Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Пресслужба гурту Робаний Йот
"Пісня "Стеля" про дорослішання. Гадаю, що кожен в своєму житті лежав у своїй кімнаті і годинами дивився в стелю, колупаючись у собі, розбираючи на дрібні деталі все своє життя. От пісня саме про це, про ці всі переживання і з надією на те, що все пофікситься. Також до пісні в нас знято кліп. Його нам допоміг зняти наш друг Даня Венцеславський зі своєю командою P603. По концепції кліпу в нас головний герой – митець у творчій кризі. Він не може завершити свою картину. Занурюється у власні роздуми, сумніви, якісь докори, а гурт в кліпі присутній абстрактно. Ми типу як невидимі для героя, але відчутні. Ми, як частина квартири або таргани в голові. Щось типу того", — розповів вокаліст гурту Робаний Йот Остап Лайбіда в ефірі Радіо Промінь.
.jpg)
.jpg)
Гоня
Гоня / Скріншот відео Радіо Промінь
Гоня: "Коли люди брешуть у своїх треках, мені це не дуже подобається"
Привіт тобі! Яке запитання від журналістів, що тобі найчастіше ставлять, бісить тебе найбільше?
Гоня: Хто такий Гоня.
І ти завжди відповідаєш однаково?
Гоня: Ні, що я граю в різних гуртах, можу бути Паліндромом, можу бути OTOY, як коли.
Твоя улюблена відповідь на це запитання?
Гоня: Іди на***.
Якби всі твої пісні грали на Радіо Промінь, яку одну з них ти б хотів, щоб прибрали з ротації, і чому?
Гоня: Не хотів би, щоб прибирали з ротації. Хіба, якщо суперстарі, які ми колись-колись писали, то є пісня, не пам'ятаю, як вона називається, коротше, вона мені не подобається. А всі решта — клас, слухайте Гоню! І не питайте, хто такий Гоня.
А чому саме та пісня?
Гоня: Бо я був малий і не вмів читати, і я там мимо біта х****.
Але біт нормальний?
Гоня: Біт нормальний, його робив Паліндром.
Хто перший репер, якого ти почув і подумав, і я зможу?
Гоня: Емінем.
Ти пам'ятаєш, як це відбулось? Якщо є історія, розкажи її.
Гоня: Я щось там робив, якісь уроки, в мене було якесь нецифрове телебачення, ми в сусідів крали мережу, і був канал такий Enter Music. І там був його трек, де він з даху падає, я не пам'ятаю, "The Way I Am". Я повертаюсь і думаю, що це таке? Це не реп, це якийсь рокєшнік, щось дуже непонятне. Я віддивився цей кліп, послухав до кінця, дочекався, поки напишуть, хто це, і пішов шукати диски, касети. Й такий, я теж так хочу!
Скільки тобі було приблизно?
Гоня: Дванадцять, десять, не пам'ятаю, може, вісім.
А свій перший текст ти в якому віці написав?
Гоня: Дванадцять-тринадцять років.
Одразу під Емінема?
Гоня: Ні. В мене якісь мікстейпи були на касетах, і там в кінці дуже багато біта лишалось, може, по півхвилини. І я ставив касету (в мене був бумбокс Sony, класний, до речі, там можна було записувати на диск) і різав тільки оці кусочки, записував тільки кінцівку, залупляв її, і все. Ну не так залупляв, це лупами називають.
А що краще, панч чи правдиве зізнання?
Гоня: Панч у правдивому зізнанні.
Приклад?
Гоня: Треба сісти написати.
Можливо, вже з написаного?
Гоня: Та багато написаних зізнань із панчами. Слухайте Гоню і знайдіть панчі з правдивими зізнаннями!
Тебе не бентежить, що тебе знають за одним текстом, саме про "я громадянин суверенної держави"?
Гоня: Ні, не бісить, бо всі думають, що це Лебіга написав або Кузьма Скрябін. Я бачив якось уривочок інтерв'ю, якась журналістка брала інтерв'ю в Карася, і вона каже: "Як казав класик, царство йому небесне, покійний Кузьма, "я громадянин суверенної держави"".
З яким відчуттям ти живеш, коли бачиш цитати зі своєї пісні на картонках під час мітингів, коли звертаються до влади з серйозною критикою?
Гоня: Я перестаю вірити в випадковості і думаю, що, блін, люди починають думати, думають так само, як я. Це, типу, важливо. Багато людей проговорювали цю думку в себе в голові і просто не могли її сформулювати. А в мене, напевно, вийшло це зробити.
Ти зараз живеш з відчуттям, що ти громадянин суверенної держави і що з тебе тільки що поржали?
Гоня: Кожен день.
Нічого не змінилось?
Гоня: Ні.
Звучало печально, але чесно. Ми ж за чесність. Які слова в репі вважаєш забороненими не через цензуру, а якраз через совість?
Гоня: Брехню. Коли люди брешуть у своїх треках, мені це не дуже подобається. Можна щось прикрасити, але щоб повністю видумувати… Хіба що це якісь сторітелінги, видумана історія, як аудіокнижка або просто якась художня двіжуха.
Можеш пояснити, що означає брехня в артиста?
Гоня: Давай на реперах подивимось, коли йому 16-15 років, а він читає про сук, про тачки, бабки, наркотики, потім просить у мами на таксі пару гривень і десь там з кентами купує якесь півко, бо їм не продають нічого міцнішого за безалкогольне пиво, і от вони в треках читають таку фігню.
Якби фестиваль був містом, ти ким би в ньому був: мером, барбером, поліцейським? Яка це була б роль, статус?
Гоня: Барбером я вже є. Мером занадто велика відповідальність. Тому я навіть не знаю, оператором FPV-дрона.
Тобто ти одразу уявляєш, що це місто у війні?
Гоня: А чим погані навички пілота FPV-дрона? Його ж можна приміняти і в цивільному житті.
Ти багато говориш про чесність у репі, а як виглядає брехня у трьох тактах?
Гоня: Не знаю, що таке "три такти", я за безтактність. Я просто чотири такти завжди маю, це квадрат і це реп.
Тобі взагалі притаманно фрістайлити?
Гоня: Так, коли ми накурюємось, можем фрістайлити.
Тобто зараз немає сенсу пробувати з тебе витиснути якийсь один парт про "Faine Misto"?
Гоня: Можна, але це буде дуже вс*ато.
"Йо, я прийшов на "Faine Misto" і забув всі слова,
але потім мене хтось підтримує, я вже таке десь казав.
Треба попадати в біт, але я мажу мимо,
тому налийте мені, будь ласка, це прекрасне пиво".
Раунд.
Гоня: Drop the mike.
Ні, дорого, не можна так робити.
Даніела Заюшкіна ("Vivienne Mort")
Лідерка інді-рок-гурту "Vivienne Mort" Даніела Заюшкіна / Скріншот відео Радіо Промінь
Даніела Заюшкіна: "Не хочеться вганяти в рамки мою аудиторію, тому що це люди, які люблять чесність, які люблять почуватись відверто, чесно, щиро і не погоджуються на менше"
Даніело, привіт! Яке запитання журналістів тобі набридло найбільше?
