Дмитро Золотухін. Фото: ФБ-сторінка Дмитра Золотухіна
"Я схиляюся до того, що теракт у "Крокусі" був організований спецслужбами РФ і все, що вони роблять, виглядає дуже недолуго"
— Ми бачимо, наскільки путінський терор, зокрема ракетні обстріли посилилися в Україні, стався теракт в "Крокус Сіті" в Підмосков'ї й ми знаємо, що ІДІЛ на себе взяли відповідальність, хоча росіяни продовжують шукати якийсь український слід. Як розвивалася вся ця історія і можливо на якій версії, на які гіпотези це виводить вас?
Якщо скоротити все, що вдалося на даний момент встановити, то дуже цікаво, яким чином Кремль намагається форматувати інформаційний простір навколо цієї трагічної події. Я побачив дві дуже масштабні тенденції, які, власне, одна одній суперечать, але, як завжди, "чудовим" чином і Путін, і його оточенню вдається це поєднувати.
По-перше, очевидно, що величезна кількість інформації пов'язана з тим, що самі представники "Ісламської держави" (ІДІЛ) підтверджують і навіть всіляко комунікують, що це "ми зробили, це ми вас усі вбили, ми, ось ми, ось наші обличчя, ось наші відео, ось ми можемо довести, що це саме були ми". Натомість абсолютно переважна більшість усіх топ-спікерів, починаючи від Путіна, Патрушева, закінчуючи пропагандистами Соловйовим і Симоньян всіляко застосовують усі заходи, усі свої сили, щоб переконати російську аудиторію, що ці докази потрібно ігнорувати і натомість звинувачувати українців і Україну, що цей теракт було організовано і вчинено. В своєму зверненні до російських громадян Володимир Путін, самопроголошений диктатор, поєднав таким чином обидві тенденції: з одного боку він заявив про те, що тероризм є міжнародною проблемою і на нього треба реагувати спільно – це в принципі є продовженням політики, яку переслідувала весь час Російська Федерація з 2014 року, порівнюючи Україну з ІДІЛ. І, якщо пам'ятаєте, в період терористичних актів, які вчинялися в 2017-18 роках на території Бельгії, Франції – це, наприклад, також розстріл людей в театрі в Парижі "Батаклан", це теракт в аеропорту в Бельгії, в Брюсселі – саме тоді і сам Сергій Лавров, міністр закордонних справ Російської Федерації й інші посадові особи відкритим текстом говорили для міжнародних журналістів: "ви ж бачите, стільки у вас вбивають людей "іділівці" й терористи, а ви з нами не хочете співпрацювати стосовно протидії тероризму, стосовно боротьби з тероризмом і якщо не хочете з нами співпрацювати і кинути цю нещасну Україну, то тоді терактів у вас буде більше". Власне це і є основним продовженням цього наративу і того, що спілкування і будь-яку дискусію навколо теракту в "Крокусі" намагаються перемкнути саме на потребу в міжнародній співпраці. Тобто Путін, фактично, закликає іноземні держави кинути вже цю українську тематику і займатися протидією міжнародному тероризму.
