Ескіз меморіального комплексу. Фото: mva.gov.ua
Проєкт першої черги військового кладовища зараз на держекспертизі
Історія створення Національного військового меморіального кладовища тягнеться вже майже 3 роки. Нині з місцем наче визначились – це село Мархалівка на Київщині. Але тепер місцеві мешканці почали виступати проти. У чому проблема і чому така ситуація відбувається?
Я безпосередньо був активно дотичний до цих процесів з кінця 2021 року. Ми є співавторами законопроекту. Далі був ухвалений закон України вже під час повномасштабного вторгнення, де безпосередньо Міністерство у справах ветеранів є замовником будівництва Національного військового меморіального кладовища, яке потрібно в нашій державі збудувати. Історія щодо ділянок була. Перша історія – це Лиса гора. Ми розуміли, що кладовище ми будуємо не на рік чи два. І коли ми почали вивчати дану ділянку, коли повністю дотримувались усіх ДБНів на рахунок побудови меморіального військового кладовища, ми зрозуміли, що ділянка на Лисій горі, а це до 40 гектарів, дуже мала. Тобто коли накласти на неї адмінбудівлі і повністю розрахувати кількість поховань, то цих 40 гектарів – це дуже мало. Тому почали знову шукати більш придатну земельну ділянку, яка б складала більшу площу. Розглядали земельну ділянку у Биківні. На початку ми підшукували площу до 100 гектарів. Але, після низки комунікацій з Інститутом національної пам'яті, зрозуміли, що можемо наткнутися на великі поховання, які проводилися під час Другої світової війни. І треба було зробити буферну зону від биківнянських могил, і відступити від населеного пункту. Тобто із цими буферними зонами ми вже виходили на площу до 60 гектарів. Плюс потрібно було накласти адмінбудівлі, плюс подивитися з ландшафтом і на саме кладовище залишилося б десь 35-40 гектарів. Це теж дуже мало. Тому почали розглядати іншу ділянку – це село Гатне, де є 266 гектарів. Наразі закон України підписаний, земельна ділянка узгоджена. Державна установа "Національне військове меморіальне кладовище" розробило ескізний проєкт, він затверджений державною експертизою, що дало нам можливість почати передпроектні роботи. Три тижні потому ми розпочали підготовчі роботи до будівництва першої черги. Зараз проєкт першої черги знаходиться в державній експертизі для того, щоб нам його затвердили і ми змогли оголосити тендер на її будівництво. Але тут ми стикнулися з місцевими жителями. Коли ми туди приїхали, я сам був в шоці, коли мені почали розповідати, що, мовляв, не треба нам тут "втюхувати" полеглих воїнів. Коли наступний раз ми приїхали з родинами загиблих, то громада просто сміялася або вигукувала якісь гасла коли родини говорили. Для мене це неприйнятно. Чому? Тому що ми дуже втратили ідентичність і повагу до військовослужбовців, втратили повагу до ветеранів. Я просто згадую 2014 рік. До 14-го року армію зневажали, вважали, що в армії служать незрозуміло які люди. А коли почалася активна фаза в 14-му році, то цивільне населення почало підтримувати і військових, потім і ветеранів. Але через рік-два все пішло на спад.
"Ховати у воді" – це надумана фраза місцевих жителів
У Мархалівці теж були втрати, тож мені здається, що люди розуміють суть війни. Проте вони побоюється, що масові захоронення призведуть до отруєння ґрунтових вод. І там вони наче дуже високо. Чи не стане це на заваді для поховань?
Це ви зараз говорите фразами жителів Мархалівки. У них такі ж фрази і вони з цього починали, що "ми будемо ховати у воду" наших Героїв. Розумієте, перед кожним будівництвом проводяться певні роботи – так звана геологія. Безпосередньо державна установа "Національний військове меморіальне кладовище" проводила таку геологію, де було замовлено буріння 80-ти свердловин, де ми подивилися рівень води. Після того як ми побачили, де знаходяться грунтові води, ми почали накладати на геологію ескізний проєкт. І там, де вода не відповідає ДБНам для облаштування поховань, а для облаштування поховань згідно з ДБНами треба мати рівень ґрунтових вод нижче 2 метрів, то там по ескізному проєкту парковки, адмінбудівлі, вхідні групи, церемоніальні площі, будинки трауру, крематорій, центральна алея. А все, що придатне і рівень води нижче 2 метрів, то там розраховані сектори поховань. Тому фраза "ховати у воді" – це надумана фраза місцевих жителів.