Даніела Заюшкіна: Мені здається, з роками вже зникла якась моя негативна реакція на запитання від журналістів. Тому що чим старшою я ставала, тим більше я брала відповідальність за події в своєму житті на саму себе. Навіщо мені злитись на дощ, який падає? Він мусить. І журналіст мусить питати те, що він придумав. Я не можу на нього злитись, що він щось не те запитав. Я, зі свого боку, можу відповісти так, щоб ми подружились і розмова вилилась у щось цікавіше, ніж питання по списку.
Але з такого найбанальнішого? Ми сьогодні спілкувались із Павлом Гоцом із NAZVA, і він такий: "творчі плани, звісно ж".
Даніела Заюшкіна: Про творчі плани мене взагалі не бісить. Є люди, в них творчі плани. Якщо вони є, ти або вирішуєш розповісти, або тримаєш їх в секреті, або не хочеш розповідати, якщо не впевнений, що виконаєш. Щось таке.
А який стан складніший для виступу: екзистенційна криза чи виступ у 30-градусну спеку?
Даніела Заюшкіна: Я дуже люблю такі питання в форматі бліцу, коли тобі треба вибрати щось одне. Ми пам'ятаємо, для чого ми виходимо, а ми виходимо, щоб дати людям те, що задумали, що вони потребують, тобто заради чого все. Заради того, щоб те, що ти вмієш, подарувати в найкращому вигляді. І я думаю, що в спеку не така проблема це зробити, ніж коли в тебе немає енергії на себе, а не те, щоб підтримувати своїх людей. Тому в спеку легше.
Який взагалі вигляд має ідеальний момент для написання пісні?
Даніела Заюшкіна: Нема такого. Можна написати і десь у дорозі, і на диктофон наспівати, і встати вночі, коли ти мусив спати, а тобі пісня прийшла, — й ти встав і щось записуєш. Думаю, основне — це не дуже занурюватись у щось надто прозаїчне, надто побутове, щоб це не вбивало, не засмічувало канал, через який ти все приймаєш. А він тебе знайде, де завгодно, якщо ти з ним на зв'язку.
Якби пісні гурту можна було передавати тактильно, яка б це була текстура: шовк, можливо, наждачка чи туман?
Даніела Заюшкіна: Хотілося б вірити, що це котяча шорстка. Не сфінкс, не равлик, не тасманійський диявол, а пухнастий котик.
Як би ти могла описати свою аудиторію, якби це був ліс? Якою твариною або рослиною була б твоя аудиторія?
Даніела Заюшкіна: Не хочеться, напевно, вганяти в рамки мою аудиторію, тому що це люди, які люблять чесність, які люблять почуватись відверто, чесно, щиро і не погоджуються на менше. Я так їх відчуваю.
Павло Варениця ("Epolets")
Вокаліст рок-гурту "Epolets" Павло Варениця / Скріншот відео Радіо Промінь
Павло Варениця: "Я і є той герой, який додзвонився до психологічного центру "Гармонія хаосу""
Привіт! Ми розпочали розмову поза зйомкою з того, що ти не любиш давати інтерв'ю.
Павло Варениця: Просто ненавиджу.
Але чому?
Павло Варениця: Я люблю спілкуватись десь на кухні, знаєте, спокійно, в атмосфері зосередженості. Не знаю, але коли я даю інтерв'ю, мені дуже складно зосередитись.
З усіх запитань, які тобі ставлять журналісти, яке бісить найбільше, або ти вже просто втомився відповідати на одне й те саме, тому що це завжди якась банальна річ?
Павло Варениця: Там все стандартно: назва гурту й про що пісня "Зраджуй". Це два питання, які мене харять максимально.
Гаразд. То що з назвою гурту і про що пісня "Зраджуй"?
Павло Варениця: Гурт називається Metallica. А пісня "Зраджуй" — це перекладена пісня "Nothing Else Matters". [Сміється — ред.]
Якби ваш сет сьогодні був стравою, що б це було?
Павло Варениця: Смажені кальмари з цибулею, бо я дуже люблю кальмари. Насправді будь-які смажені морепродукти.
Якби абсолютно всі пісні гурту "Epolets" грали на Радіо Промінь, яку з пісень ти б попросив прибрати?
Павло Варениця: "Зраджуй". Будь ласка, приберіть "Зраджуй", якщо вона є у вас в ефірі. [Сміється — ред.]
Чому?
Павло Варениця: Послухайте інші пісні. Поставте, будь ласка, "Спали ікони".
Якщо говорити про аудиторію гурту "Epolets", ти можеш сказати, що вона змінилась за роки вашої діяльності? Бо ти точно проходиш свої внутрішні й зовнішні трансформації, і ми це помічаємо кожного разу.
Павло Варениця: Люди на концертах постійно оновлюються, я це відчуваю, бачу по соцмережах. Коли гурту за 10 років, це нормально, що через гурт проходить декілька поколінь. Вони потім іноді приходять зі своїми дітьми, іноді ці діти приходять на концерти й кажуть, що моя мама ваша фанатка.
Тобі таке казали?
Павло Варениця: Так, мені це казали й мені це дуже лестить. Я сказав: "А чому ти без мами? І познайом зі своєю мамою".
Спеціально для наших глядачів, скільки тобі років?
[Не відповів — ред.]
Можна сказати, що гурт "Epolets" уже всього досягнув, чи для вас все ще існують виклики?
Павло Варениця: Мені здається, що конкретно гурт "Epolets" перестав займатися якимось досяганнями. Ми просто пишемо музику і зараз випустили альбом. ["Гармонія хаосу" — ред.] Я дуже щасливий, що в цьому році вдалось його зібрати. Сподіваюсь, наступний альбом принесе мені стільки ж задоволення, скільки й останній.
Особисто для тебе цей альбом чим особливий?
Павло Варениця: Він якраз про мої трансформації. Бо я і є той герой, який додзвонився до психологічного центру "Гармонія хаосу".
Що змінилося в психологічному стані?
Павло Варениця: Мені здається, що як і будь-яка людина, протягом всього життя я займаюсь тим, як зробити кращу версію себе. І здається, що з цим альбомом я прийняв більше, як колись мені здавалось, моїх недоліків, а зараз я зрозумів, що в якійсь мірі це навіть мої переваги.
Можемо сказати, про що конкретно ти говориш?
Павло Варениця: Та не знаю… Я дислексик [розлад читання — ред.], в мене ADHD [розлад дефіциту уваги й гіперактивності — ред.]. В мене багато, знаєте, таких, ну, це не діагноз, який поставлений конкретно лікарем, але це мої спостереження за собою.
Але ти звертався до спеціалістів?
Павло Варениця: Періодично я звертаюсь до спеціалістів. Та я ще не знайшов спеціаліста, який би став моїм постійним лікарем.
Ти реалізований? Ти сказав, що гурт "Epolets" вже не займається досяганнями, але чи можна сказати, що він такий, як ти прагнув? Чи, можливо, хотіли б більше аудиторії, більше прослуховувань?
Павло Варениця: Трохи більше аудиторії, напевно, хотів би, але мені зараз достатньо комфортно в тих клубах, в яких ми граємо. Я б не хотів, напевно, збирати більші (в Палаці спорту мені було б некомфортно). Чи реалізувались ми? Це можна буде сказати, коли я помру, типу, це ж шлях всього життя. Але в гурті "Epolets" я максимально реалізовуюсь.
