Без далекобійної зброї або можливості вступу України в НАТО, РФ може нав'язувати свої умови "перемир'я" — Семенюк

Без далекобійної зброї або можливості вступу України в НАТО, РФ може нав'язувати свої умови "перемир'я" — Семенюк

20 січня наступного року Дональд Трамп, який переміг на президентських виборах, стане 47 президентом США. Час, який залишився до його інавгурації, — це шанс для України зафіксувати нові контакти та зміцнити ті, що були раніше, переконаний аналітик, журналіст-міжнародник Тарас Семенюк. США продовжують бути важливими для України щодо постачання далекобійної зброї або ініціації запрошення на вступ до НАТО, як додав він в ефірі Українського Радіо, зокрема, в контексті переговорів з Росією. "Тоді розмова буде зовсім іншою. А так Путін може домінувати в переговорах і нав'язувати свої умови "перемир'я", констатував журналіст.
 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: Depositphotos

Перемога Трампа: Для нас — це шанс зафіксувати нові контакти і зміцнити ті, що були раніше

Трамп переміг досить впевнено й, схоже, що він контролюватиме обидві палати американського парламенту. До його інавгурації залишається 2,5 місяці, протягом яких нас можуть чекати як небезпеки, так і можливості. Як ви бачите ці найближчі 10 тижнів?

Раніше прогнозували складніші 76 днів до інавгурації, оскільки була велика небезпека, що люди вийдуть на протести. Мені навіть розповідали, що у Вашингтоні багато людей просто виїжджають з міста на певний період, щоб не стати свідками непередбачуваних ситуацій. Ми навіть бачили світлини, як у Вашингтоні, інших містах вітрини захищали фанерними плитами, щоб їх не побили. Суспільство готувалося до процесів, які могли би бути поза контролем, але цього не сталося. Американська демократія показала, що результати виборів не є причиною для того, щоб сталися заворушення саме в суспільстві, що, очевидно, було би вигідно Путіну та іншим диктаторам, адже хаос - це їхній основний друг. Не Трамп, не Байден, не Гарріс, а саме хаос залишається великим товаришем, адже це призводить до дестабілізації демократичних інституцій. 

Що буде далі? Складно прогнозувати, але ми вже можемо побачити, що кулуарщина кипить-бурлить та виливається з казана політичної реальності. Для нас — це шанс зафіксувати нові контакти і зміцнити ті, що були раніше. Адже якщо республіканці контролюватимуть і Палату представників, і Сенат, це означатиме, що в них буде повна влада. До цього ще й додається Верховний Суд. Тож республіканці мають унікальний шанс швидко та якісно показати майстер-клас зі змін, реформ, яких може досягати команда, якщо вона потребує повної влади. З іншого боку, це відповідальність, і демократи не будуть сидіти і спостерігати. Вони будуть уважно стежити та критикувати. 

Для нас це, очевидно, можливість обзавестися підтримкою, але й бути готовим до непередбачуваних наслідків. 

Win vs Prevail: Росія має бути поранена, але не переможена

Напередодні виборів США було декілька питань, які обговорювалися як потенційно можливі до виконання в разі, якби перемогла Гарріс. Подейкували, що Байден тоді може вдатися до ініціації запрошення України до НАТО або рішучіше діяти стосовно надання Україні дозволів завдавати ударів по Росії. 

Якими, на вашу думку, будуть дії Джо Байдена зараз, коли переміг Трамп?

Джо Байден — прихильник олдскульної американської політики, яка формувалася ще в часи Кіссінджера. Різне розуміння слова "перемога" призвело до того, що інші бачать цілком інші сценарії завершення війни. Якщо ми сприймаємо перемогу як остаточну капітуляцію ворога — "win", то наші американські колеги дуже часто використовували слово "prevail", що означає "надати перевагу", але не перемогти остаточно. Навіть Володимир Зеленський казав, що "Україна має отримати перевагу" (Ukraine has to prevail). Тактично — так, але якщо говорити про кінцеву ціль, то очевидно, що має бути слово "win". Й оце бажання тримати фокус на Росії не як на остаточно переможеній державі, призвело до того, що Росію сприймають як державу, яка не повинна програти. Повинна зазнати поранення, стекти кровʼю, щоб бути більш зговірливою, гнучкою для переговорів. Мабуть, саме так адміністрація Байдена бачила фокус перемоги. Відповідно, під це і давалася певна зброя. 

Фото:  Facebook "Taras Semenyuk"

Відтак, я не думаю, що Джо Байден в ці 76 днів скаже, що віддає все, що потрібно Україні. Тим більше, якщо йдеться про запрошення в НАТО, що було б було фетишем на наступні кілька років, адже запрошення саме по собі нічого не дає, без конкретного дій та дати, коли Україна може вступити в НАТО. 

Нейтральний статус без НАТО на 20 років — не зрада

В медіа зараз зʼявляються новини, що план Трампа, в свою чергу, передбачає, що Україна щонайменше на 20 років відмовиться від вступу до НАТО. Якщо нам почнуть навʼязувати такий варіант, це, як на мене, буд зрадою. А що думаєте ви?

Я згоден, але 20 років з перспективою перегляду цього рішення, можливо, і має певний сенс, якщо ми говоримо про окремі зупинки війни зараз, перегрупування певних сил або зміцнення армії. Ми маємо дивитися реально на ситуацію і ті країни, які готові виступати за вступ України до НАТО, адже є й ті країни, які виступають проти. Неможливо переламати Угорщину чи Словаччину. Можна змінити політичний режим на наступних виборах, який може складеться більш проукраїнським і лояльним та буде більше дбати за свою безпеку, ніж за безпеку Росії. Тому все може бути.

Проте якщо 20 років нейтрального статусу й приймаються, то вони мають бути чимось забезпечені, а не просто записані на папері. Це ми вже проходили в Будапештському меморандумі. Нейтральний статус має бути забезпечений зброєю, гарантіями безпеки. Тому тут різні сценарії можуть бути, але я би не говорив про пряму зраду. 

Без далекобійної зброї або перспективи вступу України до НАТО Путін може домінувати в переговорах і нав'язувати свої умови "перемир'я"

Пане Тарасе, наостанок спитаю про заяви, які ми періодично чуємо щодо того, що Україні треба забути про Крим, НАТО. Але ми чомусь не чуємо подібних заяв щодо Росії потрібно про щось забути. Чому в медіа формується таке тло, на якому саме Україні вказують на якісь рамки?

Це наслідок постійної роботи російської пропаганди, російських грошей в Європі. Й це теж слабкість мислення, адже рішення наче лежить на поверхні — піти домовитися з Росією, тим більше Путін дає для цього певні знаки, що він теж готовий до переговорів. Але ми ж розуміємо, до яких наслідків можуть призвести ці переговори, за винятком, якщо в руках України буде як мінімум далекобійна зброя або перспектива вступу до НАТО як до колективної системи безпеки. Тоді розмова буде зовсім іншою. А так Путін може домінувати в переговорах і нав'язувати свої умови "перемир'я". Тож це наслідок нерозуміння, хто така Росія, і до яких наслідків це може призвести.