Геннадій Афанасьєв. Фото: Facebook/Об'єднання родичів політв'язнів Кремля
"Він включився в боротьбу з 2014 року"
— Геннадій – людина, яка не чекала повістки, людина, яка побувала в полоні, вистояла там і знову пішла воювати. Ким він був?
Ольга Афанасьєва: Він був щирий патріот і це дійсно так. Слова "Україна понад усе" – це дійсно про нього. Починаючи з 2014 року, з перших днів окупації Криму, він включився в боротьбу. Вони зібрали однодумців, брали участь у різних акціях, мітингах біля Ради Міністрів Криму, біля пам'ятника Шевченка, біля заблокованих російськими окупантами українських військових частин. В ці частини вони носили їжу, одяг, те, що було потрібно нашим хлопцям, які опинилися заблокованими. ФСБ, звісно, не дрімало. Активістів вираховували, фотографували. Внаслідок його активної діяльності його заарештували і одразу відправили в "Лефортово" (слідчий ізолятор у Москві – ред.), засудили до 7 років суворого режиму. І врешті-врешті він опинився в сучасному російському ГУЛАГу – в Республіці Комі. Над ним постійно знущалися. Він пройшов тортури. Після того, як його звільнили, він написав книгу "Піднятися після падіння". Але на цьому боротьба його не закінчилася. Він дуже багато виступав на міжнародних майданчиках, розповідав, що таке Росія, що це кривава країна, що це агресор, що буде війна. Розповідав, які тортури пройшов. Потім він влаштував курси для АТОшників, де безкоштовно навчав їх нової професії, допомагав їм соціалізуватися.
— Як багато людей через ці курси пройшли?
Ольга Афанасьєва: Я точно вам не скажу, але те, що я чула від Гени – це близько 200 людей. Він навчав їх, потім вони складали резюме і він відпускав людину тільки тоді, коли вона працевлаштувалася.
— А як і коли виявилися його лідерські якості?
Ольга Афанасьєва: Це, мабуть, від природи. Він цілеспрямованим був із самого початку життя. І в школі був лідером, і в гуртках, і в секціях, в яких брав участь.
"Для нас усіх він безумовно є героєм"
— Чому петиція з'явилася саме зараз?
Людмила Янкіна: Просто одразу збіглося декілька дат. По-перше, вже минув понад рік із моменту загибелі Геннадія й потрібно було нагадувати суспільству, що така людина була вбита Росією. Про його шлях. По-друге, нещодавно був День політв'язня, який був започаткований ще радянськими дисидентами. Тобто людьми, які сиділи в тих самих тюрмах і яких катувала фактично та сама країна. І по-третє, скоро буде вже 10-та річниця окупації Криму. Тому ми подумали, що всі ці дні можуть послугувати хорошим часом, щоб ім'я Геннадія максимально широко звучало. І говорити про те, що для нас усіх він безумовно є героєм. Однак важливо, щоб і формально він став Героєм України з точки зору проходження процедур. Тому що юридично, коли присвоєне таке важливе звання, то це щось означає. Тому в День політв'язня ми запустили кампанію на підтримку петиції і на підтримку присвоєння Геннадію звання Героя України посмертно.
Зліва направо: бабуся, матір Геннадія Афанасьєва та правозахисниця Людмила Янкіна. Фото: Суспільне Крим
Пройшов аеропорт "Жуляни", Бучу, Ірпінь, Харківську область…
— А якою ви хотіли б, щоб була пам'ять про Геннадія?
Ольга Афанасьєва: Як про героя. Він дійсно пройшов героїчне випробування і життя. Коли пролунали перші вибухи, я одразу знала, що він піде на війну. Я сама його відвезла у військкомати і сама відправила. Вдруге – це було дуже важко. Але він пройшов героїчний шлях, близько року воював. Пройшов аеропорт "Жуляни", Бучу, Ірпінь, Харківську область. Загинув він у Луганській області, під Білогорівкою, у грудні 2022-го року.
Або електронний цифровий підпис, або через "BankID", або через інші цифрові форми, наприклад, "Дія-підпис"
— Як відбувається процедура присудження звання Героя?