Якщо говорити про фестивалі, наскільки ти їх любиш? Чому тобі подобаються виступи на "Faine Misto"? Чи навпаки, тобі більше до вподоби сольники?
Павло Варениця: Я фестивальна людина, я безмежно залежний від фестивалів. Із закриттям кордонів я лишився змоги їздити на закордонні фестивалі, це теж той досвід, якого мені зараз просто не вистачає. А "Faine Misto" і ряд київських фестивалів мені оцю порожнечу заповнюють. Я дуже люблю фестивалі, прям трушні фестивалі, і це не про розпусту, алкоголь і наркоманію. Це про традиції, які є в глибині кожного з нас. Бо фестиваль — це карнавал, який проходить у будь-якій країні і проводився в будь-які часи. Це не обов'язково про лайнап.
В тебе є фестивальні традиції?
Павло Варениця: Я продумую кожен образ на фестивалі. В мене з дружиною є традиції на фестивалі, певний чекпоінт, який ми маємо пройти.
Можна пару пунктів?
Павло Варениця: Там є, типу, поплакати на якомусь артисті, зайнятися сексом спонтанно. Бажано не на якомусь артисті, може з якимось артистом. [Сміється — ред.]
Фото: Пресслужба співачки АЗІЗА
"Пісня "Ну хоч слово" — це саме та робота, над якою ми з командою шоу "Мультитрек" працювали просто весь сезон. І якби ви знали, скільки версій пісні було відкинуто, поки нарешті мої талановиті саундпродюсери не створили цю, фінальну. Це була дуже довга робота з мільйонами правок, сліз, годинами на студіях, але результат мене дуже тішить. Бо, по секрету вам розкажу, що ця пісня стала переможницею в цьому шоу "Мультитрек". Участь у шоу стала для мене, до речі, дуже-дуже цікавим досвідом, було різне. І ви все це можете побачити у випуску. Він вже є на Ютубі. Тому після перегляду обов'язково пишіть, як вам. І чи згодні ви з тим, що переможницею стала АЗІЗА. Буду все читати. І я знаю, що точно одне з питань, які можуть виникнути: "АЗІЗА, ну, чому такий сум?". "Ну, де історія про щастя?" Ну, вже, нарешті. І я, напевно, вам скажу, що не знаю. Я не проживаю якийсь складний етап життя, але надихаюсь фатальною та приреченою любов'ю. Я відчуваю себе ліричним героєм і мені так подобається писати те, що, на жаль, іноді викликає сльози. Тому пісня "Ну хоч слово" – це про крихкість почуттів, розмови, які так і не відбулись, про слова, що зависли в повітрі, про відстань, яка зростає. І слухаючи, ви все зрозумієте і відчуєте", — розповіла АЗІЗА в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у липні АЗІЗА презентувала сингл "Літери".
Також читайте АЗІЗА: Я вчуся обирати себе, а не людей, які мені шкодять.
Фото: Пресслужба Krylata
"Новий сингл "Наше літо" — це абсолютно проста, тепла до душі та щира історія про літні спогади з мого дитинства, щемливі незабутні картинки старої бабусиної хати, пригоди з сестрами та братами, коли лазили за малиною до сусідів, лежали в траві, вигадуючи, на що схожі хмари, ходили босоніж на річку – моменти, які більше ніколи не повторяться. Та саме вони рятують надію на створення нових таких в наступному житті. На обкладинці пісні — фото моїх батьків із нашого останнього походу в гори до повномасштабного вторгнення. Мудвідео складається з кадрів в горах, куди ми відправилися відтворити той настрій. До речі, в пісні навіть є голос тата. Сім'я та цінність життя в моменті. Саме про це "Наше літо", трек, який постійно доводитиме мене до сліз. Слухайте "Наше літо", ностальгуйте та мрійте, виставляйте свої літні та дитячі спогади під неї і будемо насолоджуватися ними разом. І зовсім скоро за місяць почуємося знову", — розповіла Krylata в ефірі Радіо Промінь.
Також читайте KRYLATA: Ми об'єднуємося заради однієї місії: розповісти Європі про те, що сьогодні відбувається в нашій країні.
Фото: Пресслужба Vlad Darwin & Марія Бурмака
"Ми разом з Марією Бурмакою записали для вас дует "Розлюби" 30 років потому. У 90-ті роки, коли я був ще школярем, я заслуховував пісню "Розлюби" до дір. Це був мій світ. І саме тоді, завдяки Марії Бурмаці, зародилася моя любов до української поезії, до української музики. Я дуже щасливий, що сьогодні можу заспівати пісню "Розлюби" у дуеті і вкласти частинку свого життя і своїх переживань у неї. До прем'єри ми підготувалися дуже грунтовно. Разом із синглом ми презентуємо яскравий відеокліп, який знімали на дібрівському кінному заводі. У відеокліпі глядачі побачать один із найбільших табунів породистих коней України, а також інтер'єри старовинного 140-річного заводу", — розповів Vlad Darwin в ефірі Радіо Промінь.
"Я написала пісню 30 років тому на вірш поета Бориса Чіпа, який мені передав цей вірш. І тоді були, звісно, зовсім інші емоції. Можливо, ви пам'ятаєте, був кліп мальований, вітряки, трави. Я бігла, падала в траву, співала. І от минуло 30 років, і ця пісня отримує нове дихання. Зараз багато людей, які чують цю пісню, кажуть, що спогади розпаковано. Але насправді, якщо були справжні почуття і любов, то розлюбити неможливо. Хоча, звичайно, у кожного свій розвиток подій, своє життя і своя історія кохання", — розповіла Марія Бурмака в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у травні Марія Бурмака випустила пісню "Братику".
Фото: Пресслужба INGRET
"Моя нова пісня, яка називається "Глибина", відкриває мій майбутній акустично-фортепіанний альбом, який вийде вже цієї осені. І ця композиція, я впевнена, безумовно занурить вас у ваші відчуття та стан певних переживань. А зараз хочу розповісти, як народилась ця пісня, адже я дуже люблю ділитися цією історією. Я опублікувала перші рядки пісні в своєму дописі в Instagram і запропонувала своїм читачам продовжити їх. І саме їхні відповіді і відгуки стали основою фінального тексту. Мені дуже подобається, що в цій пісні звучать відчуття про глибину багатьох людей, а не лише мої. А особисто для мене поняття глибини – не боятись знайомитись і пізнавати себе, навіть якщо це не завжди приємно. Це про живу істоту, яка, як і водна стихія, залишається до кінця невивченою. І хто зна, можливо саме і для цього є наше з вами життя, щоб віднаходити свої глибини і ставати цілісними та вільними від упереджень, які створюються на нашому шляху. Також ми створили відеороботу з режисером Богданом Рибкою. Цікава ця робота, цей кліп тим, що у нас була лише одна можливість, аби відтворити емоційну складову за рахунок того, що ми знімали цей кліп одним дублем. І коли я згадую зйомки кліпу, то мене смішить той факт, що я грала повністю на розстроєному фортепіано і за рахунок того, що ми хотіли, аби воно стояло повністю у воді, хвилі просто його почали збивати, омивати з усіх боків і нам знадобилося його винести назад на сушу. Ми чекали багато годин, аби клавіші відновились, і я змогла на них натискати, тому що їх просто затопило, і вони були важкі, і звук було уже не відновити. Фортепіано лишалось до кінця наших зйомок розстроєним. Тому, окрім того, що я співала під живу версію свого ж запису, тому що ця пісня теж, яку ви будете слухати, вона записана одним дублем. І для артиста знімати під такі аудіо відео достатньо важко, тому що немає певної ритмічної складової. Це для вас трішечки закулісних історій. А я вас запрошую слухати пісню на Радіо Промінь на всіх стрімінгових майданчиках та дивитися відео і залюбки буду вдячна вашим коментарям та відчуттям, які ви отримали під час цієї пісні", — розповіла INGRET в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у квітні INGRET презентувала пісню "Квітка".
