Від початку війни до 1400 громад бажають перейти з Московського Патріархату до ПЦУ — Євстратій (Зоря)

Від початку війни до 1400 громад бажають перейти з Московського Патріархату до ПЦУ — Євстратій (Зоря)

Від повномасштабного російського вторгнення до 1400 православних громад в Україні виявили бажання вийти з Московського Патріархату і на підставі закону долучитися до Православної Церкви України. Такий процес триває щоденно. Про це заявив в інтерв'ю Радіо Культура владика Євстратій (Зоря), митрополит Білоцерківський, заступник голови управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ. Він прокоментував події щодо Києво-Печерської лаври і розповів, як здійснюватимуть Великоднє богослужіння в ній під час війни. "У Верхній Лаврі, в Успенському соборі відбуватиметься богослужіння і розпочнеться зранку в неділю після завершення комендантської години. Очолювати його буде виконувач обов'язків намісника Києво-Печерської Лаври, Архімандрит Авраамій", — зазначив владика Євстратій (Зоря).

0:00 0:00
10
1x
Програма:

На фото: Євстратій Зоря (Митрополит Білоцерківський), ФБ-сторінка

—   Як бути вірянам цієї Великодньої ночі у зв'язку з комендантською годиною?

— Є загальні рекомендації та вироблені алгоритми, які були апробовані минулого року. Відповідно до тих розпоряджень, які ми маємо від державної влади, комендантська година не скасовується. Ми знаємо, що є певні відмінності відповідно до регіонів щодо часу і терміну комендантської години, але загалом, очевидно, що вона накладається на той час, коли є звичним відправляти великоднє богослужіння. Тому переважна більшість релігійних громад розпочнуть великоднє богослужіння по завершенню комендантської години. Це п'ята година ранку, шоста година ранку, пів на сьому ранку тощо. Тобто православним вірним, а також і греко-католикам, які будуть у цю неділю святкувати Великдень, потрібно уточнити у своїй парафії, у своїй громаді, у своєму храмі, до якого вони планують прийти на великоднє богослужіння, за яким розкладом воно буде відбуватися.

Низка громад буде звершувати нічне богослужіння з дотриманням умов комендантської години. Чому це можливо? Тому що є громади, які мають навколо храму замкнений простір. І в такому випадку учасники богослужіння зайдуть на нього до початку комендантської години і перебуватимуть безпосередньо в храмі до завершення комендантської години, коли цей простір, церковні ворота будуть відкриті. І тоді вони зможуть полишити храм, відповідно, не порушуючи комендантську годину, не переміщаючись населеним пунктом.

І ще одна опція, яка пов'язана з нашими особливими умовами, хоча до неї ми вже, на жаль, певною мірою звикли у зв'язку з пандемією, а тепер і воєнним станом, — це долучення до спільної молитви через медійну трансляцію, тому що вночі буде звершуватися богослужіння Блаженнішим Митрополитом Епіфанієм, Предстоятелем Православної Церкви України у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Відповідно, ми ще будемо декілька разів анонсувати його, але вже точно знаємо, що це богослужіння, як і минулого року, відбуватиметься за традицією — від опівночі і до ранку, тому що територія Михайлівського монастиря є закритою, заходити чи виходити з цієї території ніхто не буде, але буде пряма трансляція, в тому числі завдяки можливостям Суспільного мовника, і ми будемо також транслювати, окрім телебачення, ще на наших медійних платформах у соціальних мережах. Тому ті, хто бажають саме вночі долучитися до молитви, але безпосередньо поруч не буде такого храму, де ця молитва буде звершуватися, можна долучитися через долучення до трансляції, а потім вже зранку, коли завершиться комендантська година, для молитви, для богослужіння, для освячення пасхальних страв прийти до своєї місцевої громади.

— Владико, ви розказали, що з суботи на неділю буде Михайлівський Золотоверхий монастир вести трансляцію прямого великоднього богослужіння, але вже є анонс Православної Церкви України, що Блаженніший Епіфаній проведе службу в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Коли він встигне?

