Фото: Суспільне
Що таке капеланство?
Леонід Болгаров: "Капелан ― це не лише військовий священник, а й друг, товариш, брат, батько для воїнів. Він допомагає і пройти посттравматичний синдром (ПТСР), і підтримати в тяжку хвилину. Рішення стати капеланами прийшло до нас з Олександром на військовому полігоні у 2014 році".
Олександр Чоков: "Капелан ― це звичайна проста людина, яка йде за покликом свого серця служити людям. Це важка робота. На капелана дуже велике навантаження, через нього проходить багато запитань і відповідей. Він є посередником між людиною і Богом, це зразок божої людини. Когось треба обійняти, з кимось поплакати, з кимось порадіти. Питання можуть бути найрізноманітніші ― і релігійні, і сімейні. Капелан ― це лікар душі людської".
Як ви потрапила в полон і що хотіли від вас ФСБшники?
Олександр Чоков: "Вони бачили, що ми цивільні люди. Неозброєні, у цивільному одязі. Ми їхали із завданням забрати загиблих людей. Я на той момент був штатним капеланом у військовій частині. Один із напрямків капеланського служіння ― провести поховання. Православний священник відспівує, ми говоримо потрібні слова, проводимо обряди. Буває, з моргу забираєш людину, а вона вся пошматована. Це велике психічне навантаження. І от ми поїхали забрати загиблих, а росіяни побачили в нас шпигунів і диверсантів. Вони забрали наші телефони, відкрили всі наші сторінки, познаходили проповіді в ютубі. І ставили гостре питання: з яким завданням ви приїхали? А ми відповідали: ми ― священники, капелани, цивільні люди, приїхали забрати полеглих хлопців, щоб відвезти додому".
Чи потрібно спеціальне навчання для капеланів?
Леонід Болгаров: "Це важливе питання. Ми закінчували Одеський християнський гуманітарний університет за спеціальністю пасторське богослов’я. У нас був цілий курс із психології. Коли ми вирішили стати капеланами, то пройшли першу медичну допомогу, тактичну медицину, курси із надання першої психологічної допомоги, фізичну та військову підготовку. Коли є загроза нам чи тим, хто поруч, ми маємо право взяти до рук зброю. Для захисту".
Олександр Чоков: "Капелан, за міжнародними конвенціями, це людина, яка не повинна мати зброю. Він несе служіння в армії як священник. Але в деяких країнах капелан має дозвіл на зброю. Наприклад, в Ізраїлі. Вони розробили нормативні документи, коли капелан може застосовувати зброю. Раніше капелан працював більше на волонтерських засадах, як цивільна людина в армії. А зараз наше суспільство інтегрується в Європу, реформується, ми бачимо зрушення. І вже маємо закон про капеланство, де робота капелана чітко регламентована. Сьогодні капелан не цивільна людина, а військова, з усім військовим нормативним пакетом. У нас вже є апарат при главкомі, що веде капеланів, там є люди, які працюють у цьому напрямку. Працює школа капеланів: капелани, які на посадах, проходять навчання протягом місяця чи двох, а потім ідуть до війська".
На фото: Олександр Чоков, військовий капелан. Суспільне
Як поєднується заповідь "не вбий" із тим, що ворога треба вбивати?
Леонід Болгаров: "Тут важливо розуміти, що "не вбий" ― це якщо метою є заволодіти речами тієї людини, яку ти вбиваєш. Коли людина захищає себе, Ісус каже: "Продайте свої речі і купіть мечі". Для захисту. Коли сильний зі зброєю захищає свій дім, безпека ― його ім’я. Тому тут немає суперечності. Людина має захищати себе та своїх близьких".
Олександр Чоков: "Буде великий гріх, якщо я не дам захист своїй країні, своїм людям. Тому ми всі повинні встати і захищати свій дім. Бог окреслив для людини кордони".
Чи звертаються до вас для сповіді?
Олександр Чоков: "Звертаються. Скажу так. Ми, українці, любимо людей. У нас немає бажання воювати, немає агресії знищити собі подібних. Ми не хочемо вбивати, але коли стоїть питання захисту, ми повинні вбивати. Коли ми сиділи в полоні, у катівні, росіяни нам вмикали радіо, і ми чули, що вони взяли Бучу, Гостомель. Це було в перші дні, вони нам промивали мізки, що росіяни вже під Києвом. А ми молилися, щоб Бог дав небесний захист".
Леонід Болгаров: "Ми не вбиваємо, а захищаємося. Це ми доносимо хлопцям. Ми захищаємо нашу державу".
На фото: Леонід Болгаров, військовий капелан. Суспільне
Які знаходите слова для тих, хто втратив кінцівки?
Олександр Чоков: "У нас є такий військовий капелан, який був поранений і втратив ногу. Але сьогодні він несе хлопцям слово Боже, молиться за хлопців і є добрим зразком. Він є гарний приклад того, що можна жити і працювати без ноги, можна себе знайти у житті, не треба опускати руки, а треба рухатися далі. Ти ― герой, і все у тебе буде гаразд. Боляче бачити, коли людина без руки й без ноги. Часто я хлопців просто обіймаю. Можна просто мовчки обійняти і постояти поруч із вдовою, яка носить дитинку, а батька дитинки вже немає… Це дуже боляче, але Господь лікує душу".
Чи є місце для сумніву в існуванні Бога, коли він допускає такі жахіття на війні?
Олександр Чоков: "На війні немає невіруючих. Навіть атеїсти стають віруючими людьми. Навколо такі обставини, що змушують нас звертатися до вищої сили. Як лише не називають Бога ― вищий розум, вища сила, а ми кажемо ― це Господь. Наш герой ― Ісус Христос, і ми віримо, що він поклав свою руку на те, щоб нас звільнили з полону. Бог це зробив, задіяв купу людей у цьому питанні. Бог чинить через людину, її руками, вустами, очима, вухами. Я дивуюся людям, які кажуть, що Бога немає".
Чи є на війні моменти для сміху і радості?
Леонід Болгаров: "Навіть перебуваючи у закритій камері, ми знаходили час, щоб посміятися, пожартувати. Коли ми сиділи на гауптвахті, то перестукувалися по стіні з лікарем, який сидів в одиночні камері. А отець Василь каже нам: "Ви вже на два строки настукали". А ще ми у своїй камері чотири на три зробили собі візуально два "проспекти" ― проспект Перемоги і проспект Бандери, і ходили туди молитися. Що може тебе підтримати, якщо ти сам для себе не налаштуєш цю підтримку? На кожен день у нас є привід, щоб радіти, як сказано в Біблії".
Після прем’єри фільму військові капелани Олександр Чоков і Леонід Болгаров повернуться до війська. "Бо немає сенсу нам жити, якщо ми не здолаємо цього ворога", ― переконані священники.
Нагадаємо, що документальний фільм "Капелани. Віра на війні" можна буде переглянути на каналі "Суспільне Культура" 26 березня о 13:30.