Також читайте INGRET: Я не картаю себе й не згадую, що щось робила неправильно, я знаю, куди мені треба рухатися.
Фото: Пресслужба Мертвого Півня
"Ідея пісні "Література" зародилася близько року тому. Почалося з того, що в нас був один вірш для цієї музики, згодом інший. І врешті ми натрапили на молодого поета Віталія Данищука на псевдо "Рідкість". Сталося так, що мені хтось показав його збірку, а потім Віталій і сам написав вже нам у соцмережах і запропонував свої вірші, на що ми йому вже продемонстрували певну роботу над піснею. Одним словом, вийшла цікава співпраця. І, як на мене, це дуже-дуже перспективний молодий поет. Що стосується відеокліпу, то ми хотіли передати той факт, що ще до початку повномасштабної війни в Україні книжковий ринок був практично на 90% або близько того саме російськомовним. Він складався з російськомовної літератури, яку везли сюди просто тоннами. І українська література задихалася в таких умовах. Я особисто пам'ятаю, як важко було знайти ту чи іншу книжку в українському перекладі або просто наскільки мало було українських книжок на полицях. Слава Богу, це змінилося, звичайно ж, такою важкою, кривавою ціною. Але, тим не менш, зараз українська книжка переживає своє відродження і нове життя. Реліз пісні "Література" фактично передує виходу нашого нового альбому "Поезії хмільних дворів". Цей альбом – це творіння гурту після 13-річної перерви. І до нього увійдуть як пісні, які вже виходили після 2023 року, так і цілий ряд нових композицій. І одна із них навіть буде із Юрком Іздриком спільно записана. Так що слухаємо сингл "Література", а також слухаємо незабаром наш новий альбом", — розповів вокаліст гурту "Мертвий Півень" Юрій Рокецький в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Мертвий Півень та Юрій Іздрик випустили сингл "Страх".
Також читайте Юрій Рокецький: Книга "Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»" — це справжнє історичне дослідження на тлі епохи.
Фото: Пресслужба Tember Blanche
"Наш новий трек "Принцеса" — це історія про кожного з нас частково, адже у всіх бувають миті, коли зовсім не хочеться йти на роботу, а хочеться тільки, щоб поруч була людинка, яка зароблятиме гроші замість нас. Але, очевидно, це іронічний трек. Тут поєднуються і дитячі мрії, і суворість цього дорослого життя, і саркастичний погляд на бажання жити красиво і при цьому не докладати жодних зусиль. Коли ми її придумували, нам було дуже весело. Але ми розуміли, що це сильно відрізняється від усього, що було в Tember Blanche. Ми навіть не були впевнені, що будемо це випускати. Але ми ввімкнули цей трек нашій команді. І я, коли побачила непідробну реакцію і щиру посмішку на їхніх обличчях, зрозуміла, що ця пісня не може просто так пропасти. У нас з'явилася ідея віддати цю пісню Ганні Польській і Лабра Дудлі, саме героям моєї майбутньої книги. Щодо відео, то його ми знімали втрьох. Ми просто пішли на студію, розуміли, що не хочемо знімати нічого складного. Але, оскільки Влад (ред: Влад Лагода - учасник і продюсер Tember Blanche) у нас також вміє в motion дизайн малювання і ось це все, хотілося погратися на постпродакшені з ось цими анімашками, графіті, певним гротеском, який можна побачити у цій відеороботі. Щодо планів, то наразі ми дописуємо наш третій альбом, плануємо випустити його восени, а в листопаді поїдемо в європейське турне. Вже скоро анонсуємо також концерти з презентацією третього альбому в Україні і працюємо з видавництвом над моєю книгою. Зараз вона на етапі редагування і створення обкладинки", — розповіла Tember Blanche Саша Ганапольська в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у квітні Tember Blanche представила новинку "Та cама".
Також читайте Саша Ганапольська (Tember Blanche): Ми живемо за таких умов, коли будь-що може вибити з колії.
Фото: Пресслужба платформи "На її основі"
"Я тут, щоб розповісти вам про непересічну подію в українській музиці: вийшов величезний альбом на 19 пісень, створених на музичному кемпі, який ми організували в травні цього року. Що ж таке кемп? Це творчий захід, де впродовж п'яти днів 21 учасник, серед яких успішні українські артисти, музиканти та музичні продюсери різних жанрів, їдуть за межі великих міст, поєднуються в команди, отримують завдання і створюють кожен день нову пісню під керівництвом менторів – досвідчених авторів пісень. Також під час кемпів відбуваються корисні музичні майстер-класи, формується потужна спільнота, а також будуються місточки між музичними бульбашками різних куточків нашої країни. Це вже другий кемп, який ми організували "На її основі". І цього разу з Черкащини ми привезли вам новий музичний стиль від Alice Change, яка у співпраці з музичним продюсером CRYBYE, музикантом Van Su, під керівництвом Катерини Рогової, написали пісню "Карамельна любов". Також у альбомі є пісня "Черкаський ліс", де ви дійсно зможете почути, як він звучить і лікує душу. Голосом Слухай Сашу і музикою від Imager, Ксенії Костіної і ментора команди Саші Мусевича. Для тих, хто хоче почути протест проти суворої реальності життя у війні, слухайте пісню "напоказ" від Berliner Döner, CRYBYE, Ксенії Костіної. Якщо ви сумуєте за близькою людиною, то вам обов'язково відгукнеться пісня "Про що говорять будинки" від Yosyaa, MYTRO і Rena Dakhno. І для тих, хто просто хоче покращити собі настрій і відпустити всі проблеми, рекомендую трек "Голий" від "Скажи щось погане", David Riabin, Oleksii Rapp і ментора Антона Шителя. Ви зрозуміли, що музика в альбомі "КЕМП 2.0" є на будь-який смак і настрій, тому слухайте його легально на Spotify, Apple Music і YouTube Music, бо саме таким чином ви підтримуєте самих артистів", — розповіла проєктна менеджерка музичної платформи "На її основі" Маріанна Танська в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у травні за сприяння платформи "На її основі" IRYN, Badwor7h та Popil випустили сингл "Голосові".
"Незалежність. Етапи". Спеціальні ефіри на Українському Радіо до Дня Державного прапора України та Дня Незалежності
Чому історія боротьби за незалежність постійно розвивається по колу: спочатку піднесення, потім зневіра, взаємна боротьба і руїна, внаслідок чого Україна опиняється під владою зовнішніх сил і чи є шанс розірвати зачароване коло?