— Якраз це є приклад того, як часом журналісти за джерело новини додумують решту. Якщо ми уважно подивимося першоджерело, журналісти запитали Митрополита, чи буде богослужіння в Києво-Печерській Лаврі? І Митрополит відповів, що так, безперечно, на Великдень буде молитва в Києво-Печерській Лаврі. А те, що цю молитву буде очолювати саме Митрополит Епіфаній, журналісти чомусь додумали самі від себе. І цю новину підхопили. Ми ж моніторимо новинний простір, і виявилося, що ця новина стала однією з найбільш цитованих. Можливо, тому що з об'єктивних причин до Києво-Печерської Лаври досить сильно прикута увага суспільства в Україні. Богослужіння в Лаврі відбуватиметься, воно теж буде проанонсовано. У Верхній Лаврі, в Успенському соборі відбуватиметься богослужіння, але воно відбуватиметься з дотриманням комендантської години і розпочнеться зранку в неділю після завершення комендантської години. Очолювати його буде виконувач обов'язків намісника Києво-Печерської Лаври, Архімандрит Авраамій, який вже звершував богослужіння таким саме чином і в день свята Благовіщення, який співслужив Митрополиту на свято Входу Господнього в Єрусалим, на Вербну неділю. І він як духовний очільник Києво-Печерської Лаври в складі Православної Церкви України буде очолювати це богослужіння. Але прошу уважно поставитися до анонсів, щоб не було непорозуміння. Богослужіння і молитва в Лаврі в неділю, в День Воскресіння Христова відбуватиметься після завершення комендантської години зранку і очолювати це богослужіння буде отець Авраамій.

— О п'ятій годині у Києві завершується комендантська година, відповідно можна сподіватися, що о п'ятій розпочнеться богослужіння.

— Трошки пізніше, саме для того, щоб врахувати можливість тим, хто планує взяти участь саме в цій молитві, так само як і в інших храмах, дістатися з місця свого постійного проживання-перебування, бо почне працювати громадський транспорт, буде дозволено пересування містом… Відповідно, треба щонайменше пів години-година для того, щоб дістатися до місця богослужіння, особливо якщо воно є в центрі, а люди живуть десь в житлових масивах на околицях.

Отець Авраамій проводить богослужіння в Успенському соборі, Фото: Суспільне

— Дякую, Владико, за уточнення. Ми автоматично думаємо, що буде очолювати Владика Епіфаній, бо він вже неодноразово там проводив служби і було б логічно припустити це. Але це дуже цікаве зауваження стосовно Архімандрита Авраамія. Православна Церква України ще ж у грудні зареєструвала офіційно статут монастиря…

— Ми подали на реєстрацію ще в червні, але пів року чекали, поки керівництво Державної служби етнополітики і свободи совісті все-таки зареєструє. На жаль, попереднє керівництво було в цьому плані дуже повільним. Нарешті на початку грудня офіційно був цей статут зареєстрований. І як юридична особа Києво-Печерська Лавра (Чоловічий Монастир) Української Православної Церкви, (Православної Церкви України) є в реєстрі і відповідно почала своє життя з тим, щоб відновити духовну традицію цієї загальноукраїнської і загальносвітової святині. Тому що, на жаль, протягом попередніх трьох з половиною десятиліть від часу, коли поступово в Києво-Печерській Лаврі почало відновлюватися чернече і релігійне життя (нагадаю, що рішення радянського уряду про дозвіл відновити монастир, а згодом і духовну школу в Києво-Печерській Лаврі було ухвалене з нагоди святкування тисячоліття хрещення Руси-України — в 1988 році), більшу частину цим монастирем керував одіозний діяч Російської Православної Церкви, Митрополит Павло — Петро Дмитрович Лебідь. На цей момент 29 років як він був керівником цього монастиря, і під його керівництвом Лавра набула доволі специфічної неслави серед суспільства. Він особисто став уособленням того, яким не повинен бути православний священнослужитель, як він не повинен поводитися ані у своєму особистому житті, ані в публічному просторі, ані в спілкуванні з вірянами, ані в спілкуванні з засобами масової інформації. Але не тільки це є проблемою. Головною проблемою є те, що під його керівництвом Лавра перетворилася на осередок поширення ідеології "руського міра" — тієї неоімперської, російської ідеології, яка є фундаментом і базою для підтримки, виправдання, поширення російської агресії проти України і виправдання цієї війни. І власне, і у своїх проповідях, і в наших публічних заявах церкви, проповідях Митрополита Епіфанія, не раз підкреслювалося, що мета наша як помісної церкви, щоб цей дух "руського міра", цієї агресивної ідеології пішов з нашої святині. Щоб вона оновилася і стала дійсно служити церкві, Богу й Україну.

— Держава докладає зусиль, щоб цей дух пішов і давала йому час до 29 березня. Поки що остаточно цей російський дух звідти не пішов. Ви прогнозуєте, коли його можна буде звідти викурити? І що для цього потрібно?