Водночас той самий Путін на тому самому зверненні говорить про те, що є нібито інформація у російських спецслужб про те, що на кордоні між Росією та Україною нібито готувалося якесь "вікно" – прорубали вікно в Європу, тепер, виявляється, хтось відкрив вікно на кордоні з Україною. Ну, звісно, це маячня, але друга версія просувається дуже-дуже агресивно і таким чином у нас є дві конкуруючі версії. Я спостерігаю за тим, як вони протидіють одна одній, причому що мейнстрім кремлівської пропаганди стоїть на боці саме "українського сліду" і таким чином намагається нівелювати усю наявну інформацію стосовно терористичної атаки з боку "Ісламської держави". Якщо продовжити таке дещо конспірологічне мислення – я все ж таки думаю, і російські опозиційні видання писали багато про це – що до організації і проведення терористичної атаки в "Крокус Сіті Холі" причетні спецслужби Росії, окремі підрозділи ФСБ, а можливо інші якісь спецслужби, які зацікавлені, або є якісь зацікавлені політичні фігури в тому, щоб відвернути основний фокус уваги загрози і страху від України і перемкнути його на традиційну загрозу для Російської Федерації – міжнародний тероризм. З іншого боку, інша верхівка армії і спецслужб в Російській Федерації, яка, звичайно, увінчується самим Володимиром Путіним працює дуже агресивно над тим, щоб попри наявні докази атаки з боку "Ісламської держави" залишити в основному фарватері, в основному фокусі загрозу з боку України і намагаються цей теракт всіляко до України прив'язати. Це може бути дуже цікавою ситуацією, коли може статися так, що дійсно, всередині Російської Федерації існують сили, які готові вбивати своїх же громадян, щоб змінити наратив, змінити ситуацію політично всередині Російської Федерації, тому що багато людей, з якими я спілкуюся, які водночас спілкуються з людьми на території Російської Федерації говорять про той факт, що довіри до ФСБ Росії не існує. Тобто все, що говорить Патрушев, все що говорить Бортніков (глава ФСБ), все сприймається, як брехня або напівбрехня. І це може бути досить цікава ситуація.
Але я схиляюся до того, що теракт у "Крокус Сіті Холі" був організований і йому було надано сприяння саме спецслужбами Російської Федерації і затримані особи – це терпіли, яких обрали, щоб це провести, щоб вчинити цей жахливий злочин і як і все, що роблять російські спецслужби, виглядає дуже недолуго і смішно. Тобто люди, яким на картку офіційно скинули півмільйона рублів, що в еквіваленті становить десь п'ять з чимось тисяч доларів, вони вбили більше 100 людей і, звичайно, що вони зробили після цього? Правильно, вони поїхали витрачати ці свої російські рублі на території України і таким чином хотіли потрапити в Україну з цією карткою, на яку попередньо були переведені 500 000 рублів, щоб витрачати з російської картки ці російські рублі в Україні. Це звучить дуже смішно, якби не було так сумно через смерть людей і через той факт, що знову ж таки в Російській Федерації буде нарощуватися ненависть стосовно України, тому що ця сторона, яка просуває наратив про вину України у теракті в "Крокусі" вона працює, вона ефективно впроваджується російськими пропагандистами і досить успішно присутня в російському інформаційному просторі.
Путін намагається притягати Україну до ІДІЛ ще з 2015 року
— Якщо ви вже згадали 2015 і 2016-й роки, коли Україну Путін намагався притягати до ІДІЛу, воно ж тоді, зрештою, не надто й спрацювало: були публікації в західних медіа, але все ж таки на якомусь інституційному рівні, скажімо так, Україна із ісламським радикалізмом не стала пов'язана все ж таки.
Я б тут посперечався, хоча, дійсно, результату такого глобального не було, але діяльність дуже масштабного характеру велася і за кордоном, і в Україні. І було очевидно, що впродовж буквально 18 місяців в українській пресі, і в західній пресі закріплювалися такі наративи, як нібито існування 500 джихадистів в Україні, як начебто функціонування таборів джихадистів в Україні, як буцімто підготовка джихадистів в Україні, і те, що українські корупціонери нібито надають джихадистам, які повертаються з ІДІЛу, українські документи, щоб вони легалізовувалися на території країн Європи. І, в результаті, це пов'язалося з діяльністю полку "Азов" і громадської організації "Азов", які стали страшилкою для західних мереж, для ліволіберальної журналістики.
— Це слушний ланцюжок, якщо вибудувати його так…
І зараз ситуація дійсно трошки інакша, тому що все ж таки в Україні такі речі вже не можна розповсюджувати на кшталт "не все так однозначно, а от українські корупціонери дають документи джихадистам"… Для цього, принаймні, потрібно надати якісь ґрунтовні докази, а не просто написати, що ти там провів з кимось інтерв'ю і когось там послухав і не розкриваєш своїх джерел. Але разом з тим українці не є об'єктом цієї комунікації, вони не є цільовою аудиторію. Ключовою цільовою аудиторією завжди залишатимуться громадяни Російської Федерації, які мають, скажімо так, прихильніше ставитися до того, що їх мобілізують до російської армії, відправляють помирати на українську землю. І, на превеликий жаль, кількість таких людей в Росії зросте саме через те, що відбувся такий теракт. І саме цим він абсолютно близько походить на події, які відбувалися в 1999 році, в 2000 році, тобто атаки – які вже ґрунтовно підтверджені – проти власного населення здійснювали підрозділи ФСБ, закладаючи вибухівку у житлові будинки і звинувачуючи в цьому терористів із Північного Кавказу для легітимізації "виборів" Володимира Путіна і отримання ним посади верховного головнокомандувача для, знову ж таки, розв'язання війни проти Чечні.