Аналізуємо три основні етапи, під час яких українських народ виборював свою незалежність:
— 23 серпня о 15:07 про період з 1648 до 1687 року, який увійшов в історію як Руїна. Гостем ведучого Сергія Стуканова став доктор історичних наук Володимир Маслійчук.
Слухати ефір тут
— 23 серпня о 17:07 про визвольну боротьбу в першій половині ХХ століття до завершення Другої світової війни. Гостем студії став історик Геннадій Єфіменко.
Слухати ефір тут
— 24 серпня о 14:07 про новітній етап боротьби за незалежність (з кінця 1980-х років до повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року). Гість ведучої Наталії Соколенко —журналіст, радіо- і телеведучий Андрій Куликов.
Слухати ефір тут
"П’ять розмов про Україну". Спецпроєкт
20-24 серпня о 15:15:
ютуб-канал Українського Радіо;
Перший канал Суспільного
П’ять випусків проєкту присвячені ключовим темам, які формують національну ідентичність: суспільство, мова, історія, культура та армія. Про ідею, залаштунки та головні відкриття проєкту — розповіла в інтерв’ю його ведуча Тетяна Трощинська.
"Батьки-засновники"
24 серпня об 11:00:
Українське Радіо;
ютуб-канал Українського Радіо
Який образ України постає у творах Лесі Українки? Чому вона часто порівнює Україну із Давнього Грецією? Який вплив справила письменниця на процес українського націєтворення? Ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко запросили до слова знамениту українську письменницю, авторку проникливої монографії про Лесю Українку — Оксану Забужко.
"Сьогодні. Зранку"
24 серпня об 11:07:
Українське Радіо
Про історію України, як на неї дивитися і вивчати через постаті визначних державотворців — ведучі Олена Зелінченко і Роман Коляда в прямому ефірі говоритимуть з авторами та ведучими проєкту "Батьки-засновники" Наталею Соколенко і Сергієм Стукановим.
Слухати ефір тут
"Амбасадори"
24 серпня о 17:07:
Українське Радіо
Розмова Романа Коляди з письменницею Оксаною Забужко про те, звідки виводить свою генезу сучасна українська дипломатія.
Слухати ефір тут
Спецпроєкт з книгарні "Сенс" на Хрещатику
24 серпня о 16:00 та о 17:00:
Радіо Культура
Публічні інтерв’ю Олени Гусейнової з Наріманом Алієвим та Оксаною Забужко про те, з чого складається Незалежність.
Послухати ефір з Наріманом Алієвим можна тут
А з Оксаною Забужко — тут
"Радіоконцерт": "Симфонія Незламності"
24 серпня о 18:00:
Радіо Культура
Твір сучасного українського композитора Олега Безбородька, написаний 2024 року, який рефлексує наш досвід проживання повномасштабної війни.
Послухати концерт можна тут
"Вікенд на Радіо Культура"
24 серпня о 19:00:
Радіо Культура
Ведуча Наталія Грабченко разом із істориком Олександром Зінченком говоритимуть про написання Акту проголошення Незалежності та про те, як українці зруйнували імперію зла.
Слухати ефір тут
"Радіодокументалістика": проєкт "Апостол нашої незалежності"
24 серпня о 22:00:
Радіо Культура
Про життя та діяльність ідеолога державної самостійності України Миколи Міхновського.
Слухати тут
Більше про інші проєкти на 24 серпня та спецплануванна Радіо Культура до Дня Незалежності — у матеріалі.
"Музика нашої Незалежності". Пісні, що нас об’єднують
24 серпня упродовж дня
Радіо Промінь
Ретельно відібрані редакторами Радіо Промінь пісні, що стали символами кожного року з 1991-го і до сьогодні, виходитимуть упродовж 24 серпня. Пісенна історія Незалежності, яку ми проживаємо разом.
Пісні, які знає і співає не одне покоління українців
24 серпня упродовж дня
Радіоточка
"Чорнобривці", "Пісня про рушник", "Пісня про матір", "Червона рута" та ще багато інших культових творів почуєте упродовж 24 серпня в ефірі Радіоточки. А ще цього дня радіостанція святкуватиме 2 роки від запуску!
Фото: Пресслужба Білого Бо
"Я радий презентувати вам свій новий трек "Граю знов". Це не банальна історія про любов, це пісня про любов, як азарт, виклик і залежність, де кожен новий шов – нагадування, що ти знову у грі. По тексту це рух між болем і захопленням грою та реальністю. Пісня точно відгукнеться тим, хто хоч раз потрапляв у стосунки на межі пристрасті і драми. У цій композиції я традиційно відповідаю за весь цикл створення музики від написання тексту до саундпродакшена, що дозволяє тримати повністю особистий стиль та емоційність. Також радий анонсувати свій перший сольний концерт в Києві 18 жовтня в клубі Atlas. Буду радий бачити всіх. А раптом на зв'язку Львів, то я вас чекатиму з сольним концертом 27 вересня в !FESTrepublic", — розповів Білий Бо в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні Білий Бо представив трек "Проведи мене додому".
Читайте інтерв'ю Білий Бо: Без мрій наше життя перетворюється на один суцільний довгий день.
Також читайте: "Селекція": шоу, яке дало голос українській музиці. 10 років історії.
Фото: пресслужба Атмосферика
"Сьогодні я вам розповім про мою найновішу пісню "Космічних тобі снів". Якщо ви слідкуєте за моїми соцмережами, в цілому вам не буде в диво, який образ життя я веду. Ви знаєте, що основною ціллю моєї творчості завжди було розділити з людиною саме цей складний або щасливий момент, щоб слухач відчув, що я не один такий. Виявляється, що є той, хто мене розуміє, оскільки саме в цей момент, коли я писав цю пісню, мені дуже хотілося, щоб хтось розділив зі мною мої почуття. Цю пісню написав на балконі квартири. Там було таке afterparty після відкриття фотостудії. Мені було дуже сумно там сидіти, слухати сумні пісні. Звідти, до речі, пішов рядок "я розчиняюсь в порожнечі заповнених кімнат". І згодом туди просто заходить дівчина на цей балкон. Її звати Даша, з якою ми почали спілкуватися на дуже відверті теми. Вона мені розповідала про свої переживання, я їй про свої. І з часом я їй такий просто кажу: "Слухай, давай просто обіймемось, щоб не казати ці зайві слова". І саме звідти пішов рядок, який є в приспіві: "Просто подивись мені в очі, обіймай мене без зайвих слів". Ця композиція не має якогось певного жанру, оскільки я намішав туди drum and bass, post-punk, hyperpop та Jersey Club. Повністю продакшн цієї пісні робив я, навіть фото до обкладинки", — розповів Атмосферика в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у квітні 2024 року Атмосферика та blessbaby представили спільний трек "Дотики".
Читайте інтерв'ю Атмосферика: "Всі кошти, які я заробляю, витрачаю на свою музику".
Також читайте: "Селекція": шоу, яке дало голос українській музиці. 10 років історії.
