Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
Втрачено чи пошкоджено 1-1,5% архівних документів
— Про стан, з яким українська архівістика входить в 2024 рік: чи багато архівних установ постраждало від повномасштабного вторгнення?
У нас є втрати архівних документів, ситуація з цього приводу постійно моніториться. Є відповідне розпорядження уряду України і архівісти проводять звірку фактичної наявності й стану документів н деокупованих територіях. Але, як би там не було, ми зараз оцінюємо пошкодження та втрату архівних документів на рівні 1-1,5% від усього національного архівного фонду, який був до початку повномасштабного вторгнення. Враховуючи те, що ця війна є найбільшою континентальною війною після Другої світової, втрати в 1-1,5% є дуже хорошим результатом. Тому що, наприклад, під час Другої світової війни багато українських архівів втратили 50, а іноді й 80% документів, які зберігалися на той час.
Війна – це квінтесенція всіх ризиків, які тільки існують для документів. Вони сконцентровані в одному часі й у своїй максимальній силі. Вода, полум’я, викрадення та інші фактори під час війни концентруються і це найбільш складний час для збереження будь-якої культурної спадщини, в тому числі архівів. Якщо говорити конкретно про втрати, то ми знаємо про безповоротні втрати внаслідок пожеж, обстрілів або підриву Каховської дамби російськими агресорами. На щастя, це були невеликі архівні установи. Якщо говорити про викрадення, то найбільше постраждав державний архів Херсонської області під час тимчасової окупації.
"Діяли як вандали: перевертали стелажі, ходили в туалет в архівні короби"
— Якщо говорити про свідоме нищення чи те, що сталося з архівами через форс-мажор – пожежі, обстріли, то чого більше?
Думаю, що в Херсоні це була дійсно свідома акція, так само як і в невеликих архівних установах Донецької та Луганської області. З іншого боку, архівні будівлі дуже часто були зовнішньо пошкоджені внаслідок ракетних чи артилерійських обстрілів, особливо в минулому році. Але, враховуючи, що типові архівні будівлі достатньо міцні, то збереження документів безпосередньо у сховищах було забезпечено. Не знаю, скільки сотень вікон та конструкцій було відремонтовано та поновлено для того, щоб забезпечити після цих обстрілів нормальні температурно-вологісні режими.
Також на Київщині чи в південних областях під час тимчасової окупації були такі факти, що окупаційні війська, які заходили в архівні установи (я не думаю, що в них був план і взагалі розуміння цінності архівних документів), діяли там як вандали: перевертали архівні стелажі, ходили (перепрошую) в туалет в архівні короби та викрадали такі речі, які для них зрозумілі – оргтехніку, комп’ютери, інше обладнання.
"Загалом по системі державних архівів ми забезпечуємо оцифрування пів мільйона справ на рік"
— Сьогодні здається, що цифровізація може врятувати все. Чи дійсно шлях оцифрування єдиний для архівів сьогодні?
Оцифрування – найкращий шлях, який зараз нам пропонують сучасні технології. Специфіка роботи архівів полягає в тому, що найціннішою є саме інформація, яка в них зберігається. Очевидно, що з точки зору культурного або іншого дослідження сам документ, його старовина, матеріал, на якому зберігається інформація, теж важливі, але першочергове завдання – зберегти саме архівну інформацію. І в цьому українські архіви останні роки демонструють просто шалені успіхи, особливо в порівнянні з довоєнними роками. Наші проміжні підсумки говорять, що загалом по системі державних архівів ми забезпечуємо зараз оцифрування пів мільйона справ на рік. Це десятки мільйонів цифрових копій, які створюються архівістами разом з партнерами. В такій перспективі ми можемо сказати, що, наприклад, ключові документи можуть бути оцифровані не за тисячу років, як це було ще 5-6 років тому, а за десяток років.
— А як відбувається оцифрування документів, які в не дуже доброму фізичному стані?
Кожна ситуація, кожна справа є індивідуальною. Взагалі будь-який процес реставрації передбачає, що вони мають бути зворотніми. Тобто після реставрації їх можна повернути до вихідного стану. У нас є постійний моніторинг справ, які потребують реставрації першочергово і після того, як вони відреставровані, вони, як правило, теж йдуть на оцифрування. На жаль, в нас не вистачає людей, просто штату по реставрації і ремонту документів, але з іншого боку тут теж сучасні технології нам допомагають. Цього року хочу особливо відзначити допомогу наших міжнародних партнерів, іноземних колег, які не тільки цифрову техніку нам направляють, але й величезні обсяги реставраційних матеріалів, які прискорюють реставрацію для того, щоб зберегти саме фізичний носій архівної інформації.
— А де межа між архівним документом і стародруком?
Як голова Архівної служби я бачив найстаріші документи. Найстарішим документом, який, до речі, має статус унікального документа національного архівного фонду, є берестяні грамоти XII століття, які зберігаються в Центральному державному історичному архіві міста Львова. Не кожна країна має архівний документ такої давності. В документі вдова пише про повернення боргів свого колишнього чоловіка.
Анатолій Хромов. Фото: uk.m.wikipedia.org
Щоб розуміти, в чому різниця між бібліотечним фондом і національним архівним фондом, то в бібліотеках, в яких теж є відділи рукописів, як правило, зберігаються тиражні речі. Тобто речі, які мають наклад в одну-дві тисячі або й десятки тисяч екземплярів. Архівні документи, як правило, були створені й зберігаються в одному екземплярі. Інколи бувають якісь інші примірники, дублетні матеріали, але в цілому надзвичайні цінність архівів полягає в тому, що це одиничні речі. Тож втрата архівного документа, як правило, – це безповоротна втрата, тому що ніде більше ви не знайдете цю інформацію, якщо вона до того не була скопійована, як зараз, наприклад, в цифровому форматі.
"Archium": єдине вікно доступу до оцифрованих архівів
— Чи всі архіви сьогодні відкриті?
Формально, відповідно до закону, всі відкриті. Ми, до речі, намагаємось, незважаючи на війну, працювати так, як працювали до війни. Читальні зали мають працювати, всі архіви відповідають на запити, надають довідки, копії. Іноді ми, звісно, не можемо це робити так вчасно, як пише закон, протягом 30 днів. Людей стало мало, частина колег виїхала за кордон, завдань набагато більше під час війни. Але мої колеги намагаються повністю задовольнити інформаційний попит нашого суспільства та багатьох іноземних громадян.
Крім того, ми активно репрезентуємо те, що оцифровано, на своїх сайтах. Також в минулому році ми реалізували пілотний проєкт єдиного вікна доступу до оцифрованих архівів на платформі "Archium”. До нього можна зайти через офіційний сайт Державної архівної служби. Там доєдналося вже шість обласних та державних архівів, які представили в цьому єдиному вікні більше семи мільйонів цифрових копій. В подальшій перспективі всі архіви будуть доєднані до єдиного вікна доступу, а це – десятки мільйонів копій, доступних онлайн. Тож користувачі зможуть в смартфоні або через будь-який інший гаджет отримувати безоплатний і цілодобовий доступ до ретроспективної інформації.