Фактологічні підкріплення із "розіп'ятим хлопчиком", і з нібито "спаленими" людьми в Одеському Будинку профспілок
— Наші колеги з "Реальної газети" простежили, як теракт в Крокус Сіті використовується на окупованих українських територіях. І історія з білими паперовими журавлями, як символом душ, які безневинно загинули, яких розвішують у транспорті, на зупинках – це відсилка до Расула Гамзатова і його творів, пов'язаних із журавлями, звідки йде ця фраза "не забудемо, не пробачимо" – це ціла кампанія. Тобто якщо ми говоримо зараз про те, що може відбуватися всередині Росії, то це такий благодатний ґрунт?
Абсолютно, тому що ми вже маємо підкріплення фактологічні, які пов'язані із "розіп'ятим хлопчиком" (один із найвідоміших із безлічі фейків російської пропаганди: у липні 2014 року, в розпал розв'язаної Росією війни на Донбасі, на російському "Першому каналі" в ефір вийшов сюжет, в якому жінка розповідала, як на власні очі бачила нібито страту маленького сина і дружини "ополченця" українськими військами на центральній площі міста Слов'янська. Події розказаної історії не мали жодного підтвердження, вся вона була повністю вигаданою – ред.) і з нібито "спаленими" в Одеському Будинку профспілок "невинними російськомовними людьми". Трагедія 2 травня 2014 року відбулася в Одесі за безпосередньої участі російських спецслужб. І були дуже серйозні аргументи і докази того, що саме ситуацію 2 травня, трагедію в Одесі активно обслуговував сумнозвісний диспетчер Карлос, який потім став першоджерелом фейків про MH17 (збитий із російського озброєння 17 липня 2014 року підтримуваними, контрольованими Росією бойовиками на окупованому Донбасі пасажирський літак "Боїнг" MH17, на борту якого перебували майже 300 пасажирів та членів екіпажу. Всі вони загинули – ред.). Воно працювало тоді, тому що основним аргументом для і офіційних осіб, і для пересічних людей, які, можливо, долучалися до збройного протистояння українським органам влади на Донеччині було "а от ви там спалили невинних людей в Будинку профспілок". Реальність кожної людини формується завдяки тій інформації, яку вона споживає: якщо людина буде споживати з ранку до вечора інформацію про те, що українці створили теракт в Крокусі – вона буде вести себе так, як їй буде казати російська влада. На превеликий жаль, ми з цим мало що можемо зробити.
"Крокус Сіті Хол" у підмосковному місті Красногорську після стрілянини і пожежі 22 березня 2024 року. Фото: мosreg.ru
Але якщо Путін буде брати чоловіків із сімей і відправляти їх на війну…
— Незважаючи на те, що було зачищено інформаційний простір в Росії та була зачищена імовірна опозиція – росіяни все одно підтримують Путіна?!