— У нас немає якихось конкретних часових прогнозів. Можна лише сподіватися і передбачати, що недовго ще лишилося для того, щоб рішення, які вже ухвалені, були реалізовані. Що для цього потрібно? Потрібно дотримуватися закону. Потрібно виконувати ті рішення, які були ухвалені державою. Це перше. Друге — надати можливість тим із братії Лаври, хто справді хоче бути служителями церкви і молитовниками біля печерських святих, бути в дусі тому, в якому цей монастир від початку був заснований преподобними Антонієм і Феодосієм. До речі, обидва вони були кліриками Вселенського Патріархату, як і переважна більшість інших Києво-Печерських святих — преподобних угодників Божих, тому що на той час Київська Митрополія, в якій вони були духовними особами, належала до юрисдикції Вселенського Патріарха. І ми переконані, що ті, хто відкинуть цю залежність, це духовне ярмо московське, мають право продовжити своє служіння біля цих святинь. І врешті-решт ми сподіваємося, що ближчими місяцями Монастир Православної Церкви України зможе далі діяти.

— Владико, ви так гарно розказали про те, що має бути повернення. Фактично, це не нова сторінка у історії Києво-Печерської Лаври з поверненням туди Православної Церкви України як частини Вселенського Патріархату, а повернення до основ, до початків Лаври. І є Архімандрит Авраамій, якого благословив на цю нову посаду Блаженніший Епіфаній. Він тепер очолює Православну Лавру і буде якраз провадити великоднє богослужіння в Успенському соборі. Це означає, що Православна Церква України має уже свій чернечий осередок у Лаврі. Він там функціонує на постійній основі? Скільки людей зараз нараховує цей чернечий осередок?

— Якраз з цим є проблема, тому що ми ще від початку, коли було ухвалено рішення про утворення в складі Православної Церкви України Києво-Печерської Лаври як Чоловічого Монастиря, звернулися до держави з проханням надати на постійній основі для діяльності цього монастиря відповідні приміщення. Тобто місце для молитви, для життя ченців і для ведення релігійної діяльності. Поки що такого місця не надано, бо богослужіння, які відбуваються в Верхній Лаврі, вони відбуваються щоразу на окремій основі, тобто щоразу укладається окремий договір на використання відповідного храму на декілька годин. Поки що ніякого постійного рішення для Монастиря Православної Церкви України не було здійснено. Очевидно для нас, це пов'язано з тим спротивом, який Московський Патріархат чинить і не виконує рішення держави про припинення договору щодо користування частиною комплексу Києво-Печерської Лаври.

— Хто має дати це рішення?

—   Технічно це є рішення, яке визначається Міністерством культури і урядом. Так само як і попередні рішення щодо Московського Патріархату, які ухвалювалися урядом, а, зокрема, Міністерством культури, якому безпосередньо підлеглий Національний заповідник "Києво-Печерська Лавра", яке є відповідальним і розпорядником території комплексу і всього майна, яке є в цьому комплексі Києво-Печерської Лаври. Вони повинні це рішення ухвалити. Ми перебуваємо в конструктивному діалозі з державою з цього приводу, розуміємо складність, комплексність цієї проблеми. Ми хочемо, щоб вона розв'язалася на законній основі спокійним, мирним шляхом і сподіваємося, що з Божою допомогою так воно і буде. І тоді, власне, створиться можливість для ченців жити там, оновити, розпочати нову сторінку для Лаври. Зараз отець Авраамій, він фактично був вигнаний з того місця, де він проживав всі останні роки. Його келію розграбували, те, що не забрали, понищили. Він звернувся до правоохоронців із проханням це все розслідувати. Тому навіть місця, де йому як виконувача обов'язків намісника Лаври, де йому проживати, де йому зустрічатися з вірними, де йому щоденно звершувати богослужіння поки що в Лаврі немає. Тож він проживає у Михайлівському Золотоверхому монастирі.


Отець Авраамій і віряни в Успенському соборі, Фото: Суспільне

— Тобто у Лаврі зараз немає постійного чинного осередку, тому що немає на це спеціального дозволу Міністерства культури та інформаційної політики?

— Так. Бо недовершений процес передачі тих приміщень, які незаконно зараз займають структури Московського Патріархату, бо вони фактично саботують і блокують виконання державних рішень, а якогось іншого варіанту вирішення цієї проблеми, зокрема, я не бачу.

— Але очевидно, що з Архімандритом Авраамієм ще була частина ченців, які перейшли.

