Фото: Центр спільних дій
Більшість ветеранів не довіряють Міністерству ветеранів України
Скільки колег працює у вашому комітеті?
Нас небагато ― дев’ять осіб. У кожному комітеті Верховної Ради представлені різні фракції. Завдяки голові нашого комітету Галині Третьяковій та іншим учасникам ми є одним із найактивніших комітетів, які ефективно працюють.
Як би ви оцінили ветеранську політику держави на сьогодні?
Від моменту, як перейшов у цей комітет, я опікувався ветеранською політикою, надавав свої рекомендації Міністерству ветеранів та є автором декількох законопроєктів щодо ветеранської політики. Два тижні тому було призначено нову очільницю Міністерства ― пані Наталю Калмикову, тому маю велику надію, що у 2025 році відбуватиметься реальна робота. Зараз не буду створювати ілюзій ― більшість ветеранів не задоволені та не довіряють Міністерству ветеранів України. Вони більше покладаються на регіональні громадські організації, на різні види благодійних фондів, але в реальність політик Міністерства ветеранів вони не вірять, крім однієї ― забезпечення житлом, яка використовується як субвенція на області. На цей рік було заплановано 5,7 млрд грн, усі кошти розіслані на ветеранів по областях. Тобто черги на житло для ветеранів частково скорочуються, і це єдина програма, яка діє. Інші програми, такі як рекреація, соціально-психологічна допомога, не були ефективно задіяні, тому що на початку року було звільнено міністра, потім працював виконувач обов’язків і не було напрацьовано ефективних механізмів роботи, таким чином, багато коштів не було використано. До кінця року з новою очільницею Міністерство спробує напрацювати нові стандарти, для того щоб цей механізм допомоги ветеранам запрацював. Але повноцінного розвитку ми очікуємо все-таки у 2025 році.
Мінветеранів повинно турбуватися про військових вже на стадії, коли вони отримують поранення
Самі ветерани та їхні родичі очікують ефективної роботи від Міністерства.
Пані Наталя Калмикова майже рік працювала на посаді заступниці Міністра оборони України, відчула цей трек соціальної незахищеності військовослужбовців та їхніх родин, тому вона може продовжити цю роботу у співпраці з Мінветеранів. Я завжди наполягав, що Міністерство ветеранів повинно турбуватися про військових вже на стадії, коли вони отримують поранення, а мені відповідали, що це робота Міністерства оборони. Але я вважаю, що має бути синергія. Питання реабілітації ветеранів має вирішуватися спільно з Мінветеранів. Тому що коли вони знатимуть свою аудиторію вже в госпіталі, то простіше буде працювати на рівні ОТГ. Адже коли ветеран повернеться у громаду, представники регіональних органів будуть вже знати, як діяти. Щоб не було такого, коли приходить ветеран, а йому кажуть: "Хто ти? Звідки ти? Які в тебе проблеми?". Думаю, що головне питання ― передача інформації про ветерана та його потреби від Міноборони до Мінветеранів у співпраці з Міністерством охорони здоров’я та Мінсоцполітики ― буде вирішено.
І важливо, щоб була запроваджена максимальна цифровізація процесів. Тому що ветерани витрачають багато здоров’я і часу на бюрократичні процедури.
Зараз запроваджено кілька проєктів. Це пілотний проєкт у Міноборони та Генштабі щодо патронатної служби. Також діє відповідний проєкт у Мінсоцполітики, а в МВС діє проєкт "Супровідники", тобто йдеться про осіб, які повинні згладити процес бюрократизації та спростити отримання будь-яких документів, соціальних пільг від держави до ветерана.
Очікуємо до 5 млн осіб нової суспільної групи "захисники та захисниці"
Скільки учасників бойових дій потребують реабілітації, компенсації та інших необхідних речей?
Учасники бойових дій ― це наші захисники і захисниці. Тому зараз спільно з Мінветеранів ми плануємо напрацювати нове визначення, для того щоб ним оперувати і давати більш чіткі цифри, враховуючи те, що соціальне законодавство для ветеранів у нас базується на законодавстві 1993 року. Тобто багато пільг запозичено ще з Радянського Союзу. А зараз нові виклики, тож Мінветеранів разом із нашим комітетом напрацьовує новий закон, для того щоб виділити захисників та захисниць, які боронять Україну з 2014 року, учасників бойових дій (УБД). Але для цього їх потрібно ідентифікувати і вкладати у термін "ветеран" не лише УБД, а й членів їхніх сімей. Також є багато родин, в яких хтось загинув, перебуває у полоні або є зниклим безвісти. Тому загальна цифра, яку озвучували у Мінветеранів: ми очікуємо від 4,5 до 5 млн осіб. Це загальна кількість людей, які будуть належати до нової суспільної групи "захисники та захисниці". Можливо, буде опитування щодо нового поняття "воїни сил безпеки та оборони".