Фото: пресслужба Sichneva
"Cьогодні я розповім вам про свою нову пісню "Спортивний інтерес". Боротьба у кожного своя: хтось мріє знову обійняти свою людину, хтось банально схуднути чи знайти кращу роботу. І якщо рух — це запорука життя, то дуже важливо не втратити до цього життя спортивний інтерес і бігти до самого кінця. Та якби мене попросили описати трек одним реченням, я б процитувала Ольгу Руденко, головну редакторку Kyiv Independent, яка неймовірно надихає мене своєю працьовитістю. "Якщо руки зайняті, вони не опустяться." Пісня була написана дуже швидко, записана ще швидше. Працювала над створенням, як завжди, зі своїм найкращим музичним другом, саундпродюсером Tony Mo, який колись повірив у мене і зараз повірив у цю пісню. Але найбільш неочікуваним для мене стало те, що я наважилась на перший кліп, бо я все ж таки звикла бути по інший бік кадру, але точно не в ньому. Але хочеш бути артистом, бори несприйняття себе, виходь із зони комфорту і просто дій. Також заради вдалої зйомки, щоб нікого не підвести, я два тижні поспіль тренувалась, бігала і навіть встигла трохи схуднути. Режисеркою кліпу стала неймовірна Ірина Мордюшенко, яка зібрала мега круту команду. Буквально всі зацінили мої старання, підбадьорювали мене, знаючи, що це мій перший досвід із камерою. І, мабуть, завдяки такій підтримці, я і маю настільки достойний, як для першого разу, результат. Проте це лише початок. І я вже можу сказати, що на осінь готую не менш гарну відеороботу на геть нову пісню. Зараз хотілося б приділити більше уваги саме обличчю Sichneva. Тож, окрім того, що я активізуюся в музиці, я ще й дуже-дуже постараюся здивувати вас красивими візуалами. Буду дуже рада, якщо ви заціните мій "Спортивний інтерес" і отримаєте хоч невеличку, але дозу позитиву і мотивації", — розповіла Sichneva в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у жовтні Sichneva презентувала трек "Столиця".
Також читайте: "Селекція": шоу, яке дало голос українській музиці. 10 років історії
Фото: Lilya Lylyk
Популярна культура, як це не дивно, великою мірою доклалася до українізації всієї України
Перше й головне запитання: яке з питань журналістів бісить найбільше за всі роки вашої діяльності?
Мене журналісти не бісять. Я ставлюсь із великою повагою до людей вашої професії.
Є банальні питання…
Так, більшість.
Які з них найкрінжовіші, можливо?
"Які з питань журналістів викликають у вас негативне ставлення?". Ну, те, що ви зараз запитали.
Ви вже друга людина – а знаєте, хто перша, яка відповіла те саме?
Я думаю, Женя Турчинов (гітарист гурту Жадан і Собаки, - прим. ред.).
Ні, але теж Євген – Галич. А взагалі, якби всі пісні Жадана і Собак грали на Радіо Промінь і винятково лише вони поповнювали плейліст, яку з пісень ви попросили би прибрати з ротації – і чому?
Взагалі я намагався би цього не допустити. Це жахливо, якщо би одна група звучала на такому прекрасному радіо, як Радіо Промінь. Мені здається, ваша сильна сторона – це різноманітність і різнобарвність. От я, наприклад, пам’ятаю свої підліткові роки – я тоді слухав на транзисторі Радіо Промінь. Було приємно, що там окрім естради, яка, ясна річ, сприймалась з меншим інтересом, час від часу з’являлось щось абсолютно прогресивне, несподіване – і це було дуже цікаво! Мені здається, Радіо Промінь зберіг це і до сьогодні.
Фото: Радіо Промінь
Хто з виконавців лунав, що вас тоді зачепило?
Та хто… Так і не згадаєш. Але пам’ятаю ці всі хіт-паради, якісь підбірки… Тобто, звучало все, що тоді гралося в Україні, і це теж було важливо, що немає якихось замовчувань. І ВВ, і Брати Гадюкіни – і разом з тим Павло Миколайович Зібров, Іво Бобул – ця естрада пострадянська. І "пострадянська" – я зараз не говорю як про щось негативне, тому що справді це великий пласт музики, який нам дістався з 80-х років і який розвивався і розвивається до сьогодні. Але разом із тим з’являлось щось нове, молоде, зірки "Червоних Рут". І зірки першої "Червоної Рути", яка тоді, власне, я думаю, великою мірою сформувала уявлення мого покоління про українську музику – це Брати Гадюкіни, Сестричка Віка, ВВ, Кому Вниз – пласт дуже цікавої музики. Ну і кожна наступна "Червона Рута" підкидала й підкидала нових зірок, як хмиз у вогонь наших читацьких симпатій.
Я пам’ятаю 1991-й рік: Мертвий Півень і Тарас Чубай. Потім севастопольська "Рута": це Вхід у Змінному Взутті. Потім наша знаменита "Червона Рута" 1997-го року, яка дала цілу хвилю нової музики: Танок на Майдані Конго, Тартак, Катя Chilly. Тоді от, власне, нарешті українська молодь у великих індустріальних містах почала співати українські пісні. Десь паралельно з цим з’явилися Океан Ельзи – і в нульових роках це вже була зовсім інша історія.
Виросло ціле покоління українців, яким не треба пояснювати, чому вони слухають українську, а не російську, музику
Такий фестиваль як Faine Misto – ти міг би сказати, що зараз його можна порівнювати напряму з тією ж "Червоною Рутою", наприклад?
Та ні, це зовсім інший формат і зовсім інший підхід. "Червона Рута" мала велику просвітницьку мету. І з одного боку, це їй заважало. Тому що, крім першої чернівецької "Рути", їх же робили на Сході – Запоріжжя, Севастополь, Харків. Намагаючись таким чином українізувати ці великі індустріальні регіони. І це була шляхетна мета, безперечно. Але погодьмося, що де-небудь би у Львові, Тернополі чи в Києві ці фестивалі викликали би значно більше інтересу. Але там була інша стратегія, інша тактика, і вона, я думаю, великою мірою – дивлячись в історичній ретроспективі – спрацювала і дала свій результат. І справді, популярна культура, як це не дивно, великою мірою доклалася до українізації всієї України.
Фото: Радіо Промінь
А те, що робиться на таких фестивалях, як Zaxid Fest, як Faine Misto, як Бандерштат, як Atlas – це зовсім інше, це музика для музики. І це дуже добре. В цьому немає якоїсь просвітницької складової, тому що вже виросло покоління українців, яким не треба пояснювати, чому вони слухають українську музику. І загалом, якимось таким важливим маркером було те, що зараз фактично… ну, фестивалів менше стало, ясна річ, у зв’язку з повномасштабною війною, але вони всі загалом позбавлені російської присутності. Тобто, виявилося, що можна робити великі українські фестивалі на тисячі людей, з тисячами проданих квитків, без участі російських псевдозірок. Мені здається, це дуже жорстоке, трішки запізніле, але прозріння. Мені здається, це мало статися задовго до цього.