— Авраамій зробив цей крок свідомо. І рішення своє він ухвалив не вчора і не тиждень тому. Але публічно ми оголосили про це рішення і про відповідне призначення в останній день, коли спливав термін договору. Бо якби ми це зробили раніше, це б пошкодило цілій справі. Те саме стосується й інших ченців Лаври. Отець Авраамій як той, який був пострижеником Києво-Печерської Лаври, якого знає братія Лаври, він знає братію Лаври, він перебуває з ними в постійному контакті. І він про це теж публічно декілька разів говорив, що він спілкується з ними, з ним спілкуються, але ми не маємо права зараз дати більший розголос чи поширити більше деталей у відповіді на це питання, тому що ті ченці, які вже готові бути в складі Монастиря Православної Церкви України, якщо про них буде заявлено, вони, відповідно, будуть, так само як і отець Авраамій, піддані переслідуванням і покаранням. Тому що це, взагалі, феноменальна ситуація — для того, щоб "покарати" отця Авраамія, керівництву Московського Патріархату в Україні, митрополиту Онуфрію, знадобилося буквально дві години. Для того, щоб покарати і викинути фактично на пенсію митрополита Антонія (Фіалка) в Хмельницькому, який добровільно віддав ключі від кафедрального собору і єпархіального управління тій громаді, яка була обурена вчинком, який був здійснений в цьому соборі, коли побили військовослужбовця і викинули його геть з храму. Так ось його за те, що він це зробив добровільно — віддав ці ключі, не влаштовував якихось силових акцій, не вчинив демонстративного спротиву, як це робиться біля Лаври чи в деяких інших місцях, то буквально за декілька годин телефоном узгодили і відправили його на пенсію — церковною мовою "почислили на спокій", сказавши, що він нібито про це попросив, хоча нам достовірно відомо, що він такого прохання не подавав. А ось колаборантів, відкритих негідників з-поміж духовенства Московського патріархату, низку яких вже осуджено українським судом, які свою колаборацію здійснювали і здійснюють відкрито, їхнім керівництвом ніяким чином не засуджено. Навпаки, вони кажуть, що ці люди насправді герої українського народу, тому що вони в умовах окупації залишаються зі своїми вірними. У мене відразу виникає питання, а чому ж вони, коли відбувається звільнення окупованих українських територій, не залишаються зі своїми вірними, а тікають у Росію?

— Я постійно чую про переходи на місцях громад і голосування громад про перехід з Московського Патріархату до Православної Церкви України. Хоча за даними Opendatabot, який реєструє юридичні структури, від початку 2023 року тільки 63 релігійні організації перейшли до Православної Церкви України від Московського Патріархату. Мені здається, це невелика цифра.

— Річ у тому, що процес, який може зареєструвати технічна система і показати його, значно складніший, ніж процес волевиявлення вірян. Від того моменту, коли релігійна громада ухвалює на своїх загальних зборах рішення про вихід з Московського Патріархату і до того моменту, коли у вигляді відповідних даних і змін це потрапляє в єдиний реєстр юридичних осіб, триває досить багато часу. І на цьому шляху противниками чиниться багато перешкод. Але, по-перше, слід зауважити, що цей процес є абсолютно об'єктивний. Він не є штучний, він не є ніким прискорений, а навпаки дещо навіть запізнілий. Бо від часу повномасштабного вторгнення Московський Патріархат у суспільній підтримці втратив три чверті своїх прихильників. Якщо до лютого 22-го року приблизно 15% наших співгромадян були прихильниками Московського Патріархату в Україні, то зараз, за даними різних соціологічних опитувань, таких є від 2% до максимум 4%. А в той час, як Православну Церкву України підтримують 55% наших співгромадян. Різниця є в 13 разів. Це не просто соціологія, бо громади складаються з людей.


На фото: Євстратій Зоря у студії Радіо Культура

— А якщо не юридично, а практично, скільки приблизно зараз переходів від початку року, чи, можливо, від повномасштабного вторгнення?

— Від повномасштабного вторгнення ми налічуємо приблизно до 1400 громад, які виявили своє бажання вийти з Московського Патріархату і на підставі закону долучитися до Православної Церкви України. І цей процес щоденно триває.

— Ви відчуваєте активізацію останніми місяцями, коли почалася державна політика стосовно Лаври й виселення звідти Московського Патріархату?

— Власне, я думаю, що це взаємопов'язаний процес і швидше логічно він обернений навпаки, ніж ви сформулювали питання. Тому що, власне, суспільний запит на певну реакцію щодо позиції Московського Патріархату в Україні, який продовжує свій зв'язок з російським релігійним центром, цілком контрольованим кремлівською адміністрацією, суспільний запит на справедливість, суспільний запит на реакцію щодо численних випадків колаборантства серед духовенства Московського Патріархату, власне, і спонукав державу до певних кроків. Ми знаємо, що Рада національної безпеки і оборони ухвалила відповідні рішення. Було проведено державно-релігійну експертизу, яка підтвердила, що насправді релігійне об'єднання, яке називає себе Українська Православна Церква, на жаль, залишається інтегральною частиною Російської Православної Церкви. І, власне, ось ці реалії все більше і більше спонукають і державу, і місцеву владу до певних рішень. І ми сподіваємося, що найближчим часом буде ухвалено відповідний закон, який заборонить релігійним організаціям в Україні мати підпорядкування російським релігійним центрам.