Фото: Офіційний канад Президента України в Телеграм
До останнього не вірили, що їх везуть додому
Пані Олено, давайте поговоримо про "азовців", яких вдалося звільнити. Який зараз психологічний, фізичний стан хлопців, якими думками та емоціями вони ділилися, коли зрозуміли, що вони на рідній землі, що їх вдалося визволити з полону?
Всі дуже раді, мають піднесений настрій. Єдине, що у деяких дівчат є пригнічений настрій, але насправді вони дуже раді. Всі казали, що просто не можуть повірити, що вони вже на нашій українській землі.
Чи знали вони, коли ще перебували на території РФ, що їх везуть на обмін, звільняють?
До останньої секунди, поки автобус не зупинився вже на українській території і вони не вийшли до зустрічаючих та журналістів, вони не вірили, що це саме обмін, що вже буде добре, що все закінчиться так, як вони мріяли всі ці два роки. Ніхто не казав, що вони знали, що їх везуть додому.
Жінок не віддають просто разом з пораненими, їх обмінюють на бойових військових
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими повідомили, що вперше за тривалий час вдалося звільнити з полону українських жінок, яких серед звільнених 23. Зокрема, йдеться про цивільних українок, яких росіяни затримали та незаконно позбавили волі. Чи можете пояснити, в чому полягає складність звільнення саме жінок і чому так само складно звільняти цивільних?
Насправді звільняти складно будь-кого, тут немає окремих категорій. Ми не можемо прогнозувати, як поведе себе ворог, оскільки він абсолютно безсистемний, нелогічний. Складність лише в тому, що не віддають жінок просто разом з пораненими, хоча по Женевській конвенції їх мають просто передати протилежній стороні. По факту їх обмінюють на своїх бойових військових, які потрапили в полон під час бою і це, звісно, не зовсім адекватно. Це більше виглядає як форма шантажу, коли шантажують жінками, пораненими і вимінюють на них своїх людей. Але це принципи нашого ворога і тут ми нічого зробити не можемо. Наша основна задача - це будь-яким способом намагатися вести з ними діалог та на більш вигідних для нас умовах забирати наших хлопців та дівчат, незважаючи на те, цивільні вони чи військові.
Спочатку лікування, потім — реабілітація
Пані Олено, розкажіть, будь ласка, якщо можна, куди далі направлятимуть військових, які пройшли полон? Це реабілітація для всіх за бажанням?
Як завжди, спочатку це обовʼязково лікарня, всі планові обстеження, всі лікарі. Після лікування можна говорити про реабілітацію. Поки що ж це лікування, тому що два роки в полоні з хронічними хворобами, травмами, які не лікували, пораненнями не могли не датися взнаки. Плюс важка психологічна травма, яку отримали наші хлопці і дівчата під час перебування в облозі в Маріуполі або інших "гарячих" точках, після чого додатково ще був полон, знущання. Це дуже сильно впливає на психіку, тому в першу чергу йдеться саме про лікування.
Розумію, що це речі, які хочеться скоріше забути, проте чи ділилися наші хлопці і дівчата умовами, які були в полоні?
Дуже різні умови, бо наші хлопці і дівчата перебувають в різних колоніях, хтось — в СІЗО, хтось — в тюрмі, хтось — в колонії-поселенні. Плюс-мінус умови негарні, але в кожній тюрмі чи колонії є окремі місця, де перебувають ті, кого треба покарати сильніше. Тому тут більше важить критерій, хто саме перебуває в колонії, а не де.