Людмила Янкіна: По-перше, я би хотіла сказати про пантеони. Є матеріальні символи, а є нематеріальні. І звання Героя України для Геннадія – це якраз нематеріальний символ, яким ми відзначаємо його внесок взагалі в історію захисту України як держави, України як нації. Ми зараз проходимо абсолютно класичний шлях. Тобто, процедура подання петиції на сайті президента для нас нічим не відрізнялася від решти громадян, які подають своїх близьких на це звання. Ми подали її і почали збирати підписи звичайним розголосом. Тобто, всім, кого знаємо, надсилали цю петицію, виставляли пости в соціальних мережах. Підтримати петицію можна трьома способами. Вони висвітлюються, коли людина тисне кнопочку "Підтримати". Це або електронний цифровий підпис, або через "BankID", або через інші цифрові форми, наприклад, "Дія-підпис". Це все доступно будь-якому громадянину України і наш шлях у зборі підписів нічим не відрізняється. Станом на сьогодні ми набрали вже понад 3 тисячі голосів. І ми закликаємо всіх людей зайти на сайт президента України і підтримати петицію про призначення почесного звання Героя України Геннадію Афанасьєву.
— Петиція №22/215742-еп. Тож слухачі Українського Радіо теж можуть долучитися до цього процесу. Сподіваєтесь, що 25 тисяч підписів наберете?
Людмила Янкіна: Сподіваємось набрати. Ми вдячні за величезну підтримку слухачів, в тому числі радіо. Тому що вчора на Радіо Культура ми теж говорили про петицію і на цей момент набрали близько 400 нових голосів, за що дуже вдячні, бо кожен голос дійсно має величезне значення в цьому процесі.
Геннадій Афанасьєв. Фото: Facebook
"Піднятися після падіння" – це одночасно про себе і про Україну"
— Книжка Геннадія "Піднятися після падіння" дуже мотиваційна. Про що вона і чи читають її?
Ольга Афанасьєва: Майже весь тираж розійшовся. Можливо, якісь залишки ще є в "Є-книгарні" та у видавництві "Фоліо". Але цю книжку можна купити в електронному вигляді. "Піднятися після падіння" – це одночасно про себе, тому що він під тортурами дав покази, від яких потім відмовився в суді, й одночасно про Україну, яка століттями падала, піднімалася і прагнула все вище і вище, зміцнювала свій дух. Так само, як і тюрма, мабуть, загартувала мого сина.
— Зараз чимало літератури про війну. Наскільки ця книжка була помічена в цьому масиві?
Людмила Янкіна: Я точно можу сказати, що вона була помічена громадянським суспільством, яке в Україні дуже сильне, яке дійсно здатне змінювати країну. Геннадій відігравав дуже важливу роль і громадянське суспільство однозначно помітило цю книгу. Я думаю, що вона точно є в багатьох. Мені здається, що сама книга несе в собі символізм якраз сили духу, як самого Геннадія, так і того, що проходить зараз український народ. Я навіть думала про те, що велика війна триває понад 600 днів і в суспільстві вже відчуваються різні настрої. Багато хто говорить про "втому від війни", багато хто дійсно пережив дуже трагічні моменти, багатьох було позбавлено життя. Зараз дуже багато цивільних заручників у тюрмах російських або на окупованих територіях. І ми в цьому живемо вже понад 600 днів. А для мене, наприклад, це взагалі з 2014 року все починалося, тому що я з Луганська. Це дуже непростий процес емоційно.
767 днів у російських тюрмах
— Тут варто усвідомити ще одну важливу цифру – Геннадій провів у російських тюрмах 767 днів.
Людмила Янкіна: Я до цього і веду. Просто уявіть цю кількість днів. У нас дехто просто може говорити про втому і жахи війни, не перебуваючи в місцях несвободи, а Геннадій пережив страшенні тортури упродовж 767 днів. Це яку взагалі силу духу треба мати, щоб після повернення ще говорити про тортури на міжнародних майданчиках, описати це в книзі, й доносити світові те, які злочини коїть Росія. Це треба було бути надзвичайно сильною людиною. Саме тому це є ще однією ознакою того, чому ми маємо підтримувати сім'ю Геннадія, маму, і його пам'ять.
