаційних "медіа" до топових російських рупорів лунають ті ж самі тези: Україна – це "жертва" Заходу, Майдан "розвалив" нібито країну, а Донбас і Крим начебто «повстали» проти хаосу. Чому навіть через 11 років російські пропагандисти продовжують наполягати на міфі про начебто "проплачену" кимось Революцію Гідності, хоча доказів цьому немає?