Підтримують Путіна через його політику. Але якщо Путін буде брати чоловіків із сімей і відправляти їх на війну – тут уже підтримка може стати не дуже прямою. З точки зору багатьох росіян "Путін – молодець, що вбиває українців", але якщо для цього вбивства потрібно залучати мого чоловіка, брата, сина, який може там загинути, то нехай краще він робить це сам за допомогою зеків, "вагнерівців" тощо. Я хотів би зробити гіпотезу про те, що Володимир Путін міг не бути обізнаним про спеціальну операцію про вчинення теракту в "Крокус Сіті Холі", але в тому, що вона вже відбулася, йому потрібно отримати найбільший ефект медійний з цього, який може конвертуватися саме в агресивне ставлення як до України, так і до заходу в цілому, бо по суті нікого ж більше звинувачувати. Бо треба сказати, що російські спецслужби, які мають абсолютний контроль над абсолютно усіма об'єктами, які знаходяться в Російській Федерації, які мають шалені кошти і бюджетні, з яких вони крадуть і які вони використовують мільярдами, зокрема для так званої системи Безпечне місто в Москві, яка одна з найбільш наповнених камерами спостереження міст в столиці в світі – тоді ж відбудуться питання логічні: а де ж було ФСБ, де ж була Росгардія і яким чином вони змогли допустити такий масштабний теракт в одному з найбільших концерт-холів столиці? І не тільки змогли дозволити, а ті, хто вчинив цей теракт, змогли проїхати більше 400 км, втікати декілька годин і хоча їх фіксували камери на всьому цьому маршруті, ніхто їх не затримував, а тільки потім якісь люди їх там піймали в лісі, коли вони вже готові були кудись там бігти. У Володимира Путіна немає іншого вибору, окрім як формулювати саме такі наративи, тому що жоден з інших виходів для нього не є прийнятим.
— Про можливе похитування довіри до Путіна… Тут саме по собі слово недовіра звучить із галузі фантастики, бо підтримка Путіна таки велика. І якщо говорити про можливий розвиток цієї недовіри, то сценарії ж можуть бути різні – вони ж не обов'язково оптимістичні для України: "усі там зневіряться в Путіні, підуть скинуть його, прийде хтось кращий…
З одного боку повністю погоджуюся, але потрібно все ж таки деталізувати: недовіри до Путіна немає, йому готові поклонятися щонайменше більше половини громадян РФ, навіть ті, хто, очевидно, не підтримує так звану "спеціальну воєнну операцію": дуже багато опозиційних російських організацій, зокрема і всередині Російської Федерації, які діють не публічно і які кажуть: от дивіться, у нас же ж цифри, є більшість росіян, які війну не підтримують. Але це не означає, що вони не будуть виконувати те, що говорить Володимир Путін, тому що ж "цар краще знає", і не будуть жодним чином протестувати. Щоб Путін продовжував бути успішним в тому, що він робить, йому постійно потрібно підігрівати ненависть всередині російського суспільства і виводити цю ненависть на новий рівень, тому що кінцева мета все ж таки війни і для нього невідома, як і на превеликий жаль і для нас. І йому потрібно в це багаття постійно підкидати людські тіла, щоб вони горіли. І оцей теракт є чудовим прикладом того, що йому цей гнів, біль і ненависть потрібно конвертувати в реальні емоції громадян РФ щодо нього, особисто до його рішень і до загальної політики Російської Федерації. З іншого боку є певні групи, які до цих геополітичних рішень ставляться скептично. Ці групи жодним чином не пов'язані зі середньостатистичним росіянином, з населенням, з громадськими групами – це люди, які мають перспективу майбутнього, які можуть обирати відпочинок у Вірменії або в Арабських Еміратах, купити собі Mercedes або Audi. Це люди, які мають високий достаток, які інкорпоровані й можуть впливати на сферу ухвалення рішень на локальному або федеральному рівні і можуть красти з бюджету. Цим людям може бути боляче через те, що робить офіційне воєнно-політичне керівництво Кремля, бо хтось розраховував на майбутнє своїх дітей за межами Російської Федерації, хтось розраховував заробляти на різних процесах. На сьогоднішній день з'явилася додаткова інформація про діяльність Генеральної прокуратури Російської Федерації – цифра націоналізованих бізнесів складається з трильйонів, повернуто до державної власності інфраструктурних об'єктів сумою на трильйони рублів.
Жодного бунту в Росії не буде, але нам треба шукати доступ до представників невдоволених представників квазіеліт, пограбованих Кремлем
— Те, що було у приватній власності, відбирається і націоналізовується…
Абсолютно правильно. Частина цих активів належали іноземним громадянам або опосередковано контролювалися іноземними громадянами, а частина була в приватній власності громадян РФ – і це підприємства воєнно-промислової галузі, воєнно-промислового комплексу. І якщо ти собі заробляв гроші, ти на цьому спокійненько собі крав у кишеню. А потім приходить ФСБ і в тебе відбирає цей масив, цей інфраструктурний об'єкт. Чому? Тому що війна, тому що так тепер буде. Такі люди будуть залишатися невдоволені, а вони дуже сильно інкорпоровані у зв'язки між федеральним центром і локальними суб'єктами федерації. І саме ось ці квазіеліти, яким дали на деякий час потримати гроші за кивком голови самого Путіна – коли в них з рук ці гроші забрали, які вони дали потримати, вони починають обирати іншу сторону. Зворотньою ситуацією є, наприклад, доля Михайла Фрідмана, львів'янина, який є співвласником Альфа-груп, яка досі володіє в Україні активами і спокійнісінько ними керує через опосередковані свої якісь мережі, зокрема і в Україні, які мають досить складну корпоративну структуру. Мова йде про окремі об'єкти, які представляли собою заставне майно, яке контролювалося Альфа-банком на території України. Щодо Михайла Фрімена, то він дуже довго намагався всидіти на двох стільцях, представники російської опозиції писали офіційні листи політичному керівництву західних країн, що він хороший, що з нього не треба знімати санкції. Тепер же він активно бере участь в політичному житті Росії, на нього не порушено жодних кримінальних справ, він продовжує акумулювати активи, він придбав декілька водоканалів в містах, регіональних центрах Російської Федерації.
Є люди придворні, які присягнули царю і продовжують присягати і намагалися якимось чином врятувати частину своїх активів з-за кордону. А є люди не придворні, які були абсолютно лояльні царю, але потім їх від годівниці просто відсунули. І у перших, і у других формується певний комплекс мотивації, і ці мотивації потім будуть якимось чином імплементуватися в конкретну діяльність. Треба підкреслити, що жодного бунту в Росії не буде, жодного неспокою не буде, жодної публічної діяльності, яка могла б виступати опозиційною до рішення Кремля не буде, і нам на це не потрібно розраховувати і зважати. Але я вважаю, що нам треба шукати можливості доступу до тих невдоволених людей, які повністю підтримали війну Росії проти України, але були надурені, обмануті і пограбовані Кремлем, тому що у них є мотивація тепер переходити на іншу сторону. Нам треба бути розумнішими, виключати емоції, шукати можливостей контактів з такими людьми, щоб досягти цинічних домовленостей, що вони готові зробити, щоб повернути своє безталанне майбутнє, яке полягало в спокійних крадіжках з бюджету і утриманні якихось кволих підприємств на території Росії.
США не зацікавлені в поразці Росії
— США, каже в одному інтерв'ю історик Юрій Фельштинський, тільки те й роблять, що налагоджують відносини з Леніним, Сталіним, Хрущовим, Путіним, не усвідомлюючи чи не припускаючи, що Росія є стратегічним ворогом. Ми бачимо, що зараз все-таки дещо інша реакція наших партнерів…
Я бачив цитату одного з речників США, що жодної підтримки чи допомоги з їхнього боку на адресу Росії у зв'язку з терористичним актом на даний момент не розглядається, що є адекватною і зрозумілою позицією в наших умовах. Однак я б тут згадав ситуацію щодо поведінки і формування політики, наприклад, офіційною поважною особою Сполучених Штатів, як Джейк Салліван – радник президента Сполучених Штатів з питань національної безпеки – йому та його колегам приписують один з інструментів реагування на геополітичні міжнародні події, який полягає у дихотомії: ескалації-деескалації. Мова йде про те, що на якісь силові події або проблеми США мають реагувати, демонструючи силу, а після того, як вони продемонстрували свою силу і міцну позицію, вони мають прагнути якоїсь домовленості. І це один з інструментів взагалі міжнародної діяльності, міжнародної присутності в сфері міжнародної безпеки США. На превеликий жаль це не працює зараз, тому що для ескалації простір дійсно завжди є і цих, як ми бачимо, червоних ліній, про які дуже довго говорили і в Москві, і в західних столицях немає. Оцей процес ескалації-деескалації полягає в тому, що, на превеликий жаль, США не зацікавлені в тому, щоб отримати поразку Російської Федерації. І якщо проаналізувати вислови спікерів Сполучених Штатів, то жодного випадку я не чув, коли мова йде саме про російську поразку. Це дуже засмучує, але нам це треба сприймати як реальність, яку ми поки що змінити не можемо і намагатися переконати інші кола експертні, яким чином ми все ж таки до цієї поразки можемо дійти і можливо не в таких формулюваннях, але здобути це політичне рішення.
