Фото: Facebook Євстратія (Зорі)
Коли наступного року святкуватимемо свято Вознесіння?
Михаїл Карнаух: Вознесіння Господнє наступного разу будемо відзначати за старою Пасхалією. Великдень наступного року святкуватимемо 5 травня, тобто Вознесіння припадатиме на червень.
Чим викликана потреба такої реформи?
Михаїл Карнаух: Ця реформа назріла вже давно, її мали зробити ще минулого століття. На теренах України вже були спроби запровадити новоюліанський календар, однак, тоталітарний режим Радянського Союзу не дав завершити цю реформу.
Це вимога часу?
Михаїл Карнаух: Так, це вимога часу, тому що з кожним століттям різниця між двома календарями, новоюліанським і юліанським, чимдалі збільшуватиметься. На даний час — це 13 днів, а з 2100 року це вже буде 14 днів. Щоб не зміщувалися дати назад, потрібно провести реформу, і всім православним перейти на новоюліанське літочислення.
Чия це була ініціатива — парафіян чи церковників?
Михаїл Карнаух: Найперше про це почала говорити українська інтелігенція. В соціальних мережах я побачив найбільше дописів на цю тему науковців, істориків, філологів тощо. Саме вони почали "бити в дзвін" і закликати започаткувати реформування церковного календаря. Потім це питання обговорювали активні парафіяни, і, звісно, були активні священики в своїх єпархіях. Це були поодинокі сміливі голоси.
Відомо, що рішення про перехід на новий календар Православна Церква України ухвалила на Архієрейському соборі, який відбувся в Києві у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври. Чи міг цей собор відбуватися в іншому місці?
Михаїл Карнаух: Так. Ми до останніх днів самі не знали, де буде відбуватися Архієрейський собор. У нас є традиція проводити його в різних місцях. Місце собору завжди визначає Священний синод. І ми дуже раді, що синод відбувся саме в Києво-Печерській лаврі. Коли я ще був студентом семінарії, у мене була книга "Собор Української Православної Церкви 1-3 листопада 1991 року". Саме в цій же залі Трапезної церкви засідали єпископи УПЦ. І от через 30 років історія повторилася. Знову єпископи УПЦ засідають у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври.
Як голосували єпископи? Чи відомо, що відбувалося за зачиненими дверима?
Михаїл Карнаух: Традиційно засідання Синоду, Архієрейського собору чи Помісного собору закриті. Але після його завершення не заборонено ділитися спогадами, враженнями, думками. Ми вже знаємо, що відбувалося на Архієрейському соборі, зокрема, питання календаря обговорювалося досить активно. Радує те, що однозначна більшість єпископату одноголосно ухвалила рішення про те, що ми маємо зробити цей крок з 1 вересня 2023 року. Були і голоси проти цього рішення, оскільки церква відкрита, і всім можна висловлювати свої думки і переконання.
Ви вже чули перші відгуки від вірних ПЦУ?
Михаїл Карнаух: Всі, з ким спілкуюся я, сприйняли цю новину дуже позитивно і радісно. Вони морально готові перейти на новий церковний календар. А як все відбуватиметься на практиці, ми побачимо з вересня.
Який календар тепер називають "старим"? У чому різниця між григоріанським, юліанським та новоюліанським календарями?
Людмила Филипович: Тривалий час християнська церква жила по юліанському календарю. А в 1582 році Папа Римський Григорій провів календарну реформу. На той час астрономічне літочислення і церковне не збігалося. Тобто реальний час "біг" трішки швидше, ніж було розраховано по юліанському календарю. І на XVI століття ця різниця складала вже 13 днів. Реформа календаря ліквідувала відставання юліанського календаря по відношенню до сонячного року.