Я вам розкажу таку історія. Ми туди приздили, щоб з ними поговорити і все це показати. Зрозуміло, вони це слухати не хотіли. І дуже сильно мене тягнули певні активісти до однієї свердловини, щоб показати, що там була вода. Я туди не пішов. Директор Державної установи залишився і почав спілкуватися з людьми окремо. А вони кажуть: "а чого ж ваш міністр не пішов з нашими. Ми ж туди весь ранок воду носили". Розумієте про яку воду ми можемо говорити. На вихідних вони запросили іноземних журналістів, яким також різні страхи порозповідали. Тобто, це певні дії з боку місцевих жителів, які, я вважаю, є недоцільними. І для мене це просто дико. Я не розумію, як можна відноситись так до воїнів. Або викрики: "так ховайте їх у Донецьку, або ховайте їх на полі".
Олександр Порхун.Фото: mva.gov.ua
Перші поховання на військовому кладовищі плануються в кінці липня
Коли почнеться саме будівництво і коли можливі перші поховання? І якщо місцеві все-таки будуть перешкоджати роботам, чи стане це приводом для пошуку іншого місця?
Інше місце ніхто шукати не збирається. Це, по-перше, державна земля, вона знаходиться в державній власності. Це основне. Вона передана державній установі "Національне військове меморіальне кладовище". Плюс, із 266 гектарів Національне військове меморіальне кладовище буде на 130 гектарах. А буферна зона у 136 гектарів якраз і буде знаходитись між населеним пунктом Мархалівка і Національним військовим меморіальним кладовищем. Тобто цей ліс ніхто не буде чіпати, його не буде ніхто зрізати. Я більше скажу, на площі 130 гектарів, де буде побудоване Національне військове меморіальне кладовище, теж "під нуль" не будуть зрізати ліс. У ескізному проєкті ми розрахували, що будуть видалені 10% зелених насаджень. 10% не з 266 гектарів, а 10% зі 130 гектарів. Підготовчі роботи плануємо. Будівництво плануємо розпочати в середині червня. Перші поховання для неопізнаних солдат плануємо розпочати в кінці липня. А безпосередньо поховання в першій черговості плануємо на кінець літа, початок осені цього року.
"Усе потрібно робити змалку"
Як зменшити прірву між ветераном і суспільством? Як навчити суспільство чути ветерана, ставитись з повагою і шаною до пам'яті загиблих наших Героїв?
Це дуже болюче питання. Ми в цьому напрямку працюємо. Ми зараз розробляємо концепцію пошани та поваги до наших Героїв. Також концепцію увічнення пам'яті. Робимо зміни до статуту Збройних Сил України. І також працюємо в розрізі перенавчання наших ветеранів. На базі університету оборони Черняховського ми провели вже 3 випуски ветеранів, які мали педагогічну освіту для того, щоб у подальшому вони роз'їхалися по своїм громадам і в школах викладали "Захист Батьківщини". Але тут треба підходити глобальніше. Треба збільшувати години даного уроку для того, щоб наші діти знали наших воїнів, знали нашу історію, як тяжко дається і якими жертвами ця війна. Тому це все потрібно робити змалку. У нас це все дуже упущено. У 2022 році був ухвалений і підписаний президентом закон України “Про національну громадянську ідентичність”, яка включає в себе національне патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання, громадянську і меморіальну роботу. Тобто це комплекс заходів, які зараз нам, як державі, потрібно проводити, щоб об'єднати цивільне населення із військовими. І тільки так ми доб'ємося дієвої пошани та поваги до військових, до ветеранів війни і до полеглих воїнів, які віддали найцінніше за нашу Перемогу – своє життя.