Як скоро ми побачимо цей закон?
У дії ми його побачимо у 2025 році. Зараз він ще навіть не зареєстрований у Верховній Раді, але на громадське обговорення буде виставлений протягом трьох тижнів. Я відстоюю позицію, що нам потрібно вести плідний діалог з громадянським суспільством і безпосередньо з ветеранами. Ми багато спілкуємося з ветеранами по всій країні, проводимо регіональні форуми "Ветерани ― шлях додому". Хочу зазначити, що оскільки у нас мобілізуються люди від 25 до 55 років, а добровольцями йдуть люди у 20-25 років, то маємо велику паралель думок стосовно того, що має бути в законі. Я проводив закриту конференцію на тему "Що таке економічна незалежність ветерана?", то ветерани поважного віку говорили, що нам держава повинна гарантувати працевлаштування і надати гарантію незвільнення протягом двох років, на що молодші ветерани відповідали: ні, ми готові засновувати свої бізнеси, дайте нам просто ґрант, нам навіть не потрібне зниження податків. Отже, дуже важливо врахувати індивідуальний підхід.
Тарас Тарасенко. Фото: sluga-narodu.com
В умовах недостатнього фінансування є дані, що за 8 місяців цього року невиконаними залишилися бюджети аж шести ветеранських програм. Рівень виконання ― 17,7% від запланованого. Крім того, другий рік поспіль не реалізували надання послуг соціального супроводу військових та їхніх родичів у військових частинах ЗСУ. Як таке може бути?
Ми говоримо про неефективне управління. Ці програми не були реалізовані через те, що Мінветеранів з початку року не розробило відповідних нормативних документів. На жаль, це неприпустима ситуація. Ми втрачаємо дорогоцінний час, за ці кошти ми могли б допомогти великій кількості людей, які цього потребують. Зараз йдеться про те, щоб ці кошти були переадресовані на житло для ветеранів. Очікуємо від Мінветеранів такого подання, а те, що не буде використано, повернеться до державного бюджету.
Зменшення державного фінансування ветеранських політик не передбачено
Що ви скажете про фінансування ветеранського руху в проєкті бюжету на 2025 рік?
Спершу піднявся галас, що бюджет було зменшено, але насправді просто змінилася процедура формування бюджету. Зараз закладено в бюджет фінансування програм та обслуговування міністерства щодо соціальної допомоги, фізкультурно-спортивної реабілітації, але є частина інвестиційних програм, яка завантажена у систему "DREAM". Тобто 5,7 млрд грн ще буде додано на житло між першим і другим читанням. Також додаткове фінансування піде на ветеранські центри та центри ветеранського розвитку. Це капітальні видатки, просто вони запроваджуються у бюджет між першим і другим читанням, за поданням Міністерства. Тобто по бюджетній декларації нам на три роки зменшення державного фінансування ветеранських політик не передбачено.
Яка ситуація з програмою "Помічник ветерана"?
"Помічник ветерана" зараз переформатовується. Вважаю, що це дуже важлива програма, але необхідно напрацювати відповідні стандарти надання послуг і розбудувати мережу ветеранських просторів, у яких будуть працювати ці помічники. Важливим питанням є розбудова електронного "Помічника ветерана", який ефективно працюватиме і допомагатиме через гарячу лінію Міністерства ветеранів та регіональних центрів.
Країни, які проводили демобілізацію, програвали у війні
Якою має бути політика держави щодо демобілізації? Це має бути окремий закон?
Я досліджував це питання в історичному аспекті. Країни, які проводили демобілізацію, програвали у війні. Нам треба вирішити, яким чином потрібно служити. Вважаю, що ми всі, як нація, повинні працювати на те, щоб зберегти країну, відстояти її та відвоювати не лише нашу територію, а відстояти нашу незалежність. Зберегти націю.