А новоюліанський календар — це вдосконалений юліанський календар, який теж виходить із астрономічних показників: він заснований на циклічному обертанні Землі навколо Сонця. На 900 років припадає 218 високосних років. Це все потрібно було врахувати. Новоюліанський календар запропонував сербський астроном професор математики й небесної механіки Белградського університету Мілутін Міланкович 1923 року. І вже в 20 столітті на цей календар перейшло немало церков, зокрема, Румунська Церква, Вселенський патріархат, Грецька Церква. В певній частині він збігається з Григоріанським, але це стосується не всіх свят.
Як на мене, в цьому питанні сильно напружувати мізки не потрібно, тому що реформа - справа богословів. І цю роботу спеціальна богословська комісія, створена при синоді Православної Церкви України виконала, і впоралася блискуче. Тобто зараз ми просто відкриваємо календар і дивимося, коли і яке свято відзначаємо. Єдине, що доведеться трішки попрацювати зі своєю свідомістю. ця реформа, нагадаю, стосується "нерухомих" свят. "Рухомі" свята як вираховувалися за Пасхалією з певною формулою, так і надалі будуть вираховуватися.
Повернімося у 1918 рік. Що трапилося тоді і чому українці знову заплуталися у календарях?
Людмила Филипович: Це дуже цікавий період історії нашої держави, коли на хвилі національного пробудження, прокинулася і Церква. В Україні тоді почалися дуже потужні автокефальні рухи, які були підтримані тогочасною владою. Якби на нашу землю не завернули безумні натовпи муравйовців, то ми б вже давно святкували всі свята разом з цивілізованою Європою. Навіть моя бабуся розповідала, що в 30-х роках, перед приходом перших "совєтів" на Західну Україну, православна Західна Україна святкувала, як вони тоді казали, за "польським" календарем, тобто за григоріанським календарем. Важливо розуміти, що в календарях, крім церковних вимог чи астрономічних, присутні і політичні важелі. І сьогодні для нас перехід на новоюліанський календар означає, що ми таки виконуємо заклик "Геть від Москви". На календарному фронті ми нарешті перемогли цього Левіафана, і церковного, і державницького, і наблизилися до цивілізованої Європи. Ми підтверджуємо свою приналежність до сім'ї європейських народів, а оцю євроазійщину ми із себе вижимаємо по краплям. А треба вижати до кінця.
В чому різниця між світським календарем та церковним?
Михаїл Карнаух: Світський календар не враховує особливості юліанського календаря, де ми маємо справу з "рухомими" святами. Держава поважає наше право і також встановлює день святкування Великодня чи Трійці. Українська держава користується григоріанським календарем. Навіть ми, будучи на старому юліанському календарі, спочатку писали дату григоріанського календаря, наприклад, 7 січня, тоді ставили рисочку і писали дату юліанського календаря, тобто 25 грудня. Суспільство звикло, що ми святкували Різдво 7 січня, але насправді ми святкували його 25 грудня юліанського календаря.
Людмила Филипович: Я хочу нагадати, що церковний календар починається з 1 вересня. Циклічність церковного року відрізняється від світського, який починається, як відомо, 1 січня.
Михаїл Карнаух: Якщо ми згадаємо історію юліанського календаря, зрозуміємо, чому рік починається 1 вересня. Тому що 1 вересня імператор оголошував новий податковий період. Імперії зникли, а традиції в церкві залишилися. Пам'ятаймо, що Візантія святкувала новий рік 1 вересня, і ця традиція присутня у церкві. Хоча я думаю, що в наших нових церковних календарях, які ми будемо друкувати, ми все ж будемо починати рік 1 січня.
Як відбуватиметься власне перехід на новоюліанський календар? Адже його ще має схвалити Помісний собор 27 липня 2023 року за участю мирян. Що відбуватиметься в цей день?
Михаїл Карнаух: На Помісному соборі буде розглянуте питання календаря і питання затвердження статуту про управління ПЦУ. Я думаю, що Помісний собор виробить карту, як правильно перейти на новоюліанський календар, як враховувати позицію вірян тієї чи іншої парафії, скільки часу можна буде залишатися на старому календарі тим, кому поки ще не зручно. Всі ці питання повинен буде врегулювати саме Помісний собор і зробити так, щоб в Церкві не було внутрішнього розколу. Помісний собор — це найвища судова ланка в церковному житті.
Нагадайте ще раз, що таке "рухомі" і "нерухомі" свята.
Андрій Дудченко: Дата Великодня вираховується складніше, вона прив'язана не тільки до сонячного календаря, але також враховується і місячний календар. Адже в давнину різні народи і різні християнські церкви в І столітті християнської ери користувалися різними календарями. На Першому Вселенському соборі, коли в 325 році зібралися єпископи з більшості єпархій, одне з питань, яке обговорювалося, було питання про спільне святкування Великодня. Тоді і було вирішено, що потрібно святкувати всім разом. Було взято за основу Александрійську Пасхалію, тобто принципи розрахування, прийнятий в Александрійській Церкві. В Александрійській Церкві була розвинена астрономія, і був затверджений такий принцип: рівнодення весняне — повний місяць — неділя. Тобто Великдень святкується в неділю після весняного рівнодення, після повного Місяця. Коли відбулася календарна реформа на початку 20 століття, з 1923 року Константинопольський патріархат і згодом 9 помісних православних Церков, прийняли новоюліанський календар, але залишили стару Пасхалію. При вирахування Пасхалії не береться до уваги оця календарна реформа. Тому що це питання консенсусу. Якщо буде всеправославний консенсус на загальному рівні, тоді можна буде говорити про корекцію алгоритму вирахування дати. Найголовніше те, що православні християни святкують це свято разом. Православна Церква України доєднується до 9 Помісних Церков, деякі з яких вже сто років на новоюліанському календарі.
Як бути з Днем хрещення Русі? Це державне свято, яке відзначається щорічно 28 липня — у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира за юліанським календарем.
Андрій Дудченко: Все може відбуватися по-різному. Це не загальноправославне свято. Ми самі маємо повне право вирішувати, коли цей день святкувати. Дату хрещення Русі точно ніхто не знає, це був певний процес, все не відбулося в один день. Але є символічна дата. Помісний собор в праві вирішити, яку дату обрати. Може бути кілька різних варіантів, головне, щоб був консенсус і згода.
Як цю реформу сприймають в регіонах України?
Михаїл Карнаух: Я спостерігав за реакцією суспільства і зробив висновок, що важлива, насамперед, приналежність до певної конфесії. Якщо людина вважає себе вірянином Православної Церкви України, то в більшості, не залежно від регіону, наша паства сприйняла рішення Архієрейського собору позитивно. Вірянини, які не належать до ПЦУ, сприйняли це абсолютно негативно. Хочу звернути увагу на важливу річ. В Церкві є чітка структура, і для кожного вірного рішення Собору має сакральне, навіть духовне значення. Віряни висловлюють покору, послух і єдність зі своєю Церквою, погоджуються з рішеннями заради єдності Церкви. Нам дуже важливо, щоб в Церкві нас календар об'єднував, а не роз'єднував.
Про що свідчить реакція на реформу РПЦ?
Михаїл Карнаух: РПЦ хоче використати внутрішню церковну реформу ПЦУ проти ПЦУ. Завдання російської церкви — зробити все, щоб будь-яким способом зупинити процес утворення єдиної Помісної Церкви. Вони за останній рік втратили в Україні 900 парафій, які вийшли з УПЦ. Такі парафії є навіть на Донеччині. Зараз ми повинні приготуватися до того, що інформаційно російська церква буде використовувати питання календаря, як питання чогось небажаного, негативного.
Людмила Филипович: Очевидно, що реакція російської церкви буде негативною. Адже будь-який рух нашої Церкви в бік автокефалізації вона сприймає дуже негативно. Ми б точно від московської церкви не отримали Томос, тому до їхньої реакції нам треба бути готовим. Мені здається, що чим далі, то московський патріархат ставатиме все більш самотнім. Тому що, те, що вони роблять і говорять, випадає із цивілізаційного поступу.