Щойно буде проголошений мир, щойно будуть відведені війська і пролетить останній дрон – наступного дня з’явиться якись умовний російський виконавець, російська компанія, російський лейбл, російський телеканал, російська радіостанція, які спробують сюди пролізти. Очевидно, що війна буде продовжуватись в культурному форматі – і до цього треба бути готовими зараз
Як ви вважаєте, як це буде надалі змінюватись? Тому що після 2022 року ми точно побачили цей сплеск, він був надзвичайним бустом – скажімо, наступні років 10 це треба буде просто втриматись на плато, чи ми, навпаки, будемо примножувати кількість артистів, якість артистів?
Розумієте, це все залежить від того, коли, де і як закінчиться війна. Відповідно, якщо ми говоримо з вами зараз про музику і культуру після війни – це одна історія. Тому що, якщо буде далі тривати й тривати гаряча фаза, якщо далі будуть постійні обстріли, то очевидно, культура великою мірою буде поставлена на паузу. Попри те, що будуть з’являтися нові музиканти, нові релізи, проводитись фестивалі, зрозуміло, що це не буде повноцінним якимось процесом. А от якщо ми спробуємо зазирнути трішки вперед і трішки пофантазувати, і подивитися, що буде після того, як – умовно – буде оголошено про завершення чи то гарячої фази, чи то повномасштабного вторгнення, чи то війни як такої – я думаю, там почнеться багато цікавих речей. Тому що, по-перше, українська культура буде змушена так чи інакше працювати в полі всієї країни, в полі всього українського суспільства, не маючи російської конкуренції, яка доволі сильно вибивала багато процесів.
А з іншого боку, можна вже зараз уявити, що росіяни спробуть повернутися. Безперечно, це станеться. От щойно буде проголошений мир, перемир’я, щойно будуть відведені війська, щойно пролетить останній дрон – наступного дня з’явиться якись умовний російський виконавець, російська компанія, російський лейбл, російський телеканал, російська радіостанція, які спробують сюди пролізти. Очевидно, що війна буде продовжуватись в культурному форматі – і до цього треба бути готовими зараз. І тут в жодному разі не можна поступатися, і в жодному разі не слід забувати, що зараз відбувається. Хто забуде і хто скаже: "Ну, давайте, ми ж помирилися, давайте ми знову запустимо сюди умовного Лєпса", – тому треба нагадати вчорашній фестиваль, коли ми всі, кілька тисяч людей, були змушені ховатися після початку повітряної тривоги.
Фото: Радіо Промінь
Якраз таки, про цих людей, яких можуть впустити сюди когось на кшталт Лєпса чи когось ще, чиє ім’я навіть вимовляти не хочеться. Ми нещодавно в ефірі Радіо Промінь з вами спілкувалися про те, що деякі з артистів уже почали робити певні відкати. І ви тоді сказали: "Артисти зазвичай не роблять відкати. А якщо хтось робить відкат – то це якесь колесо". Але це цікавий момент, що дехто з українських артистів починає повертатись до своєї російськомовної творчості. Чи це не може бути, скажімо, тим порталом, крізь яке воно й буде повертатися?
Та безперечно! Буде багато маніпуляцій на темі мови, на темі історії… Зрозуміло, що по війні в нас відновиться політичне життя. А політичне життя – це велике поле для маніпуляцій, зокрема, на мовному грунті. До цього теж слід бути готовими. Дуже хочеться вірити, що суспільство все-таки пройшло точку неповернення і що не дозволить робити з себе дурня, не дозволить знову використовувати себе в оцих ось ігрищах. Тому що наш інформаційний простір, наш культурний простір, наш мовний простір зараз захищені законодавством – і просто достатньо не порушувати Конституцію України. І тоді тут не буде ніякого умовного Лєпса.
Люди, які слухають чи читають російське, роблять це не тому, що вони українофоби. А тому, що в них просто не вироблений механізм пошуку й сприйняття свого
А якщо ще говорити про якийсь перелік правил чого, можливо, потрібно було би притримуватись – як ми можемо відстоювати надалі цей культурний український простір?
Та чого мені розповідати, що кому робити? Я міг би обережно так порадити більше цікавитись своїм. В Україні зараз справді робиться велика кількість дуже цікавого якісного культурного контенту – і в музиці, і в літературі, і в кіно, і в театрі, і в образотворчому мистецтві. Просто достатньо піти в галерею, піти на виставку, піти на якийсь концерт і послухати. Справді – послухати цей фестиваль: три дні якісної і дуже різної української музики. Яка постійно створює щось нове, постійно рухається кудись вперед…
Розумієш, дуже часто за несприйняттям свого немає якоїсь політичної позиції. Дуже часто, скажімо, молоді люди чи люди старшого віку, які далі слухають чи читають російське, вони ж роблять це не тому, що вони українофоби. А тому, що в них просто не вироблений механізм пошуку й сприйняття свого. Вони не знають, де купити українську книжку, не знають, де послухати українську музику – вони й далі сидять у російському ТікТоку, в російському X, – а там їм підкидають, власне, свій продукт. Для декого з наших співвітчизників навіть на четвертому році великої війни мало що змінилося.
На фото Сергій Жадан і Дмитро Захарченко (Радіо Промінь)
Безперечно, я дивлюся на Ліну Василівну Костенко і на її покоління закоханими очима
Один з інструментів в тому, що стосується контенту, якраз таки, я впевнений, є Радіо Хартія, яке ви створили не так давно, але вже встигли закінчити свій перший сезон і зробити дуже багато матеріалу. Я думаю, найрезонансніша історія, яка точно пішла, – це інтерв’ю з Ліною Василівною Костенко. Можемо трохи поговорити, яке ваше враження? Бо здавалось, що Сергій Жадан сидить і закоханими очимаи дивиться на українського класика (і це зрозуміло). Але яка насправді була на той момент емоція, як ви зараз вже прорефлексували те інтерв’ю?
Безперечно, я дивлюся на Ліну Василівну і на її покоління закоханими очима. Це поети, на яких я виростав: Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Драч, Микола Вінграновський. І Ліна Костенко, безперечно – це люди, на яких я виростав. Тому для мене це велика удача – і людська, і журналістська – побачитись і поспілкуватись з Ліною Василівною. Це не було класичне інтерв’ю, скоріше дві дружніх розмови. Тому висловлювати претензії з приводу формату, мені здається, тут просто недоречно. Якщо комусь не подобається – хай спробує взяти інше інтерв’ю у Ліни Костенко. В нього це не вийде.
Це справді великий ексклюзив, тому тут навіть сумнівів немає.
Абсолютний ексклюзив. Якщо говорити серйозно, я дуже вдячний Ліні Василівні за те, що вона погодилась. Погоджуючись, вона мотивувала це тим, що вона говорить з харків’янами, і вона говорить з радіо, яке належить Національній гвардії, тобто, Силам оборони. В неї є велика повага до військових – і за це їй величезна подяка. За її щирість, за її час, за іронію – і самоіронію!
До речі, Ліна Василівна точно показала себе як людина, яка міцно тримає руку на пульсі. Я скажу особисто своє суб’єктивне ставлення: цей момент, коли вона почала говорити про Азовсталь і почала поправляти вас щодо того, що люди не здалися в полон, а виконали наказ. І я тоді подумав: "Ого!"...
Просто більш точно сформулювала, так. В нас із нею спільна точна зору на це і немає якихось суперечностей.