Наша робота над власним життям не має бути пов'язана з інформпростором
— Що ви бачите зараз в інформаційному українському просторі на тлі ракетних обстрілів, блекаутів у містах, нових перероблених ракет? І як ми повинні з цим працювати на звичайному побутовому рівні?
Я вважаю, що нічого не змінилося з грудня 2021 року, коли ми говорили про всі ці речі, про очікування або неочікування повномасштабного вторгнення. І дискусія була та сама. Ми абсолютно не готові оперувати чіткою інформацію про те, що відбувається – це прерогатива українських спецслужб та офіційних органів, за якими треба спостерігати. Величезна кількість спеціальних інформаційних операцій проводиться і, на превеликий жаль, вони просочуються і в суспільство, яке нагрівається. Єдине, що ми можемо робити – це готуватися до того, що може негативно на нас вплинути: знову збирати тривожні валізи, готуватися до блекаутів, планувати швидкі переміщення, евакуації, релокації, підтримувати себе в тонусі, як би не було погано, якого б не було емоційного вигорання. Зараз це робити набагато складніше, але іншого виходу в нас немає. Треба очікувати, що все ж таки війна буде тривати і це продовження війни потрібно сприймати, як нашу нову реальність. Це не залежить від тієї інформації, яка розповсюджується: наша готовність, наша робота над власним життям і власною безпекою не має бути пов'язана з інформаційним простором. Те, що ми плануємо і те, як ми живемо своє життя, має в меншій мірі бути пов'язано з тим, що хтось там десь щось на телеграм-каналі розказав і те, на що нам треба реагувати. Я абсолютно проти взагалі використання лексики, що нам треба на щось реагувати: нам треба планувати максимально якісно і максимально ефективно усі наші кроки, зважаючи на те, що в країні йде війна.
ЩО СТАЛОСЯ У "КРОКУС СІТІ ХОЛІ"?
Увечері 22 березня 2024 року у багаторівневій концертній залі "Крокус Сіті Хол" у підмосковному місті Красногорську було здійснено стрілянину, загинули щонайменше 144 людини, поранені близько 200-т. Група озброєних людей увірвалася до концертної зали, де присутні зібралися на виступ гурту "Пікнік". При цьому сталася пожежа.
А за два тижні до цих подій, 8 березня Велика Британія, США та низка інших країн виступили з попередженням про те, що в Росії може бути скоєно напад і громадянам вищезгаданих країн слід уникати масових зібрань, зокрема, концертів. Таким чином за два тижні до подій західні спецслужби попередили російські про небезпеку.
Однак правитель РФ Путін до стрілянини у "Крокус Сіті Хол" назвав "відвертим шантажем" це попередження і наміром начебто "залякати російське суспільство".
Невдовзі після стрілянини у "Крокус Сіті Хол" російське державне інформагентство ТАСС повідомило, що "джерело у російській спецслужбі" підтвердило, що США дійсно попереджали Москву про загрозу.
Путін звернувся до росіян через понад пів доби після стрілянини у "Крокус Сіті Хол". Він стверджував, що нібито для підозрюваних "було підготовлено вікно" для переходу кордону з Україною. За такими словами виходить, що РФ не контролює частину свого ж кордону, фактично, лінію фронту у розв'язаній Росією війні проти України.
Натомість посол Білорусі у РФ Дмитро Крутой заявив 23 березня, що білоруські спецслужби допомагали Росії у затриманні ймовірних учасників нападу на "Крокус Сіті Хол" під Москвою, а основним завданням було "не дати (підозрюваним – ред.) піти через наш спільний кордон". Тобто, кордон із Білоруссю.