Ні-ні, я лише про те, що вона надзвичайно в контексті…
Безперечно, в неї дуже жвава картина світу – з того, що я встиг побачити. Вона слідкує за подіями і в політиці, і в культурі.
У кого з інших класиків ви ще хотіли би взяти інтерв’ю? Можливо, навіть з людей, які вже відійшли?
Це така невесела тема, але я страшенно шкодую, що не встиг поговорити з Ігорем Калинцем. Він помер нещодавно. В нас була ідея зробити з ним розмову – і ми не встигли. Я не встиг записати розмову з Валерієм Шевчуком – він теж нещодавно помер. Теж неймовірна величина і постать для нашої культури…
У нас просто на Радіо Хартія, якщо ти побачив, був проєкт "Перші". Ми там записали кілька розмов, які були фактично такими апостолами, першовідкривачами в багатьох сферах. Я там записував розмови з Мустафою Джемілєвим, з Адою Роговцевою, з Мирославом Мариновичем, з Василем Голобородьком. Ну і з Ліною Костенко – це п’ять розмов, які вийшли. Для мене це дуже важливі речі. Власне, це ті люди, яких я, по-перше, дуже люблю і надзвичайно поважаю, і переконаний, що вони справді багато для нас усіх зробили. Навіть якщо це не завжди очевидно, якщо це поки не відрефлексувалося суспільством. Але я думаю, що це попереду. Тому що, справді, такі люди, як Ада Миколаївна Роговцева чи Мустафа Джемілєв не просто щось зробили в політиці чи в театрі. Вони великою мірою створили цю рамку, в якій ми зараз живемо. І оцінку й освітлення багатьох речей, які для нас зараз є цілком природними й безальтернативними, формували свого часу вони.
Фото: Lilya Lylyk
Як гадаєте, цих всіх людей щось об’єднує – тих, кого ви знімали в "Перших"?
Їх об’єднує оця вкоріненість в наше українство. В кожного вона своя, ця вкоріненість. Кожен пройшов свій шлях. Хтось був дисидентом, хтось працював у офіційній культурі, але зберігав свою українську основу. Хтось мав проблеми з владою, хтось в той чи інший спосіб демонстрував свої українські цінності… Вони всі дуже різні, але мені здається, що так чи інакше вони створили оцю нашу українську ризому. Ми тепер всі поєднані і ми тепер всі, власне, дивимось на український світ великою мірою завдяки тим зв’язкам, тим вузликам, які вони свого часу зав’язували.
Ось ми зараз всі співаємо Івасюка, це стало чимось таким природним – знати не лише "Червону Руту", але й ще кілька його пісень. Насправді, це ж прекрасно. А натомість довкола Івасюка було ціле надзвичайно цікаве середовище – бітмузики, естради, яка тоді з’являлася й розвивалася. Хтось пішов у бік естрадної пісні, хтось пішов у бік більш рокової пісні… Це ціле поле. Те саме стосується театру, літератури.
От мені було дуже важливо поговорити з Василем Голобородьком. Це мій земляк, він з Луганщини. Людина неймовірно сильного поетичного голосу. І людина, на превеликий жаль, зараз мало знана. Це страшенно несправедливо. Хоча ця людина, безперечно, займає місце в будь-якій антології, в будь-якому підручнику української літератури. І тут справа навіть не про академізм, а про те, що це дуже живе слово. Голобородька треба всім читати. Тому що він справді багато що про нас пояснює.
Я думаю, що в гурту Курган і Агрегат набагато інтелігентніша авдиторія, ніж в багатьох зірок, які пафосно співають про нещасливу любов
Курган і Агрегат – це теж нове слово?
Так, звичайно. Ти ж бачиш, як реагують люди! Я думаю, що багато хто відчуває цю нотку великої щирості. Тієї щирості, якої, можливо, не було в українській молодіжній музиці, скажімо, 5-10 років тому. Тобто, до повномасштабки. Коли бути молодим артистом означало грати в ігри з гламуром, з пафосом. Грати в суперзірку. Натомість Аміль, Раміль і Женя – вони такі, які є. Я ж їх знаю – вони в житті такі як на сцені, вони не грають. Це багато кого підкуповує. І плюс в них є самоіронічний посил. І я думаю, що він все-таки передбачає – як це на перший погляд, можливо, не парадоксально – розумного слухача. Тому що на перший погляд може здатись – ну, співають матюки, то відповідно, хто їх слухає? Ті, що також люблять матюки і чують лише матюки. Насправді, нічого подібного. Мені здається, їхня авдиторія розумна і достатньо інтелігентна, щоб розуміти всю умовність і, власне, весь ігровий посил того, що вони роблять. Я думаю, що в них набагато інтелігентніша авдиторія, ніж в багатьох зірок, які пафосно співають про нещасливу любов.
Ви вчора були з ними на сцені і виконували спільну пісню. Що розкажете про цей момент?
Я можу повторитися, що приємно бачити їхню авдиторію, приємно бачити, як їх сприймають, як їх люблять. Мені здається, що це цілком заслужено. І загалом це великий комплімент авдиторії Faine Misto. Я дивлюсь третій день – всі співають усіх. Таке враження, що наші люди повторюватимуть слова за ведучим. Тому що є якась така спільна хвиля, і на цій хвилі всі один одного розуміють, підтримують. І мені здається, це якесь неймовірне відчуття єднання… Я ось це сказав і зрозумів, що якби я сказав це п’ять років тому, воно б звучало доволі пафосно. Натомість зараз жодного пафосу нема. Зараз важливо справді відчувати поруч того, на кого можна покластися.
Фото: пресслужба Fiїnka
"Сьогодні я презентую вам свою нову пісню "Афини" — це діалектичне слово, назва ягід, які ростуть в горах, чорних ягід або чорниці, як ще її називають. Ну, я не знаю, я називаю це афини. Пісня "Афини" — це моя спроба описати відчуття особистого раю, яке я ношу в собі з самого дитинства. Я пам'ятаю дуже добре ті безтурботні дні, коли босоніж бігала гірськими царинками, заходила у ліс, збирала ягід — гірських афинок. І світ тоді здавався таким простим, безпечним. І, дорослішаючи, я постійно шукала це саме відчуття спокою і такої безтурботності. І несподівано знайшла його в коханні. "Афини" — це той самий місточок між двома реальностями, які існують паралельно. Між дитинством, де все було справжнє і щире, і дорослим світом, де ми попри все шукаємо ті самі прості речі: тепло, ніжність, дотик, який заспокоює. Ця пісня про літо. Але літо – це стан душі, коли кохання стає смаком на губах, ніжністю в руках, тишею в горах, де нема нічого зайвого. "Афини" стали символом того найкращого, що може дарувати життя: чистої, безумовної любові, тепла, спогадів та чогось неймовірного близького. Цей сингл для всіх, хто вірить у любов і береже в собі дитинство", — розповіла Fiїnka в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у травні Віктор Павлік та Fiїnka презентували сингл "Білі черемхи".
Читайте інтерв'ю FIЇNKA: Українська музика була завжди, вона не зараз з'явилася для когось у трендах тіктоку.
Також читайте: "Селекція": шоу, яке дало голос українській музиці. 10 років історії